Справа № 453/1354/25
№ провадження 2/453/735/25
(заочне)
14 листопада 2025 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Ясінського Ю.Є.,
за участю секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у м. Сколе Львівської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -
13 серпня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Ухвалою судді від 10 жовтня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.
Розгляд справи відбувся 14 листопада 2025 року без учасників справи.
На обґрунтування позовних вимог вказано, що 20 грудня 2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1366957, підписаний електронним підписом через одноразовий ідентифікатор. За кредитним договором ТзОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000 грн., стром на 30 днів, зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 1,9% на день. Приймаючи умови кредитного договору відповідач підтвердила, що ознайомлена з його змістом. На виконання умов кредитного договору позичальнику було перераховано грошові кошти на рахунок відповідача. 07 вересня 2021 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено Договір факторингу № 1-07092021, за яким первісний кредитор передав ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» належні йому права вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 10590 грн., з яких 5000 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості та 5590 грн. сума боргу за відсотками. 07 вересня 2021 року між ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» було укладено Договір факторингу № 2-07/09-2021, за яким ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» передав ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» належні йому права вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 105590 грн., з яких 5000 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості та 5590 грн. сума боргу за відсотками. Так після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №1366957 в сумі 10590 грн. Також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 10500 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про наявність позову про стягнення боргу, своїм правом на подання відзиву на позов не скористалась.
У зв'язку з викладеним судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Згідно із ст. 526 ЦК УКРАЇНИ України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК УКРАЇНИ, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК УКРАЇНИ, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК УКРАЇНИ України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК УКРАЇНИ України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК УКРАЇНИ України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК УКРАЇНИ України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК УКРАЇНИ України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК УКРАЇНИ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК УКРАЇНИ якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК УКРАЇНИ).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Судом було встановлено, що 20 грудня 2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1366957, за умовами якого кредитор надав боржнику позику в сумі 5000 грн. строком на 30 днів, за яким нараховується 1,90 % на день за кожен день користування кредитом.
Таким чином суд дійшов висновку, що договір від 20 грудня 2020 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено його укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Згідно п. 2.1 договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1366957 кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
Судом також було встановлено, що 07 вересня 2021 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено Договір факторингу № 1-07092021, за яким первісний кредитор передав ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» належні йому права вимоги до відповідача.
Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набув права грошової вимоги до відповідача.
07 вересня 2021 року між ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» було укладено Договір факторингу № 2-07/09-2021, за яким ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» передав ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» належні йому права вимоги до відповідача.
Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 10590 грн., з яких 5000 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості та 5590 грн. сума боргу за відсотками.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК УКРАЇНИ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК УКРАЇНИ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за договором кредиту №1366957 від 20 грудня 2021 року, укладеним ОСОБА_1 із ТзОВ «Лінеура Україна», з рештою перейшло до ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» .
Суд при цьому встановив, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку наразі він повинен сплатити на користь позивача.
Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що за абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК УКРАЇНИ в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, суд вказує, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК УКРАЇНИ про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК УКРАЇНИ.
При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК УКРАЇНИ, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно п.1.2 договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1366957 сума кредиту складає 5000 грн.
Згідно п. 1.3 договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1366957 строк кредиту 30 днів.
Згідно п. 1.4.2 договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1366957 стандартна процентна ставка становить 1,90% в день.
Таким чином суд відхиляє посилання ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі, оскільки суд не приймає аргументи про те, що первісний кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості.
Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачем кредитного договору №1366957 суперечить вимогам закону.
Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Таким чином суд встановив наявність боргу ОСОБА_1 перед позивачем за договором №1366957 саме в сумі 7850 грн., з яких 5000 грн. борг за кредитом, 2850 грн. борг з відсотків, що повністю узгоджується із умовами кредитного договору №1366957, яким визначено, що відсотки на суму боргу нараховуються від дати видачі кредиту та протягом 30 днів у розмірі 1,90 % (5000х 30 х 1,9% = 2850).
Підсумовуючи, суд зазначає, що позовні вимоги ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», заявлені до відповідача, підлягають на підставі викладеного судом вмотивування частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 боргу за договором кредиту в сумі 7850 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Так, 07 листопада 2025 року представником позивача було подано через підсистему «Електронний Суд» заяву про розподіл /відшкодування /компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, в які просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що понесені ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10500 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09 липня 2025 року з переліком видів послуг адвоката, актом отримання правової допомоги від 21 жовтня 2025 року, яким визначено вартість години роботи адвоката та визначена вартість юридичних послуг, наданих адвокатом Пархомчуком С.В., в загальній сумі 10500 грн., а також кількість часу витраченого на надану правову допомогу з детальним переліком проведеної роботи, рахунком оплату за правничу допомогу в сумі 10500 грн.
Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10500 грн. були доведені, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.
При цьому суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10500 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 7770 грн
Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, у сумі 1792, 57 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7850 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АйконДебт Коллекшн» витрати з оплати судового збору в сумі 1792 (одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн. 57 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 7770 (сім тисяч сімсот сімдесят) грн.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ 44002941, юридична адреса: місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 12, нежитлове приміщення 1008.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Ю.Є. Ясінський