179/1628/25
2/179/871/25
01 грудня 2025 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючої судді Чорної А.О.,
секретаря судового засідання Голобородько Н.І.,
за участю представника позивача Мороз Н.Г.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Магдалинівської селищної ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, -
Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовує тим, що мати дитини, ОСОБА_1 відмовилась забрати дитину з пологового будинку. Причину відмови відповідач пояснила тим, що вона не має можливості забезпечити дитину. Реєстрацію народження дитини в органах РАЦС здійснено за поданням управління - служби у справах дітей адміністрації Амур - Нижньодніпровсього району Дніпровської міської ради, відповідно до розпорядження голови адміністрації Амур - Нижньодніпровсього району Дніпровської міської ради від 04.04.20255№ 115-р. Батьками дитини зазначено: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини - внесені до ч. 1 ст. 135 СК України.
Наказом начальника відділу служби у справах дітей Магдалинівської селищної ради від 09.05.2025 № 20-од-25 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 23.05.2025 № 1849 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
За час перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 жодного разу не відвідала доньку, не поцікавилася її здоров'ям та самопочуттям.
Відповідно до інформації КУ «Центр надання соціальних послуг» Магдалинівської селищної ради від 26.05.2025 № 179, до родини ОСОБА_1 неодноразово було здійснено виїзди. Від здійснення оцінки потреб родини та надання соціального супроводу відповідач відмовилася, про що написала заяву. Фахівцями було проведено профілактичну бесіду щодо ї відмови від новонародженої дитини та належного виконання нею батьківських обов'язків.
Однак, ОСОБА_1 належних висновків не зробила , не змінила свого ставлення до дитини та не вчинила реальних дій, спрямованих на повернення до неї дитини, тобто, фактично ухилилась від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Наказом начальника відділу служби у справах дітей Магдалинівської селищної ради від 23.06.2025 № 27-тв-25 малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано у сім'ю ОСОБА_4 до вирішення питання про призначення опікуном.
Рішенням виконавчого комітету Перещепинської міської ради Самарівського району Дніпропетровської області від 22.07.2025 № 183 ОСОБА_4 призначено опікуном над ОСОБА_2 .
За весь час перебування дитини у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради та в родині опікуна, ОСОБА_1 жодного разу не відвідала дитину, не поцікавилася її здоров'ям, не купувала їй одяг, іграшки, дитяче харчування, засоби гігієни, що свідчить про відсутність справжнього та належного інтересу відповідача до власної дитини.
16.07.2025 ОСОБА_1 написала заяву, якою надала згоду на усиновлення її малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь - якими громадянами України, яка нотаріально посвідчена.
ОСОБА_1 власного житла не має, проживає у будинку сестри, за час проживання в с. Оленівка жителі села та сусіди неодноразово бачили її в стані сп'яніння.
Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 25.09.2025 № 2031 затверджено висновок органу опіки та піклування Магдалинівської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, та діючи в інтересах дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою захисту її права на подальше усиновлення, є необхідність у позбавленні матері, ОСОБА_1 , яка не забрала дитину з пологового будинку та протягом шести місяців не виявила щодо неї батьківського піклування, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справів порядку загального провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 12.11.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та просила позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні не заперечувала проти позовних вимог та пояснила, що вона дійсно залишила дитину у пологовому будинку, написала заяву про те, що відмовляється забирати дитину. У неї є троє дітей, яких вона виховує. Новонароджену доньку вона не провідувала з моменту народження. Вона написала нотаріальну заяву про згоду на усиновлення її малолітньої доньки, тому не заперечує, щоб у дитини була нова родина.
Вислухавши доводи сторін, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини - внесені до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується свідоцтвом про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126,133,135 Сімейного кодексу України (а.с. 10-11).
Реєстрацію народження дитини в органах РАЦС здійснено за поданням управління - служби у справах дітей адміністрації Амур - Нижньодніпровсього району Дніпровської міської ради, відповідно до розпорядження голови адміністрації Амур - Нижньодніпровсього району Дніпровської міської ради від 04.04.20255№ 115-р. Батьками дитини зазначено: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини - внесені до ч. 1 ст. 135 СК України. (а.с. 17)
Мати дитини, ОСОБА_1 відмовилась забрати дитину з пологового будинку. Причину відмови відповідач пояснила тим, що вона не має можливості забезпечити дитину, що підтверджується актом закладу охорони здоров'я про дитину, яку відмовилися забрати з пологового будинку від 17.03.2025 (а.с. 15) та заявою ОСОБА_1 від 17.032025 про відмову забрати дитину з пологового будинку (а.с. 14).
Згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради № 461 від 09.05.2025 вбачається, що за час перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 жодного разу не відвідала доньку, не поцікавилася її здоров'ям та самопочуттям. (а.с. 13)
Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 23.05.2025 № 1849 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. (а.с. 18)
Наказом начальника відділу служби у справах дітей Магдалинівської селищної ради від 23.06.2025 № 27-тв-25 малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано у сім'ю ОСОБА_4 до вирішення питання про призначення опікуном. (а.с. 19)
Рішенням виконавчого комітету Перещепинської міської ради Самарівського району Дніпропетровської області від 22.07.2025 № 183 ОСОБА_4 призначено опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 20)
Відповідно до інформації КУ «Центр надання соціальних послуг» Магдалинівської селищної ради від 26.05.2025 № 179, до родини ОСОБА_1 неодноразово було здійснено виїзди. Від здійснення оцінки потреб родини та надання соціального супроводу відповідач відмовилася, про що написала заяву. Фахівцями було проведено профілактичну бесіду щодо ї відмови від новонародженої дитини та належного виконання нею батьківських обов'язків. (а.с. 22-23)
16.07.2025 ОСОБА_1 написала заяву, якою надала згоду на усиновлення її малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь - якими громадянами України, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В. (а.с. 24)
Згідно акту Магдалинівської селищної ради від 08.09.2025 ОСОБА_1 власного житла не має, проживає у будинку сестри за адресою: АДРЕСА_1 разом з трьома малолітніми дітьми, сестрою та дітьми сестри. У будинку зручностей немає, водопостачання відсутнє, у будинку 2 кімнати. (а.с. 25)
Згідно довідки - характеристики старостинського округу № 7 Магдалинівської селищної ради за час проживання в с. Оленівка жителі села та сусіди неодноразово бачили ОСОБА_1 в стані сп'яніння, вона постійно знаходиться під супроводом соціальних служб (а.с. 26)
Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 25.09.2025 № 2031 затверджено висновок органу опіки та піклування Магдалинівської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 28-32)
Із висновку органу опіки та піклування Магдалинівської селищної ради вбачається, що ОСОБА_1 покинула дитину у пологовому будинку та протягом шести місяців ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, не піклувалася про її здоров'я, морально та матеріально не підтримувала доньку, що свідчить про свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, тому орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім?ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов?язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім?ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов?язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Пунктом 1 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров?я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов?язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз?яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов?язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об?єктивного з?ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У цій справі наявні виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров?я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (пункт 49 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" та пункт 47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").
Тобто у даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі права, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов?язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року).
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").
Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури.
Таке втручання здійснено для захисту здоров?я та моралі малолітньої дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції.
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов?язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано "необхідним у демократичному суспільстві", воно повинно бути обґрунтовано "гострою соціальною необхідністю". Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
Позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення батьківських прав, посилається на пункт 1 частини першої статті 164 СК України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відмовилася від дитини і не забрала її з пологового будинку. Її відмова була мотивована тим, що вона не має можливості забезпечувати дитину. На даний час дитини перебуває у сім'ї ОСОБА_4 , яку призначено опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За весь час перебування дитини у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради та в родині опікуна, ОСОБА_1 жодного разу не відвідала дитину, не поцікавилася її здоров'ям, не купувала їй одяг, іграшки, дитяче харчування, засоби гігієни, що свідчить про відсутність справжнього та належного інтересу відповідача до власної дитини.
ОСОБА_1 в судовому засіданні не спростувала ту обставину, що не піклувалася про дитину з моменту її народження по теперішній час і не виявляла будь-якої уваги до неї.
ОСОБА_1 не надала суду доказів щодо звернення, ні до органу опіки та піклування, ні до інших органів щодо повернення дитини та надання можливості з нею спілкуватися.
Будь-які докази щодо намагання самої відповідачки піклуватися про дитину з часу її залишення в пологовому будинку, подання відповідних заяв чи клопотань про її повернення в матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання.
Як зазначалося вище, позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак таке втручання в даному випадку буде виправданим і пропорційним, оскільки цього нагально потребують інтереси дитини, яка після народження протягом тривалого часу залишилася без материнської турботи, а її матір ОСОБА_1 не забрала дитину з пологового будинку, відмовився від дитини та не бажає її виховувати і не виявляла про неї материнського піклування, що саме по собі поставило під загрозу здоров?я новонародженого. Така поведінка матері відносно своєї дитини дає підстави для обґрунтованих сумнівів у її спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов?язки і свідчить про ризик неналежного виховання дитини.
Вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, судом приймається до уваги те, що відповідачкою не вчиняється будь-яких дій щодо виховання та утримання своєї малолітньої доньки. Вона покинула її в пологовому будинку, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, взагалі не цікавиться її життям.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не забрали дитину з пологового будинку без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо дитини батьківського піклування, що з огляду на приписи пункту 1 частини 1 статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, суд, оцінивши відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України надані докази, вивчивши матеріали справи, вважає доведеним той факт, що відповідач не забрала дитину з пологового будинку і не виявляла про неї материнського піклування, що саме по собі поставило під загрозу здоров?я новонародженого, протягом шести місяців не виявляли щодо дитини батьківського піклування а тому підлягає позбавленню батьківських прав. Позбавлення її батьківських прав буде відповідати інтересам дитини ОСОБА_2 .
За такого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позбавляючи відповідача батьківських прав, суд роз'яснює, що відповідно до ст. 168 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.
Згідно ч. 1 ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 11-13, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Органу опіки та піклування Магдалинівської селищної ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, код ЄДРПОУ 04338405, юридична адреса: вул. Центральна, буд. 46, с-ще Магдалинівка Самарівський район, Дніпропетровська область, 51100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя А.О. Чорна