Номер провадження: 11-сс/813/1824/25
Справа № 497/677/25 1-кс/497/749/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Болградського районного суду м. Одеси від 02.09.2025 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Болград Одеської області, зі слів - українську розуміє, проживає у фактичних шлюбних ідносинах без реєстрації шлюбу, від якого має малолітню дитину, батьківство відносно якої не встановлював, має повну середню освіту, офіційно непрацевлаштований - має інвалідність 3-ї групи (посвідчення НОМЕР_1 від 30.04.2025р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025162270000187 від 19.03.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області та застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 25.10.2025 року, із визначенням розміру застави - 250 (двісті п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на теперішній час становить 757000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) грн.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які обґрунтовують повідомлену підозру та є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, або зменшити розмір застави.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
- пред'явлена підозра є необґрунтованою, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази;
- ризики заявлені слідчим у клопотанні не підтверджені, без наведення конкретних фактів, оскільки після події минуло більш ніж пів року, підозрюваний виконував усі всі вказівки слідчого та особисто з'явився в судове засідання суду першої інстанції;
- суд не прийняв до уваги дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, є особою з інвалідністю, раніше не судимий.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник підозрюваного підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав у повній мірі та врахував їх при постановленні ухвали.
Відповідно до клопотання у провадженні СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162270000187 від 19.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 01.09.2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
За версію органу досудового розслідування, незважаючи на обізнаність з вимогами нормативно-правових актів, регулюючих порядок перетину державного кордон України під час дії правового режиму воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, підозрюваний ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прями умислом, керуючись мотивом спрямованим на організацію та сприяння в незаконному переправленні осіб через державний кордон України до Республіки Молдова, вступив у попередню злочинну змову із громадянином Республіки Молдова ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою, щодо якої виділено матеріали в окреме кримінальне провадження та невстановленими слідством особами,- направлену на організацію незаконного переправлення чоловіків, яким заборонено виїзд за межі країни під час воєнного стану, через державний кордон України поза межами пункту пропуску на території Болградського району Одеської області, межі якого розташовані на кордоні з Республікою Молдова. Вказані особи, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи настання таких наслідків, розробили єдиний злочинний план, згідно якого домовились на виконання ряду дій, спрямованих на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза межами пункту пропуску, доведення таких дій до кінцевого результату, при цьому керівництво такими діями здійснювала невстановлена слідством особа.
Реалізуючи заздалегідь обумовлений злочинний план, невстановлена слідством особа, за допомогою застосування мобільного додатку «Telegram» підшукувала чоловіка - громадянина України, який бажав здійснити протиправне перетинання державного кордону України до Республіки Молдова за грошову винагороду, а ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) мав здійснити організаційні заходи щодо отримання частини коштів та разом з ОСОБА_8 та невстановленими слідством особами використовуючи власні автомобілі, забезпечити безперешкодне провезення осіб, які в подальшому бажали незаконно перетнути державний кордон України, через пункт пропуску «Маяки-Удобне» на транзитній ділянці автодороги «Одеса-Рені», надаючи їм поради з приводу поведінки під час проходження перевірки документів, та доставити вказаних осіб до м.Болград Одеської області у визначене невстановленою слідством особою місце, де їх вже очікувала невстановлена слідством особа.
Зокрема, на початку лютого 2025р., невстановлена слідством особа, з застосуванням мобільного додатку «Telegram», підшукала гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ та продовженого у подальшому згідно Указу Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.01.2025 № 4220?ІХ з 08.02.2025 строком на 90 діб, не мав законної можливості перетнути державний кордон у відповідному прикордонному пункті пропуску, у зв'язку з забороною виїзду за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
На початку березня 2025р., невстановлена слідством особа, виконуючи свою роль у спільному з ОСОБА_8 , ОСОБА_14 ( ОСОБА_11 ) та невстановленою особою щодо якої виділено матеріали в окреме кримінальне провадження та іншими невстановленими слідством особами, умисно, з метою протиправного незаконного збагачення, за допомогою застосування мобільного додатку «Telegram» повідомила ОСОБА_13 про необхідність оплатити надані послуги щодо організації його незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску в розмірі 7500 доларів США, з яких 2500 доларів США призначались як оплата за організацію безперешкодного проїзду ОСОБА_13 через пункт пропуску «Маяки-Паланка-Удобне» на транзитній ділянці автодороги «Одеса-Рені», та його доставлення у м.Болград Одеської області, а 5000 доларів США призначались як оплата за протиправне перетинання ОСОБА_13 ДКУ до ОСОБА_15 .
