Справа № 454/2876/25
28 листопада 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т. В. ,
за участю секретаря Синевської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося із даним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23466грн. та судових витрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 09.09.2022р. між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №914382406 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000 грн. Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4Y33G.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає), а ТОВ «Таліон Плюс» приймає право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі й за кредитним договором № 914382406.
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, згідно умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає), а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі й за кредитним договором № 914382406.
04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, згідно умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 914382406.
Представник позивача вказує, що згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором (ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») становить 23466 грн., із яких: 5000грн.- заборгованість за тілом кредиту становить; 18466грн.- заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня,штрафи).
В порушення вищевказаних вимог, відповідач своєчасно не повернула кошти для погашення заборгованості, чим не виконала належним чином свої зобов'язання за даними договорами.
Внаслідок порушення умов договорів у відповідача виникла заборгованість.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, надала суду заяву у якій зазанчила, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині суми позики (тіла кредиту) в розмірі 5000грн. та відсотків нарахованих в мехах строку кредитування 7 днів за умовами договором. Також просить зменшити витрати зазанчені позивачем на правничу допомогу, оскільки вважає такі завищеними. Розгляд справи просить просить проводити без її участі.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши докази у справі, приходить до наступного висновку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до укладеного договору між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №914382496 від 09.09.2022р., відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.09.2022р.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає), а ТОВ «Таліон Плюс» приймає право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі й за кредитним договором № 914382406.
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, згідно умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає), а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі й за кредитним договором № 914382406.
04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, згідно умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 914382406.
Із виписки з особового рахунку на період 04.06.2025р.-25.06.2025 р. вбачається, що у відповідача виникла заборгованість перед ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у розмірі 23466 грн., із яких: 5000грн.- заборгованість за тілом кредиту становить; 18466грн.- заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня,штрафи).
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, відповідачка зобов'язана повернути борг банку, а останній вправі вимагати стягнення боргу включно зі штрафними санкціями з боржника.
Разом із цим, кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, у повному обсязі, що доведено матеріалами справи.
Як встановлено з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» за договором позики №914382406 від 09.09.2022р. надав ОСОБА_1 кредит в сумі 5000грн.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 , перед кредитором за тілом кредиту, залишилась непогашеною в сумі 5000грн.
Щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України.
Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).
Саме за таке благо: можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу, позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні (правомірні) очікування щодо належного його виконання. Зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору. Отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, себто та для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України, поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
У свою чергу, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, зазначила, що в таких випадках також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12.
Як вбачається зі змісту проаналізованого судом договором позики № 914382406 від 09.09.2022р., договірні сторони між собою узгодили суму кредиту, яка відповідно до пункту 2.1 договору складає 5000 гривень, згідно пункту 3.1 строк кредитування складає 7 днів з можливістю продовження, нарахування процентів за користування грошовими коштами відповідно до пункту 8.3 договору, становить 2.10 процента від суми кредиту за день користування ним.
Досліджуване судом зобов'язання не містить у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Отже, за досліджуваних обставин справи, нарахування відсотків повинно відбуватися на загальних підставах, визначених статтею 1048 Цивільного кодексу України. Тобто під час визначеного договором строку кредитування чи до моменту пред'явлення до позичальника вимоги про повернення коштів за зобов'язанням.
Крім того, з наданих суду доказів, не вбачається, що боржнику ОСОБА_1 , у відповідності до п. 3.2. кредитного договору, де зазначено що сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена, тобто у відповідності до порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України перед судом, не доведено, що відповідачу доводилось про пролонгацію строку кредитування, зокрема, доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів та інше.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до п. 3.3 кредитного договору № 914382406 від 09.09.2022р, загальні витрати за кредитом (проценти за користування) складають 735грн. (5000*2.10%*7)
Отже заборгованість ОСОБА_1 , перед кредитором за процентами, залишилась непогашеною в сумі 735грн.
З матеріалів справи, судом встановлено, що право грошової вимоги за договором позики № 914382406 від 09.09.2022р року за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року та додатковими договорами до нього перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс».
В свою чергу право грошової вимоги за договором позики № 914382406 від 09.09.2022р за договором факторингу від 23.02.2024 року №23/0224-01 та додаткового договору до нього від ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс».
Далі 04.06.2025 року право грошової вимоги за договором позики № 914382406 від 09.09.2022р за договором факторингу №04/06/25-Ю від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
Тому саме, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», є належним стягувачем за даним кредитним договором.
Отже, загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 , перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» складає 5735грн. з яких: 5000грн.-заборгованість за тілом кредиту; 735грн.-заборгованість по несплаченим відсоткам.
Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)гривні 40 копійок.
Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, ціна позову становила 23466грн. позовні вимоги підлягають до задоволення частково, у розмірі 5735грн., що складає 24,24% відсотка від ціни позову, тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», саме пропорційно до частини задоволених вимог, у сумі 587,46грн.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз'яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання професійної правничої допомоги від 05.06.2025р., детальний опис робіт виконаних адвокатом, акт про підтвердження факту надання правової допомоги, згідно якого клієнт зобов'язаний сплатити адвокату винагороду в розмірі 7000грн.
Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, часу їх виконання, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному провадженні, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.
На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором позики за №914382406 від 09.09.2022р. в розмірі 5735грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 587,46грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ: 43541163, місце знаходження: 01024, м.Київ, вул.Рогнідинська, буд. 4А, офіс 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: Т. В. Струс