Справа № 496/7744/25
Провадження № 1-кс/496/2056/25
21 листопада 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суду Одеської області, у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_4 , про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150020001415 від 19.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
Слідчий СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням і просить надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Свої вимоги мотивує тим, що слідчим відділенням ВП № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеської області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за № 62025150020001415 від 19.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем, військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9,11,16,123-124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 25.06.2025 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв'язку із введенням на території України воєнного стану) без зброї, та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року за № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2024 року № 2102-IХ введено воєнний стан на всій території України.
В останній раз, згідно Указу Президента України від 14.07.2025 року № 479/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб. З 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 16.02.2023 року ОСОБА_5 призваний на військову службу за мобілізацією та того ж дня направлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 3 від 16.02.2023 року солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , зараховано на всі види забезпечення з 16.02.2023 року.
Згідно положень п. 1 ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону від 01.12.2021), початком проходження військової служби для осіб призваних на строкову військову службу вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 16.02.2023 року, тобто з дня відправлення у військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за призовом.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_5 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях.
Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді гранатометника 3 відділення охорони 3 взводу охорони 3 роти охорони військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.9,11,16,123-124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1- 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 25.06.2025 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв'язку із введенням на території України воєнного стану) без зброї, та незаконно перебував поза ї межами, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
У скоєнні зазначеного кримінального правопорушення 24.10.2025 року повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення, в порядку визначеному КПК України доказами, а саме: показання свідків; матеріалами службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем ОСОБА_5 ; іншими матеріалами кримінального провадження та доказами у їх сукупності, зібраними у ході досудового розслідування.
Таким чином, під час досудового розслідування були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за яким останньому пред'явлено підозру.
При вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
1) п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зокрема, у п.2 ч.1 ст.178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч.1 ст.177 КПК України) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винним в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосовувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст.5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України. Санкції статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжких, найсуворіше з яких передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, підозрюваний ОСОБА_5 ухиляється від військової служби, існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_5 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, шо перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_5 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону. У зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього.
Крім того, ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України також обґрунтовується тим, що абонентський номер ОСОБА_5 знаходиться поза зоною досяжності. Одночасно з цим, ОСОБА_5 було надіслано повістки про виклик, однак у вказаний термін останній до ВП № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування, що ускладнює проведення необхідних процесуальних дій.
2) п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_5 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може вжити заходи щодо незаконного впливу, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
3) п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, досудове розслідування не завершено, а отже, підозрюваний ОСОБА_5 може штучно затягувати проведення досудового розслідування та/або судового розгляду, розголошувати відомості результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо.
3) п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, вбачає за можливе грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України. ОСОБА_5 може спробувати ухилитись від кримінальної відповідальності. При цьому, підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що за військовослужбовцями закріплена зброя та боєприпаси може використати їх, задля залякування свідків та/або в інших злочинних цілях.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Також, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (штучне затягування судового розгляду; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо).
Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, а також, характер злочину, в якому ОСОБА_5 підозрюється, наявні у кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи останнього, відсутність можливості перешкоджати судовому розгляду іншим чином, застосування до вказаного підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним співрозмірним та достатнім запобіжним заходом у даному випадку.
З урахуванням викладеного, вважаємо, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час досудового розслідування кримінального провадження.
Враховуючи наявність ризиків, які дають підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , а також те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, враховуючи те, що останній з метою уникнення від кримінальної відповідальності, переховується від органів досудового розслідування, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами та знаходячись на свободі може продовжити неналежну поведінку та злочинну діяльність, переховуватися від органів досудового слідства та суду, шляхом застосування більш м'яким запобіжним заходом забезпечити виконання зобов'язань підозрюваним ОСОБА_5 та запобігання зазначених ризиків неможливо.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на вищенаведені обставини.
Вислухавши пояснення прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважаю, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане:
- одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою;
- після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику;
- після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
Клопотання слідчим за погодженням з прокурором подане одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відповідає вимогам ст. 188 КПК України.
В діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, крім того, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що підозрюваний переховується від органу досудового розслідування, що є обставиною, передбаченою п.1 ч.4 ст. 189 КПК України.
Враховуючи викладене, вважаю, що клопотання обґрунтоване і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 187-189, 190 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_4 - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 який на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», з метою приводу до суду для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виконання ухвали про здійснення приводу доручити оперативному підрозділу СКП ВП №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області.
Ухвала діє протягом шести місяців з дня постановлення та втрачає чинність 21.05.2026 року, крім випадків, визначених ч. 3 ст.190 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути подано під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1