Рішення від 24.11.2025 по справі 454/1620/20

Справа № 454/1620/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю «Львівбудкомплектація» про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю «Львівбудкомплектація» про визнання недійсним договору позики та додаткової угоди до договору позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики свої вимоги мотивує тим, що 07.06.2016 року між нею та відповідачем укладено договір позики. Зазначає, що згідно п. 1.2. договору позики сторони погодили, що позика - це сума коштів у національній валюті України - гривні, передана позикодавцем у власність позичальнику по еквіваленту по курсу НБУ до долара США, на визначений строк відповідно до умов цього договору та в порядку, встановленому договором. Відповідно до п. 2.1. договору позики, позика надається позикодавцем у готівковій формі в розмірі, строки та з врахуванням умов, встановлених п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 договору. П. 2.2. договору позики визначено, що загальна сума позики за договором, що підлягає поверненню позичальнику, становить 12 500 000 (дванадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень, що на день укладення договору по курсу Національного банку України еквівалентно 500 000 (п'ятсот тисяч) доларів США. Згідно п. 2.3. договору позики, кошти надаються узгодженими сторонами частинами, на першу вимогу позичальника. Сума кожної частини позики, що надається, буде фіксуватися відповідно по курсу долара США Національного банку України на день надання такої частини позики. Згідно з п. 2.7., 2.8. договору позики, на підтвердження отримання грошових коштів (їх частини) за цим договором позичальник надає позикодавцю власноручно написану та підписану розписку (розписки). Всі розписки та додаткові угоди є невід'ємними частинами цього договору. Згідно п. 4.1. договору позики, загальна сума позики, що фактично буде надана за цим договором, підтверджена розписками, власноручно написаними позичальником, керуючись розділом 2 цього договору підлягає поверненню позикодавцю у строк до 01.06.2017 року в повному розмірі. За письмовою згодою позикодавця цей строк може бути продовжений. Пунктом 4.2. договору позики встановлено, що загальна сума грошових коштів, що фактично передано в позику за цим договором, підлягає поверненню грошовою сумою, що станом на день повернення буде еквівалентно по курсу НБУ сум в доларах США, що фактично надано в позику за цим договором. На підтвердження повернення позичальником позики, позикодавець надає позичальнику власноруч написану та підписану розписку (розписки).

07.06.2016р. загальними зборами учасників ТДВ «Львівбудкомплектація» прийнято рішення, оформлене протоколом № 1/05 Загальних зборів учасників ТДВ «Львівбудкомплектація» від 07.06.2016р. яким, серед іншого: надано згоду на укладення договору іпотеки з ОСОБА_1 щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, що знаходиться у власності товариства, а саме: будівлі (виробничо-лабораторний комплекс, А-2 - загальна площа 400,7 кв.м., вага, Б-1 - загальна площа 74,3 кв.м.; склад допоміжних матеріалів, В-1 - загальна площа 1980,6 кв.м.; склад-навіс, Г-1 - загальна площа 639,4 кв.м.), загальною площею 3095,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,7319 га (кадастровий номер земельної ділянки: 4623686900:03:000:0031), за яким майновий поручитель ТДВ «Львівбудкомплектація», поручиться за виконання учасником товариства ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики, укладеного 07.06.2016р. між ним та ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів у сумі 12 500 000 (дванадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень, що на день укладення цього Договору по курсу Національного банку України еквівалентно 500 000 (п'ятсот тисяч) доларів США; визначено заставну вартість предмета іпотеки в розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень; погодження інших умов договору іпотеки покласти на директора товариства; надано згоду на внесення змін до договору позики, укладеного 07.06.2016р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо збільшення та/або зменшення розміру позики та часу надання/повернення позики, та відповідних, пов'язаних з цим, змін до договору іпотеки, укладеного між ТДВ «Львівбудкомплектація» та ОСОБА_1

16.06.2016р. між позивачем ОСОБА_1 та ТДВ «Львівбудкомплектація» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А., зареєстрований в реєстрі за № 5158, для забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за договором позики від 07.06.2016р., укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1 Іпотечного договору, 07.06.2016 року між іпотекодержателем та позичальником укладено договір позики, згідно з яким іпотекодержатель надав позичальнику у позику власні кошти в сумі 12500000 (дванадцять мільйонів п'ятсот тисяч) грн., що еквівалентно на день укладення договору позики згідно з офіційним курсом НБУ 500 000 (п'ятистам тисячам) дол. США. Відповідно до умов договору та в порядку, передбаченому договором позики та додатками до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, позичальник зобов'язався не пізніше 01.06.2017 року виконати основне зобов'язання, в т.ч.: повернути повністю іпотекодержателю заборгованість в сумі 12 500 000грн.; п. 2 іпотечного договору, сторони погодили, що з метою повного та своєчасного виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його від'ємними та невід'ємними приналежностями, поліпшеннями, складовими частинами, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому: будівлі загальною площею 3095кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: виробничо-лабораторного комплексу, А-2, загальною площею 400,7 (чотириста цілих сім десятих) кв.м.; вага, Б-1, загальною площею 74,3 (сімдесят чотири цілих три десятих) кв.м.; склад допоміжних матеріалів, В-1, загальною площею 1980,6 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят цілих шість десятих) кв.м.; склад-навіс, Г-1, загальною площею 639,4 (шістсот тридцять дев'ять цілих чотири десятих) кв.м.; земельну ділянку для обслуговування складських та виробничих приміщень площею 1,7319 (одна ціла сім тисяч триста дев'ятнадцять десятитисячних) га, яка розташована в селі Сороки-Львівські Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4623686900:03:000:0031; надалі предмет іпотеки-1 та предмет іпотеки-2 разом іменуються предмет іпотеки.

17.06.2016р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору позики від 07.06.2016р., відповідно до п. 1 якої, пункт 2.2. договору позики від 07.06.2016р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони погодили викласти в новій редакції: Загальна сума позики за цим Договором, що підлягає переданню позичальнику, становить 12 500 000грн., що на день укладення цього Договору по курсу Національного банку України еквівалентно 500 000 дол. США. За погодженням Сторін вищезазначена загальна сума позики, може бути зменшена, але не менш як до 2 500 000грн., що на день укладення цієї додаткової угоди по курсу Національного банку України еквівалентно 100 000 дол. США.

П. 2 Додаткової угоди № 1 від 17.06.2016р. до Договору позики від 07.06.2016р., сторони погодили доповнити Договір позики від 07.06.2016р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пунктом 5.8 наступного змісту: Позикодавець має право зменшити загальний розмір позики, визначений п. 2.2 Договору, але вона не може бути меншою ніж 2 500 000грн., що на день укладення цієї додаткової угоди по курсу Національного банку України еквівалентно 100 000 дол. США.

Згідно п. 4 Додаткової угоди № 1 від 17.06.2016р. до Договору позики від 07.06.2016р., ця Додаткова угода набирає законної сили з моменту підписання її сторонами та становить невід'ємну частину договору позики від 07.06.2016р.

Зазначає, що на виконання умов договору позики, ОСОБА_1 надано ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 215 900 дол. США, що підтверджується власноручно написаними позичальником розписками: 1) розписка ОСОБА_2 від 14.06.2016 р. про отримання грошових коштів згідно Договору позики від 07.06.2016 р. на суму 47 500, 00 грн., що еквівалентно 1 900, 00 доларів США; 2) розписка ОСОБА_2 від 18.06.2016 р. про отримання грошових коштів згідно Договору позики від 07.06.2016 р. на суму 500 000,00 грн., що еквівалентно 20 000,00 доларів США; 3) розписка ОСОБА_2 від 05.08.2016 р. про отримання грошових коштів згідно Договору позики від 07.06.2016 р. на суму 500 000, 00 грн., що еквівалентно 20 000,00 доларів США; 4) розписка ОСОБА_2 від 21.11.2016 р. про отримання грошових коштів згідно Договору позики від 07.06.2016 р. на суму 120 000, 00 доларів США; 5) розписка ОСОБА_2 від 20.12.2016 р. про отримання грошових коштів згідно Договору позики від 07.06.2016 р. на суму 405 000,00 грн., що еквівалентно 15 000, 00 доларів США; 6) розписка ОСОБА_2 від 23.02.2017 р. про отримання грошових коштів згідно Договору позики від 07.06.2016 р. на суму 16 000, 00 доларів США; 7) розписка ОСОБА_2 від 11.03.2017 р. про отримання грошових коштів згідно Договору позики від 07.06.2016 р. на суму 23 000, 00 долари США.

Згідно п. 4.1. Договору позики, загальна сума позики, що фактично буде надана за цим договором, підтверджена розписками, власноручно написаними позичальником, керуючись розділом 2 цього договору підлягає поверненню позикодавцю у строк до 01.06.2017 року в повному розмірі. За письмовою згодою Позикодавця цей строк може бути продовжений. Зобов'язання позичальника повернути грошові кошти, передані у позику, в строк до 01.06.2017р. зазначене у кожній розписці, власноручно написаній відповідачем ОСОБА_2 . Однак, в строк, встановлений договором позики, зобов'язання з повернення грошових коштів виконане не було.

