Справа №592/7714/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бичков І. Г.
Номер провадження 33/816/141/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 183-1 КУпАП
Іменем України
11 листопада 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/7714/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.06.2024, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП,
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді та закрити провадження, оскільки протокол відносно нього складений з порушення строку, передбаченого ч. 2 ст. 254 КУпАП, і є недопустимим доказом, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості та його письмові пояснення не можуть бути беззаперечними доказами його винуватості, між ним і колишньою дружиною існує домовленість щодо погашення заборгованості по аліментам за рахунок майбутньої передачі ? частки квартири або дружині, або у дарунок синові після досягнення ним повноліття. Також зазначає, що частково погасив заборгованість зі сплати аліментів.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.06.2024 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин, а також стягнуто на користь держави 605,60 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 18.04.2024 старшим державним виконавцем Ковпаківського ВДВС у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран І. М. складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, а саме за несплату аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 87 993,46 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам від 01.04.2024 по виконавчому провадженню АСВП № 57635793.
Будучи неодноразово повідомленими про час і місце апеляційного розгляду в установлений законом спосіб, ОСОБА_4 та його захисник Давидов А. Г. у судове засідання не з'явились, будь-яких клопотань про відкладення судового розгляду справи до суду апеляційної інстанції не подавали, тому вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 271, 277-2 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі - Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, здійснивши розгляд протоколу про адміністративне правопорушення № 1 від 18.04.2024, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про несплату ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості по аліментах, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, а саме:
- виконавчим листом № 585/3201/18, виданим Роменським міськрайонним судом Сумської області, згідно якого ОСОБА_4 зобов'язаний сплачувати на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 1 300 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття;
- постановою державного виконавця Роменського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Сумській області ВП № 57635793 від 09.11.2018;
- розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого сукупний розмір заборгованості ОСОБА_4 за період з жовтня 2018 року до березня 2024 року становить 87 993,46 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП настає у разі несплати аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
З об'єктивної сторони вказане правопорушення характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов'язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, і для утворення складу правопорушення є обов'язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Той факт, що ОСОБА_4 частково погасив заборгованість по аліментам, дійсно має місце (29.04.2024 сплачено 1 300 грн), але залишок суми заборгованості становить 86 693,46 грн (87 993,46 грн - 1 300 грн) все рівно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, тому в діях ОСОБА_4 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не грунтуються на вимогах закону України про адміністративні правопорушення.
Так, триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов'язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. При цьому правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 183-1 КУпАП відноситься до триваючих, а отже початком відліку строку притягнення до адміністративної відповідальності є день його виявлення, а днем виявлення правопорушення у свою чергу є день складення державним виконавцем протоколу про таке правопорушення.
Дії особи, що має право скласти протокол, до моменту складання протоколу можуть свідчити, що виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення (встановлено об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторона), зазначається тільки при складанні протоколу.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що його було складено 18.04.2024 в присутності ОСОБА_4 , а отже строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення на день ухвалення суддею суду першої інстанції рішення, а саме 13.06.2024 ще не минули.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про існування домовленості між ним та колишньою дружиною щодо погашення заборгованості по аліментам за рахунок майбутньої передачі ? частки квартири, то апеляційний суд вважає їх безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність (ст. 9 КУпАП), тому оскаржена постанова судді суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.06.2024 відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов