Справа № 496/7198/25
Провадження № 3/496/3796/25
28 листопада 2025 року м. Біляївка
Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в ТОВ «Індастрі інкорпорейшн» водієм,
за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
08.10.2025 року поліцейським Відділення поліції № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Турятко В.О. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 477217 і ставиться йому в вину те, що він 08.10.2025 року о 14 год 57 хв., за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Міжлиманське (Латівка), автодорога М-28 «Одеса-Южне обхід м. Одеса», 10 км, керуючи транспортним засобом «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 та не надав дорогу службовому транспортному засобу «Toyota Prius», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого змусив екстрено загальмувати та подати звуковий сигнал, чим створив аварійну ситуацію, чим порушив п. 16.11 ПДР.
Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких він вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнає та просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що він діяв в межах вимог Правил дорожнього руху України та під час виїзду з другорядної дороги на головну, не створив аварійної ситуації. Службовий автомобіль поліції здійснював рух без увімкненого спеціального світлового або звукового сигналу, що не надавало цьому транспортному засобу додаткових переваг під час руху.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кассир Є.О. підтримали надані раніше письмові пояснення та наполягали на закритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 5 ст. 122 КУпАП, виходячи з наступного.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає, та не може бути перекладено на суд.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 3 Постанови від 23.12.2005 року № 14 (із змінами) Пленуму Верховного суду України, При розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286 - 288, 415 КК ( 2341-14 ), слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв'язку з цим суди повинні ретельно з'ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом дослідження доказів.
Частиною 5 статті 122 КУпАП встановлено відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Під розумінням аварійної обстановки слід розуміти дії учасника дорожнього руху, які примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян. Тобто прийняти міри для запобігання дорожньо-транспортної пригоди. Дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п. 1.10 ПДР). При цьому, першочергово необхідно звернути обставини на наявність реальної ситуації, яка може призвести до зазначеної пригоди.
При дослідженні відеозапису вбачається, що водій автомобіля «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 та не надав дорогу службовому транспортному засобу «Toyota Prius», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі. При русі вказаних транспортних засобів в попутному напрямку наявна достатньо значна відстань між транспортним засобом «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 та службовим транспортним засобом, в якому встановлений відеореєстратор. Зіставляючи швидкості руху обох транспортних засобів та їхнім рухом в попутному напрямку, слід дійти висновку щодо унеможливлення зіткнення транспортних засобів, оскільки під час виїзду між ними наявна значна відстань, яка дає можливість службовому транспортному засобу, майже не знижуючи швидкість руху та не змінюючи напрямок руху, уникнути дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, незалежно від дій водія службового транспортного засобу, вбачається неможливість настання наслідків у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, оскільки збільшення швидкості руху транспортного засобу «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , створювало ситуацію яка утворювала безпечну дистанцію між транспортними засобами та як наслідок неможливість їх зближення (з урахуванням не перевищення швидкості руху службовим транспортним засобом). Тому в зазначеній ситуації слід вбачати ілюзорність аварійної ситуації та хибне бачення небезпеки для руху водієм службового транспортного засобу.
Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 Кримінального кодексу України від 26.02.2019 № 1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 124, 247, 251, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Суддя Л.О. Пендюра