24.07.2018р. ОСОБА_1 надіслано ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення з проханням виконати умови договору позики належним чином, шляхом повернення грошових коштів, отриманих у позику з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних та суми штрафу у тридцятиденний строк з моменту отримання зазначеної вимоги. Вказана вимога містить опис порушеного зобов'язання, вимогу про виконання зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

22.08.2018р. позивач ОСОБА_1 повторно надіслала ОСОБА_2 вимогу про погашення заборгованості за договором позики.

Зазначає, що вказані вимоги залишилися невиконаними - грошові кошти отримані у позику ОСОБА_2 не повернуто.

Відповідно до умов договору позики від 07.06.2016р., позичальник зобов'язувався повернути суму позики до 01.06.2017р. Зазначає, що станом на дату подання даної позовної заяви, позичальник не повернув грошових коштів, отриманих за договором позики від 07.06.2016р., внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 8 676 606, 53грн.

ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 215 900 доларів США.

Внаслідок невиконання позичальником зобов'язання з повернення грошових коштів за договором позики, станом на 02.06.2017р., згідно офіційного курсу НБУ, заборгованість за договором позики становила 5 671 898, 75грн.

За офіційним курсом Національного банку України станом на 02.06.2017 р.: 100 (сто) доларів США = 2627,0953 грн., 1 долар США = 26,270953 грн. 215 900, 00 доларів США = 215 900, 00 ? 26,270953 = 5 671 898, 75 грн.

Також зазначає, що відповідно до п. 5.3 договору позики, у разі неповернення позичальником суми позики в повному розмірі, наданої за цим договором, останній зобов'язується сплатити штраф на користь позикодавця у розмірі 20% від загальної суми позики, наданої за цим договором. З огляду на те, що позичальник не повернув суму позики, останній зобов'язаний сплатити штраф у розмір 20 % від загальної суми позики, наданої за договором позики від 07.06.2016р. Сума позики отриманої позичальником 215 900 дол. США. Відповідно 215 900 дол. США = 215 900 ? 26,270953 = 5 671 898, 75 грн. 5 671 898, 75 грн. ? 20 % = 1 134 379, 75 грн. Сума штрафу, нарахованого згідно п. 5.3. договору позики, становить 1 134 379, 75 грн.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Згідно розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, інфляційні втрати за період з червня 2017 по травень 2020 становлять 1 361 255, 70 грн.

3 % річних за період з 02.06.2017 р. по 28.05.2020 р. становлять 509 072, 33 грн.

Загальна сума заборгованості за договором позики від 07.06.2016р. станом на 28.05.2020р. становить: Сума позики + штраф + інфляційні втрати + 3 % річних - 5 671 898, 75 грн. + 1 134 379, 75 грн. + 1 361 255, 70 грн. + 509 072, 33 грн. = 8 676 606, 53грн.

Також звертає увагу на те, що п. 6.1. договору позики від 07.06.2016р. сторони погодили, що усі суперечки, які виникли між сторонами з цього договору, у разі недосягнення згоди шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

За умовами договору позики, позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк до 01.06.2017р. У зв'язку з невиконанням позичальником обов'язку повернути грошові кошти за договором позики, належним способом захисту порушеного права є примусове виконання обов'язку в натурі.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її ОСОБА_1 користь грошові кошти в розмірі 8 676 606, 53грн., з яких: 5 671 898, 75 грн. - сума позики; 1 134 379,75 грн. - штраф; 1 361 255, 70 грн. - інфляційні втрати; 509 072, 33 грн. - 3 % річних, а також понесені позивачем судові витрати.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 звернувся до суду із вимогою до відповідача ОСОБА_1 про визння недійсним договору позивки від 07.06.2016р. та додаткової угоди до нього від 18.06.2016р. зазначивши, що на розгляді судді Пустомитівського районного суду Львівської області, судді Мусієвського В.С. перебував спір у справі № 450/2533/18 за позовом ТДВ «Львівбудкомплектація» до відповідача ОСОБА_1 за участю третьої особи без власних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , за наслідком розгляду якого прийнято рішення від 26.09.2019р. про задоволення позовних вимог - визнано недійсним договір іпотеки від 17.06.2016р. Визнаючи договір іпотеки недійсним, суд погодився, що основне зобов'язання до іпотечного договору - договір позики від 07.06.2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на момент укладення договору іпотеки не був укладений. Зазнчає, що подаючи позов до Сокальського районного суду Львівської області про стягнення заборгованості, ОСОБА_1 долучила, як докази правомірності заявленої вимоги, договір позики від 07.06.2016р. та копії семи розписок, як доказ надання коштів у позику та розмір не погашеної вимоги у гривнях на дату їх повернення.

Вказує, що в повному обсязі заперечує проти визнання позовних вимог, з тих підстав, що кошти позики від ОСОБА_1 не отримував, відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог по справі у зв'язку із відсутністю предмету спору - боргу перед ОСОБА_1 .

Зазначає, що приблизно з 2000 року співпрацює із ПАТ (ВАТ) «Львівський завод автонавантажувач». У 2002 році ВАТ «ВНК Розточчя СТ», у якому він є співзасновником та головою наглядової ради виступило інвестором в процедурі санації ВАТ «Львівський завод автонавантажувач». План санації, який був успішно виконаний, передбачав створення цілої низки юридичних осіб, у яких засновниками були ПАТ «Львівський завод автонавантажувач» та ПрАТ «ВНК Розточчя СТ».

Внаслідок спаду виробництва, викликаного світовою фінансовою кризою та недобросовісністю менеджменту, станом на восену 2009 року, щодо ключових підприємств групи «Автонавантажувач» розпочато процедури банкрутства. Ними вживалися заходи щодо мінімізації втрат, діючи в інтересах усіх акціонерів, у тому числі, держави, що володіла 57% часток у статутному капіталі юридичних осіб і з цією метою залучили потенційного партнера для управління усіма підприємствами. Проте були накопичені ще більші борги і у травні 2010р. компанія що здійснювала оперативне управління підприємствами ініціювала подання до суду заяв про банкрутство.

По всіх поданих заявах було відкрито провадження і справи все ще перебувають на розгляд Господарського суду Львівської області.

В кінці 2015 на початку 2016 року склалась чергова кризова ситуація - опоненти, що були зацікавлені скупити виробничі потужності по ліквідаційній вартості придбали з дисконтом ключові кредиторські вимоги, отримали контроль за комітетом кредиторів та зірвали плани по припиненню банкрутства.

Зазначає, що з 2006-2007 року він знайомий з ОСОБА_3 , оскільки його компанія виконувала підрядні роботи на одному із об'єктів Автонавантажувача де стався нещасний випадок на виробництві із найнятим працівником.

Адвокат Максимишин Ірина, яку арбітражний керуючий Хомишин І.Г. залучав для підготовки проекту мирової угоди у одній із справ про банкрутство, у квітні-травні 2016 року розпочала співпрацю з ОСОБА_3 .

Приблизно 10.05.2016р. ОСОБА_3 зателефонував йому та запропонував зустрітись оскільки має змогу вирішити питання пов'язані з банкрутствами. Зустріч відбулась в офісі корпрації Абданк, у якій приймали участь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Було погоджено розпочати консультації щодо умов співпраці, оскільки вирішення стратегічного питання - допомога у залученні коштів для погашення боргів та припинення банкрутств взамін за 1/2 активів вимагала прийняття рішення особами яких він представляв. ОСОБА_6 повідомив, що він такий проект, який передбачав залучення приблизно 10-15 млн. грн., не зможе реалізувати самостійно і має погодити участь у ньому партнерів з яким він співпрацює по подібних проектах.

Зазначає, що до 23.05.2016 року базова модель домовленостей була погоджена. Згідно цих домовленостей ОСОБА_3 та особи яких він представляв зобов'язувались: залучити кошти, достатні для повного погашення кредиторських вимог; провести викуп критичних кредиторських вимог (забезпечених заставою) та/або оскаржити їх дійсність у судовому порядку; розстрочити виплати вимог (за можливості) уклавши мирові угоди; оскаржити угоди, за якими майно неправомірно вибуло з власності боржників та витребувати ці активи з власності поточних власників; здійснити юридичний супровід усіх справ про банкрутство та їх припинення. В свою чергу позивач та особи, яких він представляв зобов'язувались: сприяти у виконанні робіт по припиненню банкрутств, передавши усю інформацію, у тому числі, конфіденційну щодо предмету спору та запропонувати оптимальний шлях вирішення спору; передати ОСОБА_6 (особам яких він представляв) права власності на активи у погоджених пропорціях (для активів, які вибули застосовувались не коефіцієнт 1/2, а інші пропорції, що враховували складність по їх поверненню).

