Справа № 464/6683/25
пр.№ 2/464/2872/25
заочне
28.11.2025 Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.
секретаря судових засідань Лазар Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферта) №05.03.2025-100002585 від 06.03.2025 в загальному розмірі 15150 грн та понесених судових витрат.
Обґрунтовує позов тим, що 06.03.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем укладено кредитний договір №05.03.2025-100002585 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн строком на 168 днів (до 20.08.2025). Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала і кредит у визначений строк не повернула, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача: основний борг в розмірі 5000 грн; відсотки за користування кредитом в розмірі 6650 грн; одноразову комісію за користування кредитом в розмірі 250 грн; додаткову комісію в розмірі 750 грн, неустойку за кожен день невиконання зобов'язання в розмірі 2500 грн, а всього - 15150 грн.
Справа надійшла до суду 25.09.2025, протоколом автоматизованого розподілу визначено суддю Горбань О.Ю.
Ухвалою від 29.09.2025 прийнято позов до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом відповідача) та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник позивача Шабатин Н.А. в судове засідання не з'явилася, в позовній заяві просить розглядати справу за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не подала. За згодою представника позивача відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Установлено, що 06.03.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем укладено кредитний договір №05.03.2025-100002585 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн строком на 168 днів (до 20.08.2025).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується довідкою від 16.09.2025, а відповідачем порушено умови договору та кредитні кошти не повернуті позичальнику.
Договір укладений сторонами електронній формі шляхом обміну документами (заявка на отримання кредиту, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), підтвердження укладення кредитного договору). Такі документи підписані відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора «Е223». Згідно з додатком до кредитного договору за даними електронної системи на номер +380965575099 доставлено SMS-повідомлення з текстом «Код підтвердження: Е223.
Згідно з указаним договором кредитор надає позичальнику фінансовий кредит у розмірі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, позичальник бере на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3, 4, 6 оферти). Договір, підписаний сторонами, передбачав строк кредитування - 168 днів з дня надання кредиту (до 20.08.2025); дата надання кредиту - 06.03.2025; за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти з розрахунку 0,91 % на день. Кредит мав бути наданий позичальнику в безготівковій формі в національній валюті на шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу позичальника 5232-44ХХ-ХХХХ-8828.
Згідно з довідкою - розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №05.03.2025-100002585 від 06.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить: 5000 грн; відсотки за користування кредитом в розмірі 6650 грн; одноразову комісію за користування кредитом в розмірі 250 грн; додаткову комісію за обслуговування в розмірі 750 грн, неустойку за кожен день невиконання зобов'язання в розмірі 2500 грн, а всього - 15150 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Норми ч.5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (зі змінами) передбачають, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
На підтвердження існування договірних відносин між ОСОБА_1 (як позичальником) та ТОВ «Споживчий центр» (як кредитором) позивачем у справі надані заявка на отримання кредиту, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), підтвердження укладення кредитного договору. Вказані документи підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е223».
Як убачається з матеріалів справи, перерахування коштів у сумі, визначеній умовами кредитного договору, кредитором здійснювалось на реквізити банківської картки, яку ОСОБА_1 зазначила у заявці на отримання кредиту, лише після схвалення заявки кредитором укладено договір від 06.03.2025. Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.
Отже, суд вважає доведеним той факт, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» виникли зобов'язання із договору кредиту, відповідач отримала кошти в розмірі 5000 грн, однак свої зобов'язання щодо повернення коштів за цим договором не виконала.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Оскільки між сторонами існують договірні правовідносини щодо отримання кредиту, позичальником не виконані зобов'язання перед кредитодавцем, кошти, отримані в кредит, в обумовлений строк відповідачем добровільно не повернуті, кредитор має право на отримання від позичальника ОСОБА_1 простроченої заборгованості за кредитом (основний борг у розмірі 5000 грн).
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 , позивач, крім заборгованості за кредитом, просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Водночас згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Зобов'язання в цивільному праві має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності, справедливості (ч.3 ст. 509 ЦК України). Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (зі змінами) визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит (ч.1 ст. 3 згаданого Закону). Згідно з п.11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, отримала саме споживчий кредит. Для визначення розміру відсотків, що підлягають сплаті позичальником за користування наданим йому кредитом, у договорі застосовані поняття «процентна ставка «Стандарт» (фіксована процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом), «процентна ставка «Економ» (фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом), «денна процентна ставка» (загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом установленого строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, денна процентна ставка становить 0,91%).
Вказані процентні ставки узгоджуються із нормами Закону України «Про споживче кредитування», тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача у частині стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом також підлягають задоволенню.
Крім цього, позивач просить стягнути на його користь з відповідача комісію за надання кредиту в розмірі 250 грн за вказаним вище договором, яка на переконання суду задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Дії по «оформленню кредиту» є діями, які Кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність Кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь Кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє Кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.
Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту», а тому нарахована позивачем комісія в розмірі 250 грн за договором №05.03.2025-100002585 від 06.03.2025 задоволенню не підлягає.
Поряд з цим, згідно з п.9 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору від «комісія за обслуговування кредитної заборгованості» (на рівні 250 грн у кожному з 3 чергових періодів) нараховується за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позивача по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості здійснювати платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, інші послуги.
Однак стороною позивача не доведено, що ОСОБА_1 фактично користувалася такими послугами, тому нарахування кредитодавцем «додаткової комісії» у розмірі 750 грн не відповідає засадам добросовісності, розумності справедливості, відтак, вимоги позивача в цій частині суд не задовольняє.
Крім того, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, з огляду на те, що з 24.02.2022 і дотепер на всій території України запроваджено воєнний стан, вимога позивача про стягнення з відповідача 2500 грн неустойки не ґрунтується на законі, тому не підлягає задоволенню судом.
За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить переконання про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ «Споживчий Центр» та вважає, що такі вимоги необхідно задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №05.03.2025-100002585 від 06.03.2025 в розмірі 26260 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000 грн, відсотки в розмірі 6650 грн, у вимогах про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 250 грн, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 750 грн, неустойки в розмірі 2500 грн слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (76,89%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1862,77 грн.
На підставі статтями 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №05.03.2025-100002585 від 06.03.2025 в розмірі 11650 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн, що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000 грн; заборгованості по відсотках в розмірі 6650 грн; судові витрати в розмірі 1862,77 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Суддя О.Ю.Горбань