Справа: 759/2004/25
п/с 2/164/710/2025
(з а о ч н е)
01 грудня 2025 року. Селище Маневичі.
Маневицький районний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Токарської І.С.,
за участі секретаря Панасюк Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Маневичі цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Савчака Ярослава Олеговича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -
Адвокат Савчак Я.О. звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 26 травня 2019 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" договір про надання кредиту № 2330420, відповідно до умов якого Кредитор зобов'язався передати позичальнику 7000 гривень, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти до 05 червня 2019 року та усього сплатити кредитору максимум 8190 гривень загальної вартості кредиту (тіло кредиту 7000 гривень + проценти за користування 1190 гривень. 05 червня 2019 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду про зміну умов кредитного договору, відповідно до умов якої сторони узгодили збільшення загальної вартості кредиту до 10006 гривень із терміном користування (повернення) до 05 липня 2019 року. 04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис № 6052 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" заборгованість в розмірі 15470,00 гривень. Крім того, сума у виконавчому написі зазначена більша заборгованості від погодженої загальної вартості кредиту котра зазначена у кредитному договорі та додатковій угоді до нього, а також відповідно до виконавчого напису проводиться стягнення заборгованості за період із 06 липня 2019 року по 31 січня 2020 року. 09 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61777420 за виконавчим написом № 6052 від 04 квітня 2020 року. Позивачу не надходило будь-яких повідомлень про зміну кредитора, як власне і не надходило вимог чи претензій від відповідача, яка мала бути надіслана ОСОБА_1 перед вчиненням виконавчого напису. Крім того, із 09 квітня 2020 року (дати відкриття виконавчого провадження №61777420) із позивача приватний виконавець виконавчого округу м. Києва стягнула 36034,00 гривень, із яких 15470,00 гривень було перераховано відповідачу, як стягувачу за відповідним виконавчим провадженням. Беручи до уваги вищевикладене, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" заборгованості за кредитними договором від 26 травня 2019 року, грошову суму в розмірі 15470 гривень та судові витрати по справі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , кожен зокрема, в судове засідання не з'явилися, до суду подали заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю та просять задовольнити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач - ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" свого представника для участі в розгляді справи не направили, хоча про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич І.Л., кожен зокрема, в судове засідання не з'явилися, хоча про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що також підтверджується письмовими матеріалами справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Маневицького районного суду від 01 грудня 2025 року постановлено розгляд вказаної справи проводити у відсутності представника відповідача ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" та ухвалити рішення при заочному розгляді справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить наступних висновків.
Судом установлено, що між позивачем та ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" було укладено договір про надання кредиту № 2330420 від 26 травня 2019 року, згідно з яким ТОВ надало позичальнику кредит в сумі 7000 гривень, строком на 10 календарних днів до 05 червня 2019 року (включно), з базовою процентною ставкою за один день користування кредитом - 1,7 % (а.с. 7-12).
05 червня 2019 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду про зміну умов кредитного договору, відповідно до умов якої сторони узгодили збільшення загальної вартості кредиту до 10006 гривень із терміном користування (повернення) до 05 липня 2019 року (а.с. 13).
04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 2330420 від 26 травня 2019 року, укладеним з ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" заборгованості в сумі 15470,00 гривень. У вказаному виконавчому написі зазначено відомі дані боржника ОСОБА_1 , а також, що боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 06 липня 2019 року по 31 січня 2020 року. Сума заборгованості становить 14070,00 гривень, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 7000,00 гривень, простроченої заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 7070,00 гривень. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати із стягувача в розмірі 1400,00 гривень (а.с. 14).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. ВП №61777420 від 09 квітня 2020 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 6052, вчиненим 07 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" заборгованості за кредитним договором на загальну суму 15470,00 гривень (а.с. 15-16).
Із відповіді приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. № 145081 від 05 грудня 2024 року вбачається, що станом на дату звершення виконавчого провадження №61777420, на рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти в загальному розмірі 36034,00 гривень, які перераховано у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», з яких: сума боргу, яка перерахована на рахунок стягувача ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" - 15470,00 гривень; витрати виконавчого провадження (в тому повернення авансового внеску стягувача в розмірі 300,00 гривень) - 1000,00 гривень; основна винагорода приватного виконавця - 1547,00 гривень; надлишково стягнуті кошти, які надійшли від бухгалтерії Військової частини НОМЕР_1 , які повернуто на рахунок боржника ОСОБА_1 - 18017,00 гривень (а.с. 17).
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинений із грубим порушенням вимог закону, у зв'язку з чим таким, що не підлягає виконанню.
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до п. 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Із огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Із матеріалів справи вбачається, що при вчиненні виконавчого напису, приватним нотаріусом не перевірено безспірність суми заборгованості, яку запропоновано стягнути, що є порушенням ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року. Відповідно до постанови КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» України № 662 від 26 листопада 2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Тобто, на цей час, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 04 квітня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Отже, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що обґрунтування ОСОБА_1 щодо вчинення приватним нотаріусом Колейчиком В.В. виконавчого напису від 04 квітня 2020 року, який зареєстрований в реєстрі за № 6052, з порушенням вимог закону є обґрунтованими, у зв'язку з чим його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
У своєму позові ОСОБА_1 також просить повернути стягнуті з нього грошові кошти у межах здійснення виконавчого провадження № 61777420.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстав (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту ст. 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Відтак, у зв'язку із скасуванням виконавчого напису № 6052 від 04 квітня 2020 року, на підставі якого здійснювалося виконавче провадження № 61777420, в межах якого із ОСОБА_1 на користь ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" стягнуто суму в загальному розмірі 15470,00 гривень, такі кошти збережені відповідачем без достатньої правової підстави.
За наведених обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Савчака Ярослава Олеговича, треті особи, які не заявляють спмостійних вимог щодо предмета спору - Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів є обгрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 2 422,40 гривні.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).
Судом установлено, що 04 грудня 2024 року між Адвокатським бюро «Савчак» та ОСОБА_1 укладено договір про надання професійних правничих послуг адвоката № 04-12/2024 (а. с. 22-28). На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартості стороною позивача надано Акт щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт № 1 від 02 січня 2025 року, відповідно до якого адвокат Савчак Я.О. надав позивачу такі послуги вартістю 8 000 гривень.
Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач є реальними, доведеними, тобто є такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Відповідач щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.
Зважаючи на вищезазначене, суд приходить висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень, зазначених у Акті щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт № 1 від 02 січня 2025 року.
Керуючись ст.12, ст.13, ст.17, ст.77,ст.78, ст. 81, ст.141, ст.247, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст. 525, ст.526, ст.530, ст.629, ст.1054 ЦК України, ст. 87, ст.88, ст.89 Закону України «Про нотаріат», суд,-
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за № 6052, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" заборгованості за кредитним договором № 2330420 від 26 травня 2019 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" на користь ОСОБА_1 15 470 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень безпідставно набутих коштів, які стягненні за виконавчим написом нотаріуса № 6052 від 26 травня 2019 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" на користь ОСОБА_1 8000 гривень витрат на професійну (правничу) допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" в дохід держави 2 422,40 гривні судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ", код ЄДРПОУ 41346335, юридична адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12А.
Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, адреса: 07400, м. Бровари Київська область, вул. Грушевського, 15, під'їзд 5, прим 6.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, адреса: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4А, офіс 71А.
Дата складання повного тексту рішення 01 грудня 2025 року.
Суддя
Маневицького районного суду І.С. Токарська