На вимогу ОСОБА_3 вони зобов'язались надати тверде забезпечення залучених інвестицій та забезпечення виконання їх частини зобов'язань - передати партнеру обумовлену частину активів, оскільки до припинення процедур банкрутсва неможливо міняти власність на частки в статурному фонді.

Однак, по факту можна було надати позивачем лише особисту поруку, що він буде діяти добросовісно і виконаю усе погоджене. Проте це не вирішувало питання відшкодування фінансових втрат, якщо проект не досягне успіху - припинення банкрутств із незалежних від них причин не відбудеться.

Зазначає, що на вимогу ОСОБА_6 він зобов'язався надати у забезпечення 50% із належних йому як фізичній особі 57,5 % частки ТДВ «Львівбудкомплектація», оскільки ОСОБА_3 ще з 2006р. цікавив цей об'єкт, оскільки він стверджував, що усі сусідні підприємства поступово скупив у власність

Вони погодили, що у випадку якщо їх зусилля відновити платоспроможність боржників «Автонавантажувач» незважаючи на розумне інвестування 500 тис. дол. не завершаються успіхом, він та інші учасники, що приймали участь у проекті (разом 85% часток) перепадуть ОСОБА_6 (або вказаним ним особам) належні частку в статутному капіталі ТДВ «Львівбудкомплектація», а частку 15% двох учасників що не приймали участь у проекті ОСОБА_6 зобов'язувався викупити за 25 тис. дол.

Виключно з метою забезпечення вартості часток товариства - щоб за час проекту майно не вибуло із володіння та гарантування передачі часток вони передбачали укласти договір іпотеки на майно товариства - право стягувати іпотеку виникало, після відмови учасників передати частку в статутному капіталі та/або включити ОСОБА_6 (вказаної ним особи) до складу учасників.

Зазначавє, що 23.05.2016 року відбулась нарада в офісі по АДРЕСА_2 , в ході якої відбулось знайомство з командою ТОВ ЮК «Абданк», у тому числі, ОСОБА_1 та іншими.

ОСОБА_3 повідоми про зміст досягнутих домовленостей та доручив приступити до вивчення справ про банкрутство і підготовки угод, наголосивши, що угода про забезпечення має передувати усім іншим.

Майже чотири тижні активно готували документи, у тому числі тричі міняли особу що є формальною стороною по договору позики. ОСОБА_6 пояснив, що планує бути публічною особою, через що не хоче формально оформляти документи на себе, тому спочатку було прийнято рішення, що позикодавцем виступатиме його мати, потім невідомий чоловік і вже напередодні підписання договору іпотеки стало відомо, що формальною стороною по договору буде ОСОБА_1 .

Зазначає, що його такий варіант у порівняно із іншими більше влаштовував, оскільки ОСОБА_1 одночасно була формальним власником ТОВ ЮК «Абданк» та її керівником.

17.06.2016 року уклали Договір іпотеки та всі інші документи. ОСОБА_1 привезла підготовлені остаточні редакції документів, які він підписав, у тому числі, договір позики, договір застави частки, додаток до договору позики. У той же день він підписав першу розписку на суму 47 500 грн., який в основному складався із коштів, що були витрачені на послуги нотаріуса.

Звертаю увагу, що додаткова угода про зменшення розміру виплат та обмеження щомісячних виплат готувалась одночасно із текстом основної угоди. Йому пояснювали, що таке обмеження слід передбачити щоби у випадку, якщо ОСОБА_6 не зможе залучити кошти, він не використовував цей договір та не вимагав у судовому порядку їх сплати.

Не будучи спеціалістом в області права позивач не усвідомлював, що це не відповідає дійсності і він не міг би вимагати від ОСОБА_6 надати йому кошти. Одночасно і не міг провести консультацію, оскільки вони погодили, що ця додаткова угода не буде доведена до відома інших учасників.

Керівник ТДВ Львівбудкомплектація активно приймав участь у погодженні умов договору позики, договору застави часток та договору іпотеки, слідкуючи за тим, що право на стягнення іпотеки виникає лише: а) коли видано позику в 12, 5 млн грн. б) коли учасники відмовляються передати частку.

18.06.2016 року позивач підписав у присутності ОСОБА_1 та передав ОСОБА_6 першу розписку про «буцімто» отримання грошових коштів у розмірі 500 тис. грн..

Зазначає, що не хотів підписувати додаткову угоду до договору позики, і навіть запропонував ОСОБА_3 , що в день підписання позики він підписую розписку що отримав усі 12,5 млн. грн. і вони через два три дні підписують розписку що він ці кошти повернув, і у подальшому додаткові угоди на менші суми. З цією пропозицією ОСОБА_6 погодився, але її відхилила ОСОБА_7 .

Розписка надавалась «авансом» для «забезпечення» фінансування першочергових робіт адвокатів ТОВ ЮК «Абданк».

Відповідно до звіту ОСОБА_8 підготовлений та надісланий на його та ОСОБА_3 електронну пошту, за два місяці було виконано істотний об'єм робіт, а саме: 17.08.2016 року укладено договори цесії з Приватними інвестиціями, отримано від них довіреності на представництво інтересів до моменту внесення змін до реєстру кредиторів.; Готуються повідомлення про зміну кредитора до ліквідатора та боржника.; Завершено роботу по визнанню потерпілим та цивільним позивачем ТВП в кримінальному провадженні.; Подано цивільні позови.; Судом задоволено графік вивозу опонентів. Окрім того були виконані і інші роботи.

Водночас ОСОБА_6 (та залучені ним адвокати) почали вчиняти не погоджені завчасно дії та/або неналежно виконувати домовленості, оскільки була висловлена відмова у підготовці договору співпраці, як базовий елемент формалізації усних домовленостей про співпрацю. Збільшено вимоги ТОВ ЮК «Абданк» на 1,5 млн. грн. Відбулась затримка з винесенням ухвали про процесуального правонаступництва. Ненадано інформацію про фінансовий стан ПАТ «ЛЗА» та відновлення на роботі попереднього керівника попри те, що усі витрати по утриманню апарату управління ОСОБА_6 акуратно дораховував до здійснених витрат та інше. Ці дії суперечили їх домовленостям та стали джерелом напруження. Як наслідок вони почали звинувачувати один одного у непрофесіоналізмі та нещирості, що і призвело до рукоприкладства та неможливості продовжувати реалізацію проекту. Усвідомлюючи, що на руках у ОСОБА_6 є документи, що дозволяють стягувати частку в товаристві та, що гірше, іпотеку на майно, позивач не мав можливості поступити по іншому, як запропонувати наступний порядок припинення співпраці: Знаходиться покупець на майновий комплекс ТДВ «Львівбудкомплектація» і 60% вартості віддається ОСОБА_9 взамін за передачу усіх напрацювань. Проте, коли дійсно був знайдений покупець, що був готовий придбати майно за 290 тис. дол., ОСОБА_6 несподівано порахував, що йому налажиться 293 тис. дол. та відмовився виплатити обумовлену компенсацію іншим учасникам. Як наслідок, погоджена угода не була реалізована, а дійсні обставини позики від 07.06.2016 року стали відомі іншим учасникам ТДВ «Львівбудкомплектація» та керівництву. Захищаючи свої права на частки в активах, учасники зобов'язали керівника ТДВ «Львівбудкомплектація» оспорити договір іпотеки та подати заяву про шахрайство до правоохоронних органів. Зазначає, що ОСОБА_6 відкрито перейшов на сторону опонентів передавши права власності та управління ТОВ ЮК «Абданк» спільно із поверненням їм управління ПАТ «ЛЗА» та отримав за це винагороду.

Вказує, що по факту ОСОБА_6 та ОСОБА_1 відчужили ті активи, які згідно домовленостей належали йому, оскільки саме за їх вартість і були видані розписки, а, отже, вони не можуть йому їх передати, відтак в позивача відсутні підстави їх оплачувати.

Своїми діями ОСОБА_6 та ОСОБА_1 нанесли особам яких він представляє істотні збитки. Зокрема Голова правління ПАТ «Львівські заводи автомобілебудування» Гаврилюк О.Р. придбав: за 130 тис. грн. у ФДМ України 57,5 % часток ПАТ «Львівські заводи автомобілебудування» - це стало можливим, оскільки мирові угоди не були укладені; за 1,4 млн. грн. усе ключове обладнання ТОВ «ТВП Львівський автонавантажувач» вартістю 20 млн. грн. і всі кошти пішли на оплату додаткових вимог ТОВ «ЮК Абданк».

ОСОБА_3 не передав активів та напрацювань, які були виконані з метою припинення банкрутств, а вчинив цілком протилежні дії та передав їх за плату опонентам, відтак відсутня заборгованість за ці роботи та послуги та відсутні підстави оплачувати надані розписки.

