27 листопада 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Переяславського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_3 ,
Вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року затверджено угоду від 16 вересня 2025 року, укладену між прокурором Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025111240000211 від 16.09.2025, та визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначено узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки. На підставі ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 , вказуючи на те, що строк випробування, встановлений судом, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок суду у частині застосування ст. 75 КК України змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам закону, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у _________________________________________________________
Справа №11-кп/824/6214/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_5
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_1
провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Зазначений перелік меж і підстав, з яких вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено - є вичерпним.
Разом з тим, як вбачається з апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 , він не погоджується з вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 з тих підстав, з яких він не може бути оскаржений, згідно з положеннями статті 394 КПК України.
Так, з матеріалів кримінального провадження та змісту оскаржуваного вироку видно, що 16 вересня 2025 року між прокурором Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , якому на підставі ст.ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025111240000211 від 27.04.2025, та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_2 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладена угода про визнання винуватості, яка була передана суду для затвердження.
Згідно з вказаною угодою, обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, в обсязі пред'явленого йому обвинувачення.
Також вказаною угодою сторони погодили покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.
При цьому сторони узгодили застосувати щодо ОСОБА_3 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, тривалість якого встановлюється судом.
Одночасно сторони розуміли, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 КК України, іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Також сторони узгодили покладення на ОСОБА_3 обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, відповідно до вимог ст. 76 КК України.
Крім того, зі змісту вироку встановлено, що під час затвердження судом першої інстанції угоди між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості, на виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений цілком розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; наслідки укладення та затвердження угоди; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом. Крім цього, суд переконався, що угода укладена добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу, погроз, умови угоди не суперечать КПК України та закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відсутні обставини, які вказують на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.
Вказані обставини підтверджуються угодою про визнання винуватості від 16 вересня 2025 року (а.п. 41-46), журналом судового засідання від 02 жовтня 2025 року (а.п. 78) та вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року (а.п. 79-80).
За змістом п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди.
Оскільки вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_3 призначене покарання, яке за своїм видом та розміром в повному обсязі відповідає узгодженому сторонами угодою про визнання винуватості від 16 вересня 2025 року, укладеної між прокурором Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_2 , то у захисника ОСОБА_2 відсутні правові підстави для оскарження такого вироку з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
З огляду на викладене, вважаю, що у відкритті провадження, відповідно до положень ст. 399 КПК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 слід відмовити, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, у тому числі й таким загальним засадам кримінального провадження як верховенство права та законність, а також не призводить до порушення конституційних прав та свобод осіб у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394, 399 КПК України, суддя-доповідач
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Переяславського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_3 .
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати захиснику ОСОБА_2 разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на підставі ч. 6 ст. 399 КПК України.
Суддя
Київського апеляційного суду ОСОБА_1