За домовленістю з вказаною невстановленою слідством особою, ОСОБА_8 будучи мешканцем прикордонного населеного пункту, розташованого поблизу українсько-молдовського державного кордону, добре орієнтованими на місцевості, володів інформацією про розміщення місцевих пунктів пропуску та розклад чергувань змінних нарядів працівників Державної прикордонної служби України в указаному районі, виконуючи свою роль у спільній змові повинен був за допомогою засобів мобільного зв'язку координувати дії ОСОБА_16 ( ОСОБА_11 ), які полягали у доставленні особи - ОСОБА_13 з міста Одеси до контрольно-пропускного пункту транзитної зони «Маяки-Паланка-Удобне» з подальшим доставленням його до міста Болград, з метою подальшого незаконного перетинання державного Кордону України, та дії особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, які полягали у доставленні ОСОБА_13 на вантажному транспортному засобі марки «VOLVO FH 12», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з АЗС «UPG», до в'їзду до контрольно-пропускного пункту транзитної зони «Маяки-Паланка-Удобне», де в подальшому ОСОБА_13 самостійно, в якості водія на вказаному вантажному транспортному засобі мав перетнути контрольно-пропускний пункт транзитної зони «Маяки-Паланка-Удобне» в напрямку населеного пункту Удобне, де його мав зустріти ОСОБА_8 разом з ОСОБА_14 ( ОСОБА_11 ) та доставити до околиці с.Каракурт Болградського району Одеської області де невстановлена слідством особа мала забрати та доставити особу до с.Виноградівка Болградського району Одеської області для подальшого незаконного перетинання державного кордону України до Республіки Молдова. З цією метою, 18.03.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) на автомобілі марки «Mercedes», з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 прибув з міста Болград до контрольно-пропускного пункту транзитної зони «Маяки-Паланка-Удобне», де ОСОБА_8 залишився очікувати ОСОБА_17 ( ОСОБА_11 ) та гр. ОСОБА_13 - для подальшого його доставлення до м.Болград. Того ж дня, приблизно о 18:00 годині, невстановлена слідством особа на автомобілі марки «BMW», з реєстраційним номером НОМЕР_4 з готелю, розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Залізнодорожня,77, доставила гр. ОСОБА_13 до АЗС «Амік» за адресою: м.Одеса, вулиця Колонтаївська,58 - де ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) зустрів ОСОБА_13 . У подальшому, відповідно до розробленого плану, ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) на автомобілі марки «Mercedes», з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 з АЗС «Амік» за адресою: м.Одеса, вул.Колонтаївська, 58 перевіз ОСОБА_13 до АЗС «UPG», розташованої за адресою: м.Одеса, вул. Ангарська, 1В, де особа, відносно якої виділено матеріали в окреме провадження, на вантажному транспортному засобі марки «VOLVO FH 12», реєстраційний номер НОМЕР_2 , забрала ОСОБА_13 та з АЗС «UPG», та доставила його до в'їзду до контрольно-пропускного пункту транзитної зони «Маяки-Паланка-Удобне», де в подальшому ОСОБА_13 самостійно, в якості водія на вказаному вантажному транспортному засобі перетнув контрольно-пропускний пункт транзитної зони «Маяки-Паланка-Удобне» в напрямку населеного пункту Удобне, а ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) на автомобілі марки «Mercedes», з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , їхав в попутному напрямку. В цей час, ОСОБА_8 виконуючи роль у спільному плані з ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), особою відносно якої виділено матеріали в окреме провадження, та невстановленими особами, за допомогою засобів мобільного зв'язку координував їх дії та контролював їх та переміщення ОСОБА_13 . Після перетинання ОСОБА_13 контрольно-пропускного пункту транзитної зони «Маяки-Паланка-Удобне», його забрав ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) разом з ОСОБА_8 на автомобілі марки «Mercedes», з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , та на ньому доставили ОСОБА_13 до околиці с.Каракурт Болградського району Одеської області, де залишили для очікування невстановленої слідством особи. Того ж дня, приблизно о 23:00 годині на околиці с.Каракурт Болградського району Одеської області ОСОБА_13 пересів до автомобіля марки ВАЗ-2106, з державним реєстраційним знаком НОМЕР_5 під керуванням невстановленої слідством особи, яка мала доставити його до с.Виноградівка Болградського району Одеської області для подальшого незаконного перетинання ДКУ до Республіки Молдова. Однак, того ж дня, о 23:30 годині в м.Болграді Одеської області вказаний автомобіль марки ВАЗ 2106, з державним реєстраційним номером НОМЕР_5 під керуванням невстановленої слідством особи, був зупинений співробітниками поліції.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, на даній стадії досудового розслідування, підтверджується наданими до клопотання у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду місця події від 19.03.2025.; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 19.03.2025, та протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_13 від 21.03.