Стверджує, що між ним та ОСОБА_1 ніколи не виникало та не існувало відносин з приводу договору позики. Протягом всього часу їх співпраці, вони діяли, як контрагенти, а саме ОСОБА_1 виконували певний обсяг юридичної роботи, за якими повинен бути досягнутий відповідний результат. Результат юридичного супроводу виражався в матеріальних активах, які вдалося переофрмити на ТОВ «Абданк» в процесу справ про банкрутство. Взамін на вказані активи, які вдалось отримати за наслідком виконання юридичної роботи, позивач зобов'язувався передати 1/2 частки у статурному капіталі ТДВ «Львівбудкомплектація». Договір позики та розписки до нього, було укладено, виключно, як «своєрідну» гарантію того, що у випадку його відмови від передачі частки у статутному капіталі взамін на активи, ОСОБА_10 матиме змогу стягнути грошові кошти, як суму боргового зобов'язання за договором позики.

Таким чином, Договір позики не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Оскільки жодних коштів за ним не передавалось, а останній існував, виключно, як «гарантія» того, що у випадку надання позивачу активів отриманих в процедурі банкрутства, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримають частку у статутному капіталі ТДВ «Львівбудкомплектація». Однак, внаслідок порушення досягнутих домовленостей, активи ТОВ «Абданк» були передані третій особі - опонентам, а договір іпотеки визнаний недійсний.

За таких обставин, ОСОБА_1 вирішила звернутися з позовними вимогами з метою стягнення боргового зобов'язання за договором іпотеки, хоча грошові кошти за сотаннім не передавались, а розписки видавались, виключно, як «гарантія» того, що певні матеріальні активи ТОВ «Абданк» будуть передані взамін на частку в статуному капіталі ТДВ «Львівбудкомплектація».

Таким чином, основні домовленістю виникнули з приводу активів ТОВ «Абданк» набутих в процесі участі в процедурі банкрутства та чатски в статутному капіталі ТДВ «Львівбудкомплектація».

Зазначає, що договір позики та розписки були виключно формальністю, задля того, щоб укласти договір іпотеки та не передбачав настання реальних наслідків. Сторони не мали намір, фактично, передавати/отримувати кошти у позику, у період з 07.06.2016року по серпень 2018 року. Жодних зобов'язань по договору не виконували, коштів не передавали, проте «формально» уклали сім розписок про «нібито» отримані кошти.

Договір позики від 07.06.2016 року був укладений виключно задля того, щоб мати можливість укласти договір іпотеки від 17.06.2016 року, при укладанні якого ОСОБА_1 надала завідомо неправдиві дані, що усі кошти позики на дату нотаріального посвідчення іпотеки уже були видані. Укладаючи договір позики від 07.06.2016 року, позивач мав на меті формалізувати майбутні стосунки по передачі активів ОСОБА_3 , проте був введений в оману щодо підстав чому замість ОСОБА_3 , як особи, що мала фінансувати обумовлені роботи «формальним» кредитором визначена інша особа.

Просить суд визнати недійсним договір позики від 07.06.2016 року, додаткову угоду до договору позики від 18.06.2016 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, в повному обсязі.

У відзиві на зустрічну позовну заяву представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Марчук Н.А. зазначила, що зустрічна позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, обставини, викладені у такій не відповідають дійсності та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 заперечує проти визнання позовних вимог з тих підстав, що кошти позики від ОСОБА_1 не отримував, відтак вважає, що в даній справі відсутній предмет спору. Зазначає, що на розгляді судді Пустомитівського районного суду Львівської області, судді Мусієвського В. С. перебував спір у справі № 450/2533/18 за позовом ТДВ «Львівбудкомплектація» до відповідача ОСОБА_1 за участю третьої особи без власних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , за наслідками розгляду якого прийнято рішення від 26.09.2019 р. про задоволення позовних вимог - визнано недійсним договір іпотеки від 17.06.2016р. Визнаючи договір іпотеки недійсним, суд погодився, що основне зобов'язання до іпотечного договору - договір позики від 07.06.2016 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на момент укладення договору іпотеки не був укладений. Вказує, що договір позики не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки сторони договору - він як позичальник та ОСОБА_1 насправді не мали намірів позичати та надавати у позику коштів, відтак жодних коштів за ними не передавалось. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що договір позики укладався, а розписки надавались фіктивно оскільки жодних намірів надавати (отримувати) коштів не було. Окрім цього, ОСОБА_2 зазначає, що помилявся як у змісті договору, так і його наслідках. Зазначені доводи позивача за зустрічним позовом спростовуються судовим рішенням у справі №450/2533/18 (на яку посилається і сам ОСОБА_2 у зустрічному позові), яким встановлені преюдиційні обставини, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Так, в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебувала справа №450/2533/18 за позовом ТДВ «Львівбудкомплектація» до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Львівської міського нотаріального округу Дячук О. А., про визнання недійсним іпотечного договору.

В обґрунтування позовних вимог ТДВ «Львівбудкомплектація» посилалося на те, що підписаний 07.06.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документ не є договором позики за ст. 1046 ЦК України, оскільки відсутні докази на підтвердження факту передання 07.06.2016 року ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_2 , тому між ними не виникало жодних правовідносин позики, а розписки про отримання позики ОСОБА_2 є окремими договорами позики, відтак іпотечний договір підлягає визнанню недійсним у зв'язку з відсутністю істотної умови - зобов'язання, яке забезпечує іпотечний договір. Позивач стверджував, що іпотечний договір підлягає визнанню недійним також у зв'язку з тим, що був укладений під впливом обману, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисно замовчали ту обставину, що немає укладеного договору позики, який зазначений в іпотечному договорі, кошти передані не були, основне зобов'язання не виникло, а нотаріус не перевірив, чи дійсно було укладено договір позики.

26.09.2019 р. Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 450/2533/18, яким позовні вимоги ТДВ «Львівбудкомплектація» задоволено - визнано недійсним іпотечний договір від 16.06.2016 року, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТДВ «Львівбудкомплектація» (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 5158.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19.08.2020р. у справі №450/2533/18 рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.09.2019р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТДВ «Львівбудкомплектація» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А. про визнання недійсним іпотечного договору від 16.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТДВ «Львівбудкомплектація» - відмовлено.

В подальшому постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 450/2533/18 від 10.12.2020 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 та ТДВ «Львівбудкомплектація» залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 19.08.2020 р. - залишено без змін.

Відтак, зазначає, що судовим рішенням у справі № 450/2533/18, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини, які не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи: договір позики від 07.06.2017 року, підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є укладеним; сторони договору позики погодили та передбачили у договорі передачу коштів частинами, а не однією сумою; передача коштів на вимогу позичальника позикодавцем була здійснена, що підтверджується власноручно написаними ОСОБА_2 розписками; написання розписок і отримання грошових коштів у позику частинами ОСОБА_2 не заперечував.

Відтак, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними (фіктивними) договору позики від 07.06.2016р. та додаткової угоди до договору просить відмовити.

У запереченні на відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 зокрема зазначив, що у справі №450/2533/18 на рішення у якій зсилається у відзиві представник позивача предметом позову було визнання іпотечного договору недійсним, підставами даного позову було відсутність основного зобов'язання, яке мав забезпечувати іпотечний договір. Натомість у даній справі №454/1620/20, предметом позову є визнання недійсними (фіктивними) договору позики від 07.06.2016р. та розписок в отриманні коштів. Щодо підстав даного зустрічного позову, то це не отримання грошових коштів від ОСОБА_1 у зв'язку з лише формальним укладенням договору позики з останньою для вчинення подальших дій - укладення іпотечного договору.

Тобто, у справах №450/2533/18 та №454/1620/20 судом вирішувались та вирішуються різні питання, а тому мова про преюдиціальність не може мати місце. У справі встановлений лише факт наявності розписок, але не встановлений факт передачі коштів. У відзиві представник позивача, зазначає, що: «Підсумовуючи вищевказане, зазначаю, що судовим рішенням у справі №450/2533/18, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини, які не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи; передача коштів на вимогу позичальника позикодавцем була здійснена, що підтверджується власноручно написаними ОСОБА_2 розписками».

Проте Касаційний цивільний суд у постанові від 10.12.2020р. в справі №450/2533/18 вказав про те, що судами були встановлені фактичні обставини щодо наявності розписок. Судами в справі №450/2533/18 констатовано лише факт наявності даних розписок, а не передачі йому грошових коштів ОСОБА_1 . Тому твердження представника позивача не відповідає обставинам, які були встановлені судами у справі №450/2533/18. Він не заперечує, що підписував вищезгадані розписки, проте грошові кошти, сума яких зазначена у відповідних розписках, він не отримував. Зокрема, це підтверджується висновком експерта-поліграфолога ОСОБА_11 №026/0120-Г від 26.01.2020р. Окрім цього, не отримання ним коштів підтверджується перепискою з ОСОБА_3 , відповідно до якої відповідач погодився написати розписку про нібито отримання 10 млн. грн. і її повернення через 5 днів. Зазначає, що між ними було укладено фіктивний договір. Просить суд визнати недійсним договір позики, від 07.06.2016 року, додаткову угоду до договору позики, від 18.06.2016 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

У заяві про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує на те, що 07.06.2016 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики. Пунктом 1.2. Договору позики сторони погодили, що позика - це сума коштів у національній валюті України - гривні, передана позикодавцем у власність позичальнику по еквіваленту по курсу НБУ до долару США, на визначений строк відповідно до умов цього Договору та в порядку, встановленому цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору позики, позика надається позикодавцем у готівковій формі в розмірі, в строки та з врахуванням умов, встановлених п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 цього договору.

