Справа № 515/1742/25
Провадження № 3/515/2135/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
02 грудня 2025 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Дем'янова О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої за наймом,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 допустила більше 10 пропусків занять без поважних причин в Білоліському ліцеї Татарбунарської міської ради Одеської області своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_2 , 2009 року народження, чим порушила права дитини на отримання освіти згідно із Законом України "Про освіту" та таким чином ухилилася від обов'язків щодо виховання своєї неповнолітньої доньки, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, клопотання про відкладення справи суду не надала. На адресу суду повернувся рекомендований лист з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності.
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «Відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).
Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення за ст.184 КУпАП не передбачається обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 , яка знаючи про наявність щодо неї адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 184 КУпАП, уникає від явки до суду та не повідомила про причину неявки, не подав будь яких заяв. Таку поведінку суд розцінює як спосіб зволікання з розглядом справи з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Відтак, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їхній сукупності та співставленні, вважаю, що обставини справи з'ясовані повно і об'єктивно, що дає можливість суду дати належну оцінку зібраним по справі доказам та прийняти законне і обґрунтоване рішення, в межах і на підставі протоколу, складеного уповноваженими органами.
Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 760108 від 30.10.2025 року, заяви та клопотання не надходили, від підписання протоколу та отримання його на руки ОСОБА_1 відмовилася; рапортом про реєстрацію правопорушення від 22.10.2025 року; клопотанням Білоліського ліцею Татарбунарської міської ради Одеської області №01-19/178 від 22.10.2025 року щодо розгляду питання про притягнення матері учениці 10 класу ліцею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків; клопотанням класного керівника 10 класу Білоліського ліцею Татарбунарської міської ради Одеської області ОСОБА_4 від 22.10.2025 року про сприяння вирішенню питання відвідування занять ученицею ОСОБА_2 ; довідкою Білоліського ліцею Татарбунарської міської ради Одеської області №01-19/179 від 22.10.2025 року про те, що учениця 10 класу ліцею ОСОБА_3 пропустила заняття у закладі без поважних причин у кількості 22 навчальних дні; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30.10.2025 року, в якому вона зазначила, донька не відвідувала ліцей у зв'язку з хворобою, яка тривала більше 10 днів та у зв'язку з сімейними обставинами, про що вона повідомляла ліцей пояснювальними записками, проте докази такого повідомлення матеріали справи не містять; характеристикою ОСОБА_3 , 2009 року народження; відмовою ОСОБА_1 від підписання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП, зафіксованою на компакт-диск. Тому вважаю доведеним те, що вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідальність за частиною першою статті 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Ухилення від виконання батьківських обов'язків полягає у бездіяльності матері, пов'язаної з неналежним вихованням її неповнолітніх дітей.
Таким, чином сукупність наведених доказів доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАП.
Відповідно до санкції ч.1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан, позитивну характеристику, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді попередження, не вбачаючи підстав для накладення більш суворого покарання.
Відповідно до статті 40-1 Кодексу, частини п'ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.40-1,ч.1 ст.184,280,283-284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. за наступними реквізитами: стягувач ГУК у м.Києві/м.Київ 22030106, код за ЄДРПОУ37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.
Строк пред'явлення постанови до виконання - 3 місяці.
Суддя О.А.Дем'янова