73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"29" січня 2008 р. Справа № 13/345-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., у відкритому судовому засіданні, розглянувши справу
за позовом: Виробничо-комерційної фірми "Роксолана"
до:
відповідача-1-Щасливцевської сільської ради
відповідача-2 -Генічеського бюро технічної інвентаризації,
за участі представників:
позивача -не з'явився,
відповідача-1 -не з'явився,
відповідача-2 -не з'явився,
про скасування рішення виконавчого комітету Щасливцівськї сільської ради від 17 грудня 2003 року № 160 про визнання права власності на нерухоме майно позивача та скасування свідоцтва про право власності на це ж майно, видане Генічеським державним бюро технічної інвентаризації 13 грудня 2004 року САА № 514068,
Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на недійсності спірного рішення з підстав помилковості його прийняття, оскільки майно, щодо якого воно винесене, не є нерухомим.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на законність прийнятого рішення.
Поряд з цим, судом констатується, що безпосередньо визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
В той же час, у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Крім цього, слід зазначити, що поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України -це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
В той же час, за частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший прядок судового вирішення.
Отже, спори про право не мають ознак публічно-правових, оскільки носять характер цивільних, так як правовідносини, які стосуються права власності на майно є цивільними, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України, за яким суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись статтею 157 КАС України,
1.Провадження у справі закрити.
2.Роз'яснити Виробничо-комерційній фірмі «Роксолана» про можливість звернення до суду з цими ж вимогами в порядку господарського судочинства.
Суддя М.К. Закурін