Справа № 496/3282/25
Провадження № 2/496/2448/25
21 жовтня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Сурженко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Заявою-договором № 1887993-303 про надання споживчого кредиту від 17.06.2021 року у розмірі 42782 грн 20 к. та понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 17.06.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем було укладено заяву-договір № 1887993-303 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум». Відповідно до п. 1 розділу 1 «Замовлення банківських послуг» кредитного договору, позичальник просив надати кредит в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: сума кредиту - 20980 грн; строк кредиту: 48 місяців; проценти за користування кредитом - 0,01% річних; комісія за обслуговування кредиту - 4,9% щомісячно. Відповідно до п. 5 розділі 1 Кредитного договору, відповідач просив надати кредит шляхом виплати кредитних коштів на рефінансування заборгованості в іншій фінансовій установі, шляхом перерахування на його поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК». Відповідно до умов Кредитного договору відповідач акцептував публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов договору. Підписанням Заяви-договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений зі змістом цієї Заяви-договору, Договору з всіма додатками до нього та повністю з ними згодний. Умови Заяви-договору та договору є зрозумілими, обов'язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні.
Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, отже, позивач свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Разом з тим, умови Кредитного договору відповідачем не виконані, кредитні кошти у встановлені Договором строки не повернуті. Як наслідок, станом на 26.05.2025 року заборгованість за Заявою-договором № 1887993-303 від 17.06.2021 року, становить 42782 грн 20 к., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 15725 грн 79 к.; заборгованість по процентам (в тому числі прострочена) - 2 грн 09 к.; заборгованість по комісії (в тому числі прострочена) - 27054 грн 32 к. Позивач направив письмову вимогу відповідачу на адресу проживання, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена. Оскільки відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість за Кредитним договором, позивач просить стягнути її у судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В судовому засіданні встановлено, що 17.06.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 1887993-303, за умовами якого відповідачу було надано кредит. Відповідачем підписано Заяву-договір № 1887993-303 про надання кредиту в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якої:
-1.1. Загальна сума кредиту: 20980 грн;
-1.1.1. Сума кредиту без комісії за надання кредиту: 20000 грн;
-1.1.2. Комісія за надання кредиту (за наявності): 4,9%, що складає 980 грн;
-1.2. Строк кредиту: 48 міс.;
-1.3. Проценти за користування кредитом: 0,01% річних;
-1.4. Комісія за обслуговування кредиту: 4,9% щомісячно.
Відповідно до п. 1.5 розділі 1 Кредитного договору, кредит надається шляхом виплати кредитних коштів на рефінансування заборгованості в іншій фінансовій установі, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК».
Шляхом підписання цієї Заяви-договору позичальник засвідчив, що він ознайомлений з умовами ДКБО, які погоджується вважати обов'язковими, погоджується з умовами надання фінансових послуг, що виникли на підставі цієї Заяви-договору. Підтверджує, що ознайомлений та розуміє суть фінансової послуги споживчий кредит, та що банк надав в письмовій формі та в повному обсязі інформацію, згідно Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування». (а.с. 7-8).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в сумі 20980 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 727323081 від 17.06.2021 року та випискою з особового рахунку за період з 17.06.2021 року по 26.05.2025 року (а.с. 10, 11-29).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Заявою-договором № 1887993-303 від 17.06.2021 року, утворилася заборгованість, яка згідно з наданими представником позивача розрахунками станом на 26.05.2025 року складає: 42782 грн 20 к. з яких: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 15725 грн 79 к.; заборгованість по процентам (в тому числі прострочена) - 2 грн 09 к.; заборгованість по комісії (в тому числі прострочена) - 27054 грн 32 к. (а.с. 30).
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмове повідомлення-вимогу № вих. 191882/70 від 28.11.2024 року з вимогою погасити заборгованість у розмірі 42782 грн 20 к. (а.с. 31-32).
Вказана вимога відповідачем не виконана та заборгованість не сплачена.
Між тим, судом критично оцінені доводи позивача щодо нарахування заборгованості по комісії у розмірі 27054 грн 32 к.з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що: «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладені оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.4 розділу 1 Заяви-договору № 886499-307 про надання кредиту від 08.09.2020 року щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) в розмірі 3,9% щомісячно, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі встановлено, що відповідно до п. 1.4 Заяви-договору № 1887993-303 про надання споживчого кредиту від 17.06.2021 року зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредиту складає 4,9% щомісячно.
Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ТАСКОМБАНК» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вказаного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов'язку відповідача щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 27054 грн 32 к. не підлягають задоволенню.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості відповідача по комісії за кредитним договором (а.с. 30) та виписки по особовому рахунку за період з 17.06.2021 року по 26.05.2025 року, відповідач за період з 12.07.2021 року по 23.06.2022 року фактично сплатив безпідставно нараховану комісію за Заявою-договором на загальну суму 7898 грн 36 к. (12.07.2021 - 281 грн 29 к., 15.07.2021 - 746 грн 73 к., 10.08.2021 - 856 грн 41 к., 12.08.2021 - 171 грн 61 к., 10.09.2021 - 1028 грн 02 к., 13.10.2021 - 1028 грн 02 к., 16.11.2021 - 728 грн 35 к., 25.11.2021 - 299 грн 67 к., 10.12.2021 - 862 грн 33 к., 17.12.2021 - 165 грн 69 к., 10.01.2022 - 1028 грн 02 к., 14.06.2022 - 152 грн 22 к., 23.06.2022 - 550 грн).
Проте, враховуючи той факт, що відповідач не в повній мірі виконує умови кредитного договору та не повертає кредитні кошти, в нього утворилась заборгованість, яка станом на 26.05.2025 року, складає: 15727 грн 88 к. з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 15725 грн 79 к. та заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) - 2 грн 09 к. Проте, враховуючи безпідставно нараховану та сплачену відповідачем комісію за обслуговування кредиту в розмірі 7898 грн 36 к. слід дійти висновку про наявність меншої суми заборгованості відповідача, зазначеної в розрахунку позивача (15727 грн 88 к. (заборгованість по тілу кредиту та заборгованість по відсоткам) відняти 7898 грн 36 к. (сплачена комісія за обслуговування кредиту)) в розмірі - 7829 грн 52 к., яку у слід стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 2342 від 30.05.2025 року (а.с. 4), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн 40 к., а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідачки підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 443 грн 32 к. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 7829 грн 52 к. х 2422 грн 40 к./42782 грн 20 к.). При цьому суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області 06.10.2016 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором № 1887993-303 від 17.06.2021 року у розмірі 7829 грн 52 к., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 7829 грн 52 к.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області 06.10.2016 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) судовий збір у розмірі 443 грн 32 к.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерному товариству «Таскомбанк» до ОСОБА_1 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішення складено 21 жовтня 2025 року.
Суддя Л.О.Пендюра