Номер провадження: 11-кп/813/2414/25
Справа № 522/2535/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 з доповненнями та його захисника ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2025 у к/п № 22025160000000004 від 03.01.2025 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в респ. Молдова, м. Кічкани, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу визначено залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення у період із 14.11.2024 по день набрання даним вироком законної сили включно, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Скасована ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2024 про накладення арешту на майно вилучене під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 та вирішено питання щодо речових доказів.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, у громадянина України ОСОБА_8 , який усвідомлюючи та достовірно знаючи із засобів масової інформації та інших джерел інформації, про введення правого режиму воєнного стану на всій території України, а також введеної органами державної влади заборони розповсюдження інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії ЗСУ, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, у невстановлений період часу, але не пізніше 22.10.2024, виник злочинний умисел, направлений на поширення інформації про розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, МО України або іншими уповноваженими державними органами.
На виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , у невстановлений час, але не пізніше 22.10.2024, знаходячись у невстановленому місці та при невстановлених обставинах, використовуючи невстановлене в ході досудового розслідування електронне обладнання, зі встановленим програмним забезпеченням, підключеним до мережі Інтернет-провайдера, авторизувався та увійшов до сервісу «Chatroulette», за посиланням «сhatroulette.com», використовуючи аккаунт «EARTHLYNIN», рандомно розпочав чат із співрозмовником « ОСОБА_9 ». В ході бесіди було здійснено фіксацію/відеозапис екрану.
У подальшому, з метою реалізації вищевказаного злочинного умислу, направленого на поширення інформації про розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, в ході спілкування із співрозмовником « ОСОБА_9 », ОСОБА_8 здійснив поширення інформації про місце розташування окремих підрозділів Збройних сил України на території заводу «Центроліт» у м. Одесі.
В подальшому, достовірно розуміючи те, що здійснення такої діяльності є протиправним та за яке передбачена кримінальна відповідальність відповідно до кримінального законодавства України, ОСОБА_8 , який є власником аккаунту « ОСОБА_10 » на відеохостингу «YouTube», за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 »,
22.10.2024 (точний час в ході досудового розслідуванням не встановлено), знаходячись у невстановленому місці та при невстановлених обставинах, використовуючи невстановлене в ході досудового розслідування електронне обладнання, зі встановленим програмним забезпеченням, підключеним до мережі Інтернет-провайдера, здійснив поширення шляхом публікації (опублікування) відеозапису (відеоролику) розмови з співрозмовником « ОСОБА_9 », тривалістю 06 хв. 51 сек., за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Окрім того, 22.10.2024 (точний час в ході досудового розслідуванням не встановлено), знаходячись у невстановленому місці та при невстановлених обставинах, використовуючи невстановлене в ході досудового розслідування електронне обладнання, зі встановленим програмним забезпеченням, підключеним до мережі Інтернет-провайдера, ОСОБА_8 , здійснив поширення шляхом публікації (опублікування) відеозапису (відеоролику) розмови з співрозмовником « ОСОБА_9 », тривалістю 05 хв. 13 сек., за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на відеохостингу «YouTube».
Відповідно, на вищенаведених відеозаписах містяться посилання на блок-пост № 25 у м. Одеса (більш точне місце не зазначається через введений в Україні воєнний стан), який функціонує з початку повномасштабного вторгнення з боку рф по теперішній час, та входить до загальної системи кругового рубежу оборони м. Одеса (Підстава - БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 13.03.2022 № 220 дск, Спільний наказ Одеської обласної військової адміністрації та командувача ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 07.08.2023 №32 дск/20/02-08/дск). Цілодобове функціонування, охорона блок-посту №25 забезпечується силами і засобами підрозділів в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 бригада Національної гвардії України), Національної поліції України в Одеській обл., в/ч НОМЕР_3 (239 ОКДБ), ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Крім того, на території заводу у АДРЕСА_1 (більш точне місце не зазначається через введений в Україні воєнний стан) тимчасово розміщуються окремі підрозділи в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 бригада Національної гвардії України).