П. 2.2. Договору позики визначено, що загальна сума позики за цим Договором, що підлягає поверненню позичальнику, становить 12 500 000 грн., що на день укладення цього договору по курсу НБУ еквівалентно 500000 дол. США.

Згідно п. 2.3. Договору позики, кошти надаються узгодженими сторонами частинами, на першу вимогу позичальника. Сума кожної частини позики, що надається, буде фіксуватися відповідно по курсу долара США НБУ на день надання такої частини позики.

Згідно з п. 2.7., 2.8. Договору позики, на підтвердження отримання грошових коштів (їх частини) за цим Договором позичальник надає позикодавцю власноручно написану та підписану розписку (розписки). Всі розписки та додаткові угоди є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно п. 4.1. Договору позики, загальна сума позики, що фактично буде надана за цим Договором, підтверджена розписками, власноручно написаними позичальником, керуючись розділом 2 цього Договору підлягає поверненню позикодавцю у строк до 01.06.2017 року в повному розмірі. За письмовою згодою позикодавця цей строк може бути продовжений.

П. 4.2. Договору позики встановлено, що загальна сума грошових коштів, що фактично передано в позику за цим Договором, підлягає поверненню грошовою сумою, що станом на день повернення буде еквівалентно по курсу НБУ сум в доларах США, що фактично надано в позику за цим Договором.

На підтвердження повернення позичальником позики, позикодавець надає позичальнику власноруч написану та підписану розписку (розписки) - п. 4.4. Договору позики.

Надано згоду на укладення договору іпотеки з ОСОБА_1 щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, що знаходиться в власності Товариства, а саме: будівлі (виробничо-лабораторний комплекс, А-2 - загальна площа 400,7 кв.м., вага, Б-1 - загальна площа 74,3 кв.м.; склад допоміжних матеріалів, В-1 - загальна площа 1980,6 кв.м.; склад-навіс, Г-1 - загальна площа 639,4 кв.м.), загальною площею 3095,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,7319 га (кадастровий номер земельної ділянки: 4623686900:03:000:0031), за яким майновий поручитель ТДВ «Львівбудкомплектація», поручиться за виконання учасником Товариства ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики, укладеного 07.06.2016р. між ним та ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів у сумі 12 500 000грн., що на день укладення цього Договору по курсу Національного банку України еквівалентно 500 000 дол. США; визначено заставну вартість предмета іпотеки в розмірі 8 000 000грн.; погодження інших умов договору іпотеки покласти на директора товариства;

Надано згоду на внесення змін до договору позики, укладеного 07.06.2016р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо збільшення та/ або зменшення розміру позики та часу надання/ повернення позики, та відповідних, пов'язаних з цим, змін до договору іпотеки, укладеного між ТДВ «Львівбудкомплектація» та ОСОБА_1

17.06.2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладеного додаткову угоду №1 до договору позики від 07.06.2016 року, відповідно до п. 1 якої, пункт 2.2. договору позики від 07.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони погодили викласти в новій редакції: «Загальна сума позики за цим Договором, що підлягає переданню позичальнику, становить 12 500 000 грн., що на день укладення цього Договору по курсу НБУ еквівалентно 500 000 дол. США. За погодженням сторін вищезазначена загальна сума позики, може бути зменшена, але не менш як до 2 500 000грн., що на день укладення цієї додаткової угоди по курсу Національного банку України еквівалентно 100 000 дол. США».

П. 2 Додаткової угоди № 1 від 17.06.2016р. до Договору позики від 07.06.2016р., сторони погодили доповнити Договір позики від 07.06.2016р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пунктом 5.8 наступного змісту: «Позикодавець має право зменшити загальний розмір позики, визначений п. 2.2 Договору, але вона не може бути меншою ніж 2 500 000грн., що на день укладення цієї додаткової угоди по курсу Національного банку України еквівалентно 100 000 дол. США».

На виконання умов Договору позики, ОСОБА_1 надано ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 215 900 дол. США, що підтверджується власноручно написаними позичальником розписками.

Зобов'язання позичальника повернути грошові кошти, передані у позику, в строк до 01.06.2017р. зазначене у кожній розписці, власноручно написаній ОСОБА_2 .

В строк, встановлений Договором позики, зобов'язання ОСОБА_2 з повернення грошових коштів виконане не було.

Відповідно до п. 5.3 Договору позики, у разі неповернення позичальником суми позики в повному розмірі, наданої за цим Договором, останній зобов'язується сплатити штраф на користь позикодавця у розмірі 20% від загальної суми позики, наданої за цим Договором. Сплата штрафу не звільняє позичальника від обов'язку виконати своє зобов'язання в натурі.

З огляду на те, що позичальник не повернув суму позики, останній зобов'язаний сплатити штраф у розмір 20 % від загальної суми позики, наданої за Договором позики від 07.06.2016 р.

Сума позики отриманої ОСОБА_2 та розмір невиконаного ним основного грошового зобов'язання становить 215 900 дол. США.

Враховуючи викладене, загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 станом на день подання цієї заяви, становить та складається з: 215 900 дол. США - основна заборгованість за договором позики; 43 180 дол. США - штраф за неповернення позики у встановлені договором позики строки (215 900 х 0,20% = 43 180 доларів США); 40 139 дол. США - три відсотки річних за період з 02.06.2017 року - 11.08.2023 року (215 900,00 доларів США (сума заборгованості) х 0,03 (3 % річних) х 2262 (кількість днів прострочення): 365 = 40139 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наголошує, що п. 4.2. Договору позики передбачено, що загальна сума грошових коштів, що фактично передано в позику за цим Договором, підлягає поверненню грошовою сумою, що станом на день повернення буде еквівалентно по курсу НБУ сум в доларах США, що фактично надано в позику за цим Договором.

У зв'язку з умовами договору позики, що не суперечать вищевказаним положенням ЦК України, ОСОБА_2 зобов'язаний повернути їй кошти в гривні, що на день здійснення платежу буде еквівалентно сумі переданій в позику, що еквівалентно сумі в доларах США, з врахуванням розміру штрафу та трьох відсотків річних.

Окрім того, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 грошового зобов'язання по даний час, виникла необхідність у донарахуванні, згідно ст. 625 ЦК України, трьох відсотків річних за період з 02.06.2017 року - 11.08.2023 року.

Просить суд з урахуванням цієї заяви стягнути з ОСОБА_2 в її користь: основний борг, грошові кошти в національній валюті України - гривні, що на день ухвалення судового рішення в даній справі згідно курсу НБУ буде еквівалентно 215 900 дол. США; штраф: грошові кошти в національній валюті України - гривні, що на день ухвалення судового рішення в даній справі згідно курсу НБУ буде еквівалентно 43 180 дол. США; три відсотки річних: грошові кошти в національній валюті України - гривні, що на день ухвалення судового рішення в даній справі згідно курсу НБУ буде еквівалентно 40 139 дол. США, а також стягнути із відповідача у її користь понесені судові витрати.

У запереченні на заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог представник відповідача - адвокат Демідонт Б.О. зазначив, що він та відповідач категорично не погоджуються із заявою ОСОБА_1 про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог. Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 так і не надала суду жодних доказів, які б відповідали вимогам ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України, про законність отримання позивачем коштів, начебто наданих ОСОБА_2 , або про законність отримання коштів третіми особами у випадку якщо такі кошти були отримані позивачем від інших осіб шляхом дарування чи в інший спосіб. Також на судовому засіданні від 01.08.2023 року ОСОБА_1 не надала усної відповіді щодо походження коштів, які начебто надані ОСОБА_2 . Відтак, кошти вважаються такими, що отриманні незаконним шляхом або у ОСОБА_1 не було відповідних грошових коштів і укладенні правочини є фіктивними. Як зазначалось ОСОБА_2 у зустрічному позові договір позики від 07.06.2016р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки жодних коштів за ним не передавалось, а договір позики від 07.06.2016р. існував виключно як гарантія того, що у випадку надання ОСОБА_2 активів, отриманих в процедурі банкрутства, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримають частку у статутному капіталі ТДВ «Львівбудкомлектація».

Тобто, договір позики від 07.06.2016р. та розписки були виключно формальністю задля того щоб укласти договір іпотеки від 16.06.2016р.

Відтак, оскільки договір позики від 07.06.2016р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків такий договір в силу ч. 1 ст. 234 ЦК України є фіктивним та підлягає визнанню недійсним. ОСОБА_1 продовжує посилатись на додаткову угоду від 17.06.2016р., яка є також фіктивною, оскільки первинний договір не був вчинений з наміром створення правових наслідків, які обумовлювались таким договором. Звертає увагу суду також на те, що додаткову угоду від 17.06.2016 року, яка є фіктивною, передбачала лише можливість зменшення суми позики. Така можливість не була реалізована не лише в силу того, що відсутня викладена у письмовій формі взаємна згода сторін договору позики від 07.06.2016 року на зменшення суми позики, але й в силу того, що договір позики від 07.06.2016 року є фіктивним договором.

З огляду на те, що договір позики від 07.06.2016р. є фіктивним договором, всі пункти відповідного договору, в тому числі п. 5.3., на який посилається позивач, є недійсними та не створюють жодних юридичних наслідків. Відтак, відповідач не має обов'язку сплачувати штраф на користь позивача, який передбачений п. 5.3. фіктивного договору позики від 07.06.2016р. чи будь-які інші грошові кошти на підставі даного фіктивного договору позики від 07.06.2016р.

Зазначає, що у матеріалах справи наявні електронні доказами із витягами переписок між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 здійснювався юридичний супровід у справах про банкрутство №5015/118/11, №33/29, №33/30, а результат такого супроводу виражався в матеріальних активах, які були переоформлені на ТОВ «ЮК «Абданк».

Також представник Ганайлюка Б.А. подавав до суду клопотання про долучення доказу - рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії №VI-016/2022 від 27.06.2022р., з якого вбачається, що відповідні переписки бралися до уваги як докази.

Таким чином, оскільки договір позики від 07.06.2016р. та додаткова угода від 17.06.2016р. є фіктивними, позивач вводить суд в оману щодо істотних обставин справи, а саме щодо наявності в позивача будь-яких грошових коштів, тим паче в таких розмірах.

Просить відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, в ході розгляду справи позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, зустрічних позовних вимог не визнала та просила у задоволенні таких відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Марець Ю.І. в судове засідання не прибула, у наданому суду клопотанні просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, надав суду клопотання у якому просив розгляд справи проводити у його та його представника - адвоката Демідонт Б.О. відсутності. В ході розгляду справи позовних вимог ОСОБА_1 не визнав та просив у задоволенні таких відмовити, зустрічну позовну заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник третьої особи ТДВ «Львівбудкомплектація» будучи повідомленим про розгляд справи в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причину неявки.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази в справі суд приходить до наступного висновку.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона безпосередньо була присутньою як після наради ОСОБА_1 диктувала ОСОБА_2 розписку про надання коштів. ОСОБА_3 казав написати розписку в приміщенні ТОВ «ЮК Абданк», однак при написанні розписки жодні кошти ОСОБА_3 не надавалися. Взагалом вона була присутньою на усіх нарадах.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 намагається стягнути кошти, яких вона не надавала ОСОБА_2 .. Фактично остання працювала помічником у ОСОБА_3 ..

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що є директором ТДВ «Львівбудкомплектація» та йому відомо про наявність спору між сторонами. Однак він не був присутнім та не може підтвердити отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів за спірним договором.

Із дослідженої копії договору позики від 07.06.2016р. встановленого, що сторонами за таким є ОСОБА_1 - позикодавець та ОСОБА_2 - позичальник.

Відповідно до п. 1.2. Договору, позика - це сума коштів у національній валюті України - гривні, передана Позикодавцем у власність Позичальнику по еквіваленту по курсу НБУ до долару США, на визначений строк відповідно до умов цього Договору та в порядку, встановленому цим Договором.

Згідно п. 2.1. Договору, позика надається позикодавцем у готівковій формі в розмірі, в строки та з врахуванням умов, встановлених п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 цього Договору.

П. 2.2. Договору визначено, що загальна сума позики за цим Договором, що підлягає поверненню Позичальнику, становить 12 500 000,00 (дванадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень, що на день укладення цього Договору по курсу Національного банку України еквівалентно 500000,00 (п'ятсот тисяч) доларів США.

Відповідно до п. 2.3. Договору, кошти надаються узгодженими Сторонами частинами, на першу вимогу Позичальника. Сума кожної частини позики, що надається, буде фіксуватися відповідно по курсу долара США Національного банку України на день надання такої частини позики.

Згідно п. 2.7., п. 2.8. Договору, на підтвердження отримання грошових коштів (їх частини) за цим Договором Позичальник надає Позикодавцю власноручно написану та підписану розписку (розписки).;

Всі розписки та додаткові угоди є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, загальна сума позики, що фактично буде надана за цим Договором, підтверджена розписками, власноручно написаними Позичальником, керуючись розділом 2 цього Договору підлягає поверненню Позикодавцю у строк до 01.06.2017 року в повному розмірі. За письмовою згодою Позикодавця цей строк може бути продовжений.

П. 4.2. Договору встановлено, що загальна сума грошових коштів, що фактично передано в позику за цим Договором, підлягає поверненню грошовою сумою, що станом на день повернення буде еквівалентно по курсу Національного банку України сум в доларах США, що фактично надано в позику за цим Договором.

Згідно п. 4.4 Договору, на підтвердження повернення Позичальником позики, Позикодавець надає Позичальнику власноруч написану та підписану розписку (розписки).

Дослідженою копією протоколу № 1/05 Загальних зборів учасників ТДВ «Львівбудкомплектація» від 07.06.2016 р. яким, встановлено, що такими вирішено:

Надати згоду на укладення договору іпотеки з ОСОБА_1 щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, що знаходиться в власності Товариства, а саме: будівлі (виробничо-лабораторний комплекс, А-2 - загальна площа 400,7 кв.м., вага, Б-1 - загальна площа 74,3 кв.м.; склад допоміжних матеріалів, В-1 - загальна площа 1980,6 кв.м.; склад-навіс, Г-1 - загальна площа 639,4 кв.м.), загальною площею 3095,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,7319 га (кадастровий номер земельної ділянки: 4623686900:03:000:0031), за яким майновий поручитель ТДВ «Львівбудкомплектація», поручиться за виконання учасником Товариства ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики, укладеного 07.06.2016 р. між ним та ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів у сумі 12 500 000, 00 (дванадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень, що на день укладення цього Договору по курсу Національного банку України еквівалентно 500 000, 00 (п'ятсот тисяч) доларів США; визначено заставну вартість предмета іпотеки в розмірі 8 000 000, 00 (вісім мільйонів) гривень; погодження інших умов договору іпотеки покласти на директора Товариства;

Надати згоду на внесення змін до договору позики, укладеного 07.06.2016 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо збільшення та/ або зменшення розміру позики та часу надання/ повернення позики, та відповідних, пов'язаних з цим, змін до договору іпотеки, укладеного між ТДВ «Львівбудкомплектація» та ОСОБА_1 .

Із копії іпотечного договору сторонами якого є ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівбудкомплектація» (Іпотекодавець), посвідченого 16.06.2016р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А., зареєстрований в реєстрі за № 5158, встановлено, що такий укладено з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за Договором позики від 07.06.2016 р., укладеним між ним та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 Іпотечного договору, 07.06.2016 року між Іпотекодержателем та Позичальником було укладено договір позики, згідно з яким Іпотекодержатель надав Позичальнику у позику власні кошти в сумі 12 500 000 (дванадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, що еквівалентно на день укладення договору позики згідно з офіційним курсом НБУ 500 000 (п'ятистам тисячам) доларів США 00 центам.

У відповідності до умов договору та в порядку, передбаченому Договором позики та додатками до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, позичальник зобов'язався не пізніше 01 (першого) червня 2017 (дві тисячі сімнадцятого) року виконати основне зобов'язання, в т.ч.: - повернути повністю Іпотекодержателю заборгованість в сумі 12 500 000 (дванадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок;

Згідно п. 2 Іпотечного договору, з метою повного та своєчасного виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його від'ємними та невід'ємними приналежностями, поліпшеннями, складовими частинами, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому: будівлі загальною площею 3095,0 (три тисячі дев'яносто п'ять) кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: виробничо-лабораторного комплексу, А-2, загальною площею 400,7 (чотириста цілих сім десятих) кв.м.; вага, Б-1, загальною площею 74,3 (сімдесят чотири цілих три десятих) кв.м.; склад допоміжних матеріалів, В-1, загальною площею 1980,6 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят цілих шість десятих) кв.м.; склад-навіс, Г-1, загальною площею 639,4 (шістсот тридцять дев'ять цілих чотири десятих) кв.м., (далі - Предмет іпотеки 1); земельну ділянку для обслуговування складських та виробничих приміщень площею 1,7319 (одна ціла сім тисяч триста дев'ятнадцять десятитисячних) га, яка розташована в селі Сороки-Львівські Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4623686900:03:000:0031, (далі - Предмет іпотеки 2); надалі предмет іпотеки-1 та предмет іпотеки-2 разом іменуються предмет іпотеки.

