(заочне)
Справа № 495/5076/25
Номер провадження 2/495/2962/2025
25 листопада 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гелла С.В.,
із участю секретаря судового засідання Гасанзаде М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 16.10.1993 року Калиновською сільською радою Івановського району Одеської області, актовий запис №6.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що шлюб між сторонами зареєстровано 16.10.1993 року, від шлюбу подружжя неповнолітніх дітей немає. Позивач вказує, що подружні стосунки з відповідачем не скалилися через різні характери, відсутність в між ними порозуміння та спільних інтересів, що призвело до втрати почуття любові та поваги один до одного. На даний час сімейні відносини між сторонами припинені, вони проживають окремо; відносини, притаманні подружжю, не підтримуються; не ведеться спільне господарство; їх шлюб носить формальний характер, а тому подальше примирення і збереження шлюбу є неможливим. Враховуючи викладене позивач просить в судовому порядку шлюб розірвати.
1.2. Письмового відзиву на позовну заяву відповідач суду не подав.
2. Рух справи у суді.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін, засідання призначено на 30.07.2025 року відкладено на 22.09.2025 року, 28.10.2025 року, 25.11.2025 року.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення.
У судове засідання 25.11.2025 учасники справи не прибули.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, у прохальній частині позову просили розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують; проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений, причини неявки суду невідомі, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.
Керуючись статтею 280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.
4. Фактичні обставини справи.
Шлюб між позивачем та відповідачем зареєстровано 16.10.1993 року Калиновською сільською радою Івановського району Одеської області, актовий запис №6 (копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 16.10.1993 року).
Сторони проживають окремо, що не заперечується відповідачем та не спростовано відповідними доказами.
5. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до статті 51 Конституції України, яка кореспондується із статтею 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із положеннями частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері.
Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина і чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Вимогами частин третьої, четвертої статті 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 109 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (стаття 112 СК України).
Згідно з статтею 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
6. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
За результатами розгляду справи судом враховано, що подружні стосунки між сторонами не скалилися через діаметрально протилежні погляди на шлюб, несумісні характери, небажання спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Сторони проживають окремо, спільний побут сторонами не ведеться, спір щодо поділу майна подружжя, набутого під час спільного проживання, відсутній.
Доказів, які б спростовували вказані обставини суду не надано.
З огляду на викладені правові норми, встановлені обставини та позицію сторін щодо неможливості збереження сімейних стосунків, суд вважає, що збереження сім'ї в даному випадку буде нічим іншим, як примушуванням сторін до збереження шлюбних відносин, а тому недоцільно надавати подружжю термін на примирення, а шлюб слід розірвати.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з доведеності понесення стороною таких витрат і з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У ч.2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Представник позивача - адвокат Царенко О.О. як доказ понесення витрат на послуги адвоката подав: розрахунок (попередній) суми гонорару за надання правової допомоги, згідно якого загальна сума за надані послуги складає 1500 гривень; договір про надання правової допомоги від 08.07.2025 року; додаток №1 до Договору «про надання правової допомоги» від 08.07.2025 року.
Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку про задоволення витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги у сумі 1500 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
7.2. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 грн 20 коп. необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.10.1993 року Калиновською сільською радою Івановського району Одеської області, актовий запис №6.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1 500 гривень (одну тисячу п'ятсот грн).
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя С.В. Гелла