Справа № 496/2002/25
Провадження № 1-кп/496/490/25
25 листопада 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Біляївка клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194, ч.2 ст.258 КК України,
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12024163250000326 від 25.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194, ч.2 ст.258 КК України. В підготовчому судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого. При цьому прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке кваліфікується як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, яке кваліфікується як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, яке кваліфікується як терористичний акт, тобто вчинення підпалу, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, привернення уваги громадськості до певних політичних та інших поглядів винного (терориста), вчинене за попередньою змовою групою осіб. 28.10.2024 підозрюваному ОСОБА_5 слідчим суддею Приморського районного суду міста Одеси обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено до 22.04.2025. Судове провадження не закінчено, ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися, тому строк дії запобіжного заходу необхідно продовжити.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність прокурором зазначених в клопотанні ризиків та недоведення його причетності до діяльності країни агресора.
Захисник в судовому засіданні підтримала думку обвинуваченого, вважала за можливе застосувати домашній арешт до обвинуваченого.
Прокурор на задоволенні свого клопотання наполягав.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 315 Кримінально-процесуального кодексу України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 219 Рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви").
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права останнього, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зокрема прав потерпілих у даному кримінальному провадженні.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні низки злочинів, в тому числі, особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, тому суд вважає, що наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - переховування від суду у зв'язку з усвідомленням тяжкості імовірного покарання. Також, враховуючи наведений вище факт, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, що може свідчити про стійкість його злочинного наміру, не має постійного джерела доходу, суд вважає доведеним ризик вчинення обвинуваченим нового аналогічного злочину. Крім того, враховуючи невизнання ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, суд вбачає наявність ризику незаконного тиску на свідків.
Суд вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, з огляду на тяжкість інкримінованих злочинів та вагомість доведених суду ризиків. Крім того, згідно ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме - тримання під вартою.
Таким чином, застосування більш м'якого заходу, ніж тримання під вартою є неможливим.
Також, згідно абз.7 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 177, 331, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, а саме з 25.11.2025 року по 23.01.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня проголошення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 28.11.2025 року о 15:00.
Суддя ОСОБА_1