Із копії додаткової угоди №1 до договору позики від 07.06.2016р. від 17.06.2016р., зокрема встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодили, що пункт 2.2. договору позики від 07.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , викласти в новій редакції: «Загальна сума позики за цим Договором, що підлягає переданню Позичальнику, становить 12 500 000 (дванадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень, що на день укладення цього Договору по курсу Національного банку України еквівалентно 500 000, 00 (п'ятсот тисяч) доларів США. За погодженням Сторін вищезазначена загальна сума позики, може бути зменшена, але не менш як до 2 500 000, 00 (двох мільйонів п'ятсот тисяч) гривень, що на день укладення цієї додаткової угоди по курсу Національного банку України еквівалентно 100 000 (ста тисячам) доларів США».

П. 2 Додаткової угоди, сторони погодили доповнити Договір позики від 07.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пунктом 5.8 наступного змісту: «Позикодавець має право зменшити загальний розмір позики, визначений п. 2.2 Договору, але вона не може бути меншою ніж 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) гривень, що на день укладення цієї додаткової угоди по курсу Національного банку України еквівалентно 100 000 (ста тисячам) доларів США».

Згідно п. 4 Додаткової угоди, ця додаткова угода набирає законної сили з моменту підписання її сторонами та становить невід'ємну частину Договору позики від 07.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до досліджених копій розписок ОСОБА_2 наданих ОСОБА_1 , встановлено, що згідно таких від:

14.06.2016р. отримав грошові коштів згідно Договору позики від 07.06.2016р. на суму 47 500, 00 грн., що еквівалентно 1 900, 00 доларів США;

18.06.2016р. отримав грошові кошти згідно Договору позики від 07.06.2016р. на суму 500 000,00 грн., що еквівалентно 20 000,00 доларів США;

05.08.2016р. отримав грошові кошти згідно Договору позики від 07.06.2016р. на суму 500 000, 00 грн., що еквівалентно 20 000,00 доларів США;

21.11.2016р. отримав грошові кошти згідно Договору позики від 07.06.2016р. на суму 120 000, 00 доларів США;

20.12.2016р. отримав грошові кошти згідно Договору позики від 07.06.2016р. на суму 405 000,00 грн., що еквівалентно 15 000, 00 доларів США;

23.02.2017р. отримав грошові кошти згідно Договору позики від 07.06.2016р. на суму 16 000, 00 доларів США;

11.03.2017р. отримав грошові кошти згідно Договору позики від 07.06.2016р. на суму 23 000, 00 долари США.

Датою повернення коштів у розписках зазначено 01.06.2017р. та загальна сума становить еквівалент 215900 доларів США.

Також згідно проведеного розрахунку позивачем ОСОБА_1 у заяві про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог від 14.08.2023р. розмір штрафу за неповернення позики у встановлені договором строки складає 43180 дол. США (215900 х 0,20%) та 3% річних за період з 02.06.2017р. по 11.08.2023р. - 40139 дол. США (215900 (сума боргу) х 0,03% (3 %річних) х 2262 (кількість днів прострочення).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановленого договором чи законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виконане у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюті на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України).

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що між учасниками розгляду спарви наявний тривалий спір щодо виниклих відносин.

Так, третя особа у даній справі ТДВ «Львівбудкомплектація» зверталась до Пустомитівського районного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору від 16.06.2016р. (справа №450/2533/18).

Рішенням від 26.09.2019р. позовні вимоги задоволено, визнано недійсним іпотечний договір від 16.06.2016 року, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та Товариством з додатковою відповідальністю «Львівбудкомплектація» (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук Олександром Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 5158.

В подальшому постановою Львівського Апеляційного суду від 19.08.2020р. рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.09.2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТДВ «Львівбудкомплектація» до ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору від 16.06.2016р. - відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.12.2020р., касаційну скаргу ТДВ «Львівбудкомплектація» залишено без задоволення, а постанову Львівського Апеляційного суду від 19.08.2020р. залишено без змін.

Також як на доказ у справі сторони покликаються на обставини встановлені судами у справі №914/1661/20, зокрема ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03.2021р., якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вимоги забезпеченого кредитора та внесення до реєстру відомостей про майно Боржника, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором; припинено обтяження - іпотеку нерухомого майна Боржника та заборону його відчуження, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором, а саме: земельну ділянку кадастровий номер №4623686900:03:000:0031 за адресою:с. Сороки-Львівські Пустомитівського району Львівської області; будівлі загальною площею 3095 м2 за вказаною адресою, що складаються із: виробничо-лабораторного комплексу А-2 загальною площею 400,7 м2; вага Б-1 загальною площею 74,3 м2; складу допоміжних матеріалів В-1 загальною площею 1980,6 м2; складу-навісу Г-1 загальною площею 639,4 м2.

Постановою Західного Апеляційного господарського суду від 07.09.2023р. залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 (в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 як забезпеченого кредитора до Боржника).

Постановою Касаційного господарського суду від 13.06.2024р., постанову Західного Апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі №911/1661/20 залишено без змін.

Натомість, суд при розгляді даної справи не може цілком погодитися із висновками сторін, щодо встановлення вищевказаними рішеннями судів преюдиційних обставини, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, оскільки предметом дослідження у вищевказаних справах було визнання недійсним договору іпотеки та банкрутство Товариства.

Крім цього, не погоджуючись із формулюванням дослідження доказів у вищевказаному рішенні суду відповідачем ОСОБА_2 подавалася заява про виправлення описки у рішенні, яка ухвалою від 11.11.2024р. задоволена Касаційним господарським судом.

Вирішено виправити допущену в пункті 95 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №914/1661/20 описку, не зачіпаючи суті цієї постанови, а саме викласти зазначений пункт таким чином: "Водночас, дослідивши обставини виконання сторонами Договору позики, зобов'язання за яким забезпечені за Іпотечним договором, апеляційний господарський суд встановив, що за змістом розписок ОСОБА_2 від 14.06.2018, від 18.06.2016, від 05.08.2016, від 21.11.2016, від 20.12.2016, від 23.02.2017, від 11.03.2017, він отримував від ОСОБА_2 різні суми коштів за договором позики від 07.06.2016, загальна сума отриманих коштів становить еквівалент 215900 доларів США за курсом НБУ на дату написання ОСОБА_2 розписок про отримання коштів".

Не погоджуючись із вимогами позивачки відповідач ОСОБА_2 зазначає, що договір позики від 07.06.2016р. не був спрямований на реальне настання

правових наслідків, оскільки жодних коштів за ним не передавалось.

Предметом договору позики від 07.06.2016 року було надання юридичного

супроводу в процесі розгляду судами справ про банкрутство та надання іншої юридичної допомоги.

Договір позики мав формальний характер та фактично слугував гарантією того, що у разі відновлення платоспроможності відповідних підприємств ОСОБА_2 , як особа, яка контролювала понад 50% часток у статутному капіталі ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», забезпечить ОСОБА_3 отримання частки активів зазначених підприємств. Тобто, договір позики від 07.06.2016 року та розписки були виключно формальністю задля того щоб укласти Договір іпотеки від 16.06.2016 року.

Крім цього, сам відповідач ОСОБА_2 не оспорює написання ним вище досліджених розписок, однак не визнає факту отримання за ними коштів зазначених у таких.

Також із висновку призначеної у справі судово-почсеркознавчої експертизи №3466-Е від 17.11.2023р., встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 , розташований під друкованим текстом « ОСОБА_2 » у документі, що датований 22.05.2018р. про погашення боргу та/або надання згоди про вступ до складу учасників ТДВ «Львівбудкомплектація», виконаний ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права і інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові коштиабо іншіречі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей тогож роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від встановлених результатів робити відповідні правові висновки.

У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Вказані правові висновки про застосування статей 1046,1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року в справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 року в справі № 6-79цс14 та від 13.12.2017 року в справі № 6-996цс17.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошей або речей не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

У разі встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року в справі № 629/5364/13-ц, від 26.02.2020 року в справі № 205/5292/15-ц, від 26.06.2024 року в справі № 758/5328/22.

В ході розгляду справи встановлено, що 07.06.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів та в подальшому 17.06.2016р. додаткову угоду №1 до договору позики від 07.06.2016р.

У обґрунтування вимог позивачем за первинним позовом ОСОБА_1 долучено копії розписок від 14.06.2016р., 18.06.2016р., 05.08.2016р., 21.11.2016р., 20.12.2016р., 23.02.2017р. та 11.03.2017р..

Відповідно, як зазначалось вище, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Згідно змісту ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно зістаттею 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.

Як зазначалося вище, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Судом встановлено, що спір між сторонами за первинним позовом виник внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов'язання за договором позики, у зв'язку із чим позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача в її користь заборгованість за договором позики, штраф та 3% річних за час прострочення виконання зобов'язання за договором позики.