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідком ОСОБА_13 від 28.03.2025; протоколом огляду предмета, а саме: відеозапису з камер відеоспостереження, КУ «ЦЕНТР ІНТРЕГРОВАНОЇ СИСТЕМИ ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ВІДЕОАНАЛІТИКИ МІСТА ОДЕСИ (ЦЕНТР - «077»)» від 01.05.2025; протоколом огляду предмета, а саме: відеозапису з камер відеоспостереження, розташованих на території АЗС «АМІС Energy» від 02.04.2025; протоколом огляду предмета, а саме, - відеозапису з камер відеоспостереження, розташованих на території контрольно-пропускного пункту «Паланка - Маяки - Удобне» від 01.04.2025; протоколом огляду предмета, а саме, - відеозапису з камер відеоспостереження, розташованих на території готелю «Тиха Поляна» від 20.04.2025; Схемою прямих з'єднань між абонентськими номерами фігурантів, згідно якої між ОСОБА_8 та: ОСОБА_14 у період з 04.01.25 до 18.03.25 було 44 з'єднання, з ОСОБА_18 - 18.03.25 - 20 з'єднань та в ОСОБА_18 з ОСОБА_13 - теж 18.03.25 - 12 з'єднань, - що цілком може свідчити про участь підозрюваного в організації незаконного переправлення 18.03.2025 свідка ОСОБА_13 через ДКУ, та інші докази, що буди додані до клопотання.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Як зазначалось раніше, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у підозрюваного стійких соціальних зв'язків (має постійне місце проживання, раніше не судимий, є особю з інвалідністю), однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлений ризик до маловірогідного чи до його виключення. У свою чергу, збагачення за рахунок вчинення протиправних дій для ОСОБА_8 є не випадковістю, чи діями, які були не бажаними або неочікуваними. Такі наслідки є результат трудомісткого процесу, який складався з високоорганізованих дій. Все це показує неможливість розумної довіри до підозрюваного, настільки, щоб можливо було убезпечити суспільний інтерес у вказаному провадженні від його ушкодження.
З огляду на викладене, а також враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, свідчить про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року), а тому на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України. Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує сукупність обставин, що характеризують саме конкретну особу: тяжкість інкримінованого злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вік, стан здоров'я, сімейний та майновий стан, рід занять, репутацію та інші дані, що її характеризують.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На думку апеляційного суду, застава у розмірі - 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року 757000 гривень, цілком відповідає фінансовим можливостям підозрюваного, не є для нього та його сім'ї завідомо непомірною, та дійсно зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш пропорційним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та підозрюваного.
При цьому, колегія суддів, оцінюючи доводи сторони захисту щодо непомірності розміру застави з урахуванням особи підозрюваного, зауважує, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та предмет кримінального правопорушення (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25.04.2000 року).
Разом з тим, відхиляючи доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру застави, визначеної ОСОБА_8 , апеляційний суд наголошує на тому, що він обґрунтовано підозрюється у вчинені незаконного переправлення осіб через державний кордон під час дії воєнного стану, що у даному випадку може допомогти особі використати власні джерела інформації про перетин кордону поза межами пунктів пропуску на користь переховуванню, може мати приховані активи здобуті внаслідок вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На думку апеляційного суду, з урахуванням особи підозрюваного, конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні тяжкого злочину, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Водночас, оскільки в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції стороною захисту наголошено на те, що у підозрюваного ОСОБА_8 погіршився стан здоров'я, тому апеляційний суд вважає необхідним зобов'язати уповноважений орган тимчасового тримання під вартою забезпечити в разі потреби необхідне медичне обстеження обвинуваченого, а в разі неможливості забезпечення за рахунок ресурсів ізолятору тимчасового тримання, зобов'язати начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях організувати проведення необхідного медичного обстеження та надання належної медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_8 ..
Керуючись ст.ст. 7, 9, 32, 303, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Болградського районного суду м. Одеси від 02.09.2025 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025162270000187 від 19.03.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - залишити без змін.
Зобов'язати начальника ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» та Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях забезпечити підозрюваного ОСОБА_8 належним медичним наглядом, а у разі необхідності - поза межами установи, де утримується підозрюваним.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4