454/2608/25
"07" жовтня 2025 р. м. Сокаль
Суддя Сокальського районного суду Львівської області Фарина Л. Ю. розглянувши матеріали справи, які надійшли від начальника відділення поліції №2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РПОКПП громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
06.07.2025 року близько 14.34год. на автодорозі у с.Сілець по вул.Центральна Шептицького району, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Водій від огляду на стан сп'яніння відмовився в законному порядку (під запис камер).
В судовому засіданні ОСОБА_1 надав заперечення щодо протоколу оскільки зазначені обставини не відповідають дійсним подіям. Зазначає, що того дня його зупинили працівники поліції які рухалися назустріч його руху, після чого пред'явили порушення правил дорожнього руху та одразу ж наполягав пройти тест на визначення стану алкогольного сп'яніння. Він не відмовлявся проходити тест однак не довіряв їхнім покажчикам приладу тому наполягав щоб такий огляд пройти в медичному закладі. Згодом біля медичного закладу він духе хвилювався, проте це не завадило поліцейському скласти протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду.
Дослідивши матеріали справи та надані пояснення судом встановлено наступне.
Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи на стан сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п.п. 3, 4 розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
На підтвердження вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП суду надано протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, акт огляду на стан сп'яніння, направлення на огляд в медичний заклад, відеозапис.
Поряд з цим, з відеозапису, що долучений до матеріалів справи та був переглянутий в судовому засіданні встановлено, що на такому відображено лише чотири фрагменти з події, які відбувалися того вечора.
Дослідивши вказаний відеозапис судом встановлено, що підставою зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції було те, що водій керував транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, хоча на відео чітко видно що у момент зупинки авто водій май пристебнутий ремінь безпеки. Також поліцейський називає причиною зупинки пошкоджений габарит та керування транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар. В подальшому працівник поліції запитав водія ОСОБА_1 чи той вживав алкоголь на що водій відповів що ні, проте працівники поліції повідомили про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, на що останній відповів про те, що таке уявлення хибне, жодних ознак немає, після тривалою бесіди виявив бажання проїхати у медичний заклад. Працівники поліції доставляють його у міську лікарню проте у водій постійно хвилюється, мовчить та просить зачекати, нащо згодом поліцейський вказує «твоє мовчання приймається як затягування огляду значить ти від такого відмовляєшся» та складає протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду.
Дослідивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Наявний в матеріалах справи електронний носій (компакт-диск) містить чотири фрагменти відеозапису, що свідчить про порушення безперервності відеозйомки, а зазначений відеозапис не є цілісним (повним) з моменту зупинки транспортного засобу до моменту оголошення протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені обставини свідчать на недотримання вимог зазначеної інструкції.
Відповідно ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Суд не має права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на орган поліції.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
В свою чергу, слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності.
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає обережності дій суду при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відтак, доводи ОСОБА_1 знайшли своє повне підтвердження під час розгляду даної справи а тому суд дійшов до висновку, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130КУпАП, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283,284 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд -
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Сокальського районного суду.
Суддя: Л. Ю. Фарина