Справа № 496/6795/25
Провадження № 1-кп/496/690/25
26 листопада 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває вказане кримінальне провадження.
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років позбавленням волі.
При вирішенні питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому необхідно враховувати у своїй сукупності тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, відсутність міцних соціальних зв'язків, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з урахуванням обставин вчиненого злочину, тяжкості злочину та покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним у кримінальному правопорушенні, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Зазначене беззаперечно може вказувати на наявність обґрунтованого побоювання у органу досудового розслідування про небезпеку переховування підозрюваного;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний може, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою спотворення обставин події, оскільки свідками події є, в тому числі його близькі родичі та знайомі.
У зв'язку з наведеними обставинами, в сукупності свідчать, що заявлені ризики не зменшились, а також про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 , які не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Прокурор підтримав подане клопотання.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначаючи що ризики зазначені в клопотання ніяким чином не підтверджені. Обвинувачений не має наміру впливати на свідків, має міцні соціальні зв'язки. Просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Потерпіла в судове засідання не прибула.
Вислухавши пояснення прокурора, обвинуваченого, заперечення захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 315 Кримінально-процесуального кодексу України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Згідно п.4 ч.1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи питання щодо існування ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, суд враховує суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину у разі визнання його винним у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_6 , який на теперішній час обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про існування ризику визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, зважаючи на обставини вчинення даного злочину, а також невизнання обвинуваченим своєї вини, суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може здійснити спроби незаконно впливати на свідків події.
Не виключено, що будучі неізольованим від суспільства, підозрюваний може здійснити дій направленні на спотворення обставин у кримінальному провадження, для уникнення відповідальності.
Вказані обставини в сукупності свідчать, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного, які не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких визначено ст. 178 КПК України.
Дані про особу обвинуваченого і вчинення ним особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Разом з цим, запобіжний захід може бути застосований в межах строку досудового розслідування.
Підсумовуючи викладене, суддя вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу та заперечення захисника залишити без уваги.
Керуючись ст. ст. 177, 331, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 26.11.2025 року по 24.01.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня проголошення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 28.11.2025 року о 15:30.
Суддя ОСОБА_1