За змістом інформації, поширеної ОСОБА_8 на відеохостингу «YouTube» можливо ідентифікувати на місцевості підрозділи Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, їх укріплені/вогневі позиції, а також систему функціонування, охорони і оборони блок-посту № 25 у м. Одеса (більш точне місце не зазначається через введений в Україні воєнний стан), у разі передачі цієї інформації громадянам РФ чи іншим, які діють в інтересах російських спецслужб, військових формувань, військовослужбовців РФ, буде завдано шкоди обороноздатності, державній та економічній безпеці України, а також вищевказану інформацію у відкритому доступі не поширювалась та не розміщувалась, не є загальнодоступною та підлягає захисту від розповсюдження, може бути віднесена до державної таємниці у відповідності до законодавства.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, вказують на те, що призначене судом покарання є надмірно суворим з таких підстав:
- суд 1-ої інстанції не обґрунтував неможливість виправлення обвинуваченого шляхом призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, при цьому ОСОБА_8 готовий нести покарання, яке дозволить йому залишатися під контролем держави однак без позбавлення волі;
- обвинувачений ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, повністю визнав вину, співпрацював зі слідством;
- дії ОСОБА_8 були вчинені з необережності, без умислу заподіяти шкоду, не спричинили підтвердженої шкоди обороноздатності України, окрім того, відеозаписи мали обмежену кількість переглядів;
За таких обставин, обвинувачений та його захисник просять змінити вирок суду в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, визначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.
У доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_8 просить призначити новий судовий розгляд кримінального провадження з огляду на те, що судом не була забезпечена його участь під час оголошення вироку, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. У разі встановлення відсутності підстав для скасування вироку із зазначених підстав просить змінити вирок в частині призначеного покарання.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, проаналізувавши доводи апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскільки в апеляційних скаргах сторони захисту не оспорюється винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій, апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що його дії правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 114-2 КК України, як поширення інформації про розташування ЗСУ чи чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, МО України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
Перевіряючи доводи сторони захисту з приводу наявності підстав для скасування вироку та призначення нового розгляду зазначеного кримінального провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Перелік підстав для скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду кримінального провадження визначений ст.ст. 412 415 КПК України.
Так, відповідно до п. 3) ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою.
Водночас, судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
З матеріалів судового провадження вбачається, що судом 1-ої інстанції була забезпечена участь обвинуваченого ОСОБА_8 під час судового провадження, зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє доводи захисту з приводу того, що відсутність обвинуваченого під час проголошення вироку позбавила його права надавати пояснення, висловлювати позицію та реалізувати право на захист.
Дійсно, 27.06.2025 оголошення вироку відбулося за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 , водночас за участі його захисника, при цьому суд 1-ої інстанції вживав реальні заходи щодо забезпечення участі обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції, разом з тим вийти на зв'язок із ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не видалося можливим через технічні проблеми.
У цьому контексті апеляційний суд враховує правову позицію, викладену у постанові Першої судової палати ККС у складі ВС від 09.10.2025 по справі №131/1285/22, відповідно до якої коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження.
Вирок, щодо ОСОБА_8 після його проголошення був направлений до ДУ «ОСІ» для вручення йому під розписку, останній його отримав та подав на нього апеляційну скаргу.
Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного вироку із вказаних підстав та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді 1-ої інстанції.
Що стосується аргументів сторони захисту з приводу призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 надмірно суворого покарання, колегія суддів приходить до таких висновків.
Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом 1-ої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки та місце проживання, де позитивно характеризується.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом встановлено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
На переконання колегії суддів, покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги правовий висновок, викладений у постанові ККС у складі ВС від 15.08.2023 у справі №295/424/21 (провадження №51-619км22), відповідно до якого процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Колегія суддів зауважує на винятковій суспільній небезпеці вчиненого ОСОБА_8 злочину, який виразився у незаконному поширенні інформації про розташування блокпосту та вчинений у найбільш несприятливий для держави час - збройної агресії рф, які розв'язали повномасштабну війну в Україні, руйнують країну та вбивають її громадян.
Та обставина, що дії обвинуваченого не спричинили підтвердженої шкоди обороноздатності України та відеозаписи мали обмежену кількість переглядів на переконання апеляційного суду жодним чином не знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину.
Наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків була врахована судом під час призначення йому мінімального покарання, яке передбачене санкцією статті, більш того, наявність зазначених соціальних зв'язків не стала для обвинуваченого ОСОБА_8 стримуючим фактором від вчинення злочину.
Посилання сторони захисту на те, що злочин обвинуваченим ОСОБА_8 був вчинений з необережності, без умислу заподіяти шкоду, апеляційний суд вважає голослівними оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни оскарженого вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Відповідно до п. 1) ч.1 ст. 407 КПК України за насідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції апеляційний суд має право залишити або ухвалу суду без змін.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що призначене судом 1-ої інстанції покарання є справедливим і необхідним для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню ним нових злочинів, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту та зміни або скасування законного та обґрунтованого вироку.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 з доповненнями та його захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2025, яким ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який утримується під вартою - у цей самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3