Зустрічнний позов ОСОБА_2 обґрунтовано рядом подій, які передували написанню договору позики, додаткової угоди та розписок, у зв'язку із чим просив визнати договір позики та додаткову угоду недійсним з посиланням на те, що договір позики від 07.06.2016р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки жодних коштів за ним не передавалось, як і за додатковою угодою. Предметом договору позики було надання юридичного супроводу в процесі розгляду судами справ про банкрутство та надання іншої юридичної допомоги. Взамін наданих юридичних послуг за де-факто договором надання юридичного супроводу він зобов'язувався надати ОСОБА_6 або визначеним останнім особам 1/2 частки активів вільних від зобов'язань, що стали підставою для визнання підприємств банкрутами. Договір позики мав виключно формальний характер та фактично слугував гарантією того, що у разі відновлення платоспроможності відповідних підприємств, він як особа, що контролювала понад 50% часток у статутному капіталі ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», забезпечить ОСОБА_3 отримання частки активів зазначених підприємств. Договір позики та розписки були виключно формальністю для того щоб укласти договір іпотеки від 16.06.2016 року.

На підтвердження вищевказаних обставин позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 надано суду CD диск (електронний доказ) та окремо роздруковані переписки (Gmail) між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , із змісту

яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 здійснювався юридичний

супровід у справах про банкрутство, а результат такого супроводу виражався в матеріальних активах та їх переоформлені.

Одночасно, позивач за зустрічними позовами вказує на те, що позивач ОСОБА_1 не довела самого факту існування у неї суми вказаних у договрі та розписках коштів в розмірі еквівалентному 215 900 дол.США, джерела походження таких тощо, чим обґрунтовує те, що кошти за договором позики насправді не були одержані, а сам договір є безгрошовим.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Правила, встановлені цими нормами, застосовуються в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої- третьої, п'ятої статті 203 ЦК Україниі не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1051 ЦК України встановлено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Позивач за первинним позовом ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем ОСОБА_2 грошові кошти повернуті не були.

Згідно п. 2.2. Договору позики визначено, що загальна сума позики за цим договором, що підлягає поверненню позичальнику, становить 12 500 000,00 грн., що на день укладення цього договору по курсу Національного банку України еквівалентно 500000,00 дол. США.

Згідно п. 2.3. Договору позики, кошти надаються узгодженими сторонами частинами, на першу вимогу созичальника. Сума кожної частини позики, що надається, буде фіксуватися відповідно по курсу долара США Національного банку України на день надання такої частини позики.

Відповідно п. 4.1. Договору позики, загальна сума позики, що фактично буде надана за цим Договором, підтверджена розписками, власноручно написаними позичальником, керуючись розділом 2 цього Договору підлягає поверненню позикодавцю у строк до 01 червня 2017 року в повному розмірі. За письмовою згодою позикодавця цей строк може бути продовжений.

При цьому, зміст спірного договору та додаткової угоди не містять відомостей про передачу грошових коштів чи їх частини до укладення спірного договору позики та отримання відповідачем цих грошових коштів. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі коштів відповідачу.

Наявність у наданих позивачем розписках зобов'язань повернути борг у грошовій сумі, не може свідчити про те, що між сторонами було укладено договір позики та те, що позивачем було передано відповідачу грошові кошти, оскільки даний борг міг виникнути на підставі інших правовідносин.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 року у справі № 537/1118/20.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

При цьому, рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.

Всупереч зазначеному, позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту передачі відповідачу грошових коштів, які він вимагає повернути.

Крім того, судом враховано ту обставину, що позивачем в ході розгляду справи не надано жодних доказів щодо самої наявності у неї грошової суми позики.

Надані стороною позивача докази, а саме копія договору позики, додаткова угода та розписок на різні суми, укладені між сторонами, суд не бере до уваги, оскільки такі лише підтвердили факт укладення договору за ознаками його безгрошовості.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені вище перелічені обставини дають підстави вважати, що договір позики грошових коштів від 07.06.2016року є безгрошовим.

З урахуванням вказаного вище, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 скористався своїм правом оспорити договір позики та додаткову угоду до нього, на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця ОСОБА_1 , а також вказаний договір, додаткова угода та розписки мали іншу правову природу, правочин не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені договором позики, адже ОСОБА_1 не доведено факту передачі грошових коштів ОСОБА_2 , оскільки договір позики грошових коштів від 07.06.2016 року є безгрошовим.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість стягнення боргу за договором позики та взявши до уваги підстави зустрічного позову щодо фактичного неотримання відповідачем від позикодавця грошових коштів, дійшов висновку про безгрошовість укладеного між сторонами правочину.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за первинним позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, та про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошових коштів та додаткової угоди до нього.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю «Львівбудкомплектація» про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю «Львівбудкомплектація» про визнання недійсним договору позики та додаткової угоди до договору позики - задовольнити.

Визнати недійсним Договір позики від 07.06.2016 року та Додаткову угоду №1 від 17.06.2016 року до Договору позики від 07.06.2016 року, між ОСОБА_1 (Позикодавцем) та ОСОБА_2 (Позичальником).

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 840грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання (реєстрації) - АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання (реєстрації) - АДРЕСА_4 .

Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Львівбудкомплектація», інд.код 13806704, місце знаходження - с. Муроване, вул. Вокзальна, 20, Пустомитівського району, Львівської області.

Головуючий: Т. В. Струс

Попередній документ

132226202

Наступний документ

132226204

Інформація про рішення:

№ рішення:	132226203
№ справи:	454/1620/20
Дата рішення:	24.11.2025
Дата публікації:	03.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Сокальський районний суд Львівської області
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (18.02.2026)
Дата надходження:	29.12.2025
Предмет позову:	за позовною заявою Сідловської Ірини Юріївни до Ганайлюк Бориса Антоновича, з участю третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю «Львівбудкомплектація» про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом Ганайлюк Бориса Антоно

Розклад засідань:

Минулі засідання (55)

02.05.2026 06:58	Сокальський районний суд Львівської області
02.05.2026 06:58	Сокальський районний суд Львівської області
02.05.2026 06:58	Сокальський районний суд Львівської області
02.05.2026 06:58	Сокальський районний суд Львівської області
02.05.2026 06:58	Сокальський районний суд Львівської області
02.05.2026 06:58	Сокальський районний суд Львівської області
02.05.2026 06:58	Сокальський районний суд Львівської області
02.05.2026 06:58	Сокальський районний суд Львівської області
02.05.2026 06:58	Сокальський районний суд Львівської області
02.05.2026 06:58	Сокальський районний суд Львівської області
17.09.2020 10:30	Сокальський районний суд Львівської області
19.10.2020 11:00	Сокальський районний суд Львівської області
22.12.2020 10:00	Сокальський районний суд Львівської області
11.02.2021 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
07.04.2021 10:30	Сокальський районний суд Львівської області
10.06.2021 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
07.09.2021 11:30	Сокальський районний суд Львівської області
04.11.2021 10:30	Сокальський районний суд Львівської області
11.02.2022 10:00	Сокальський районний суд Львівської області
13.04.2022 10:00	Сокальський районний суд Львівської області
28.09.2022 10:00	Сокальський районний суд Львівської області
07.12.2022 10:00	Сокальський районний суд Львівської області
13.02.2023 11:00	Сокальський районний суд Львівської області
09.03.2023 10:30	Сокальський районний суд Львівської області
24.04.2023 11:00	Сокальський районний суд Львівської області
29.05.2023 11:30	Сокальський районний суд Львівської області
20.06.2023 10:30	Сокальський районний суд Львівської області
01.08.2023 13:30	Сокальський районний суд Львівської області
15.08.2023 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
26.09.2023 11:30	Сокальський районний суд Львівської області
31.10.2023 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
07.12.2023 11:00	Сокальський районний суд Львівської області
18.01.2024 11:15	Сокальський районний суд Львівської області
07.03.2024 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
09.04.2024 13:30	Сокальський районний суд Львівської області
27.05.2024 13:30	Сокальський районний суд Львівської області
04.06.2024 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
01.07.2024 11:30	Сокальський районний суд Львівської області
13.08.2024 11:30	Сокальський районний суд Львівської області
19.08.2024 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
07.10.2024 11:00	Сокальський районний суд Львівської області
10.10.2024 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
15.10.2024 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
03.12.2024 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
11.02.2025 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
25.03.2025 13:30	Сокальський районний суд Львівської області
10.04.2025 13:30	Сокальський районний суд Львівської області
05.06.2025 11:45	Сокальський районний суд Львівської області
10.06.2025 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
19.08.2025 13:30	Сокальський районний суд Львівської області
25.08.2025 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
26.08.2025 12:00	Сокальський районний суд Львівської області
06.11.2025 14:00	Сокальський районний суд Львівської області
20.11.2025 12:30	Сокальський районний суд Львівської області
24.11.2025 10:30	Сокальський районний суд Львівської області