справа № 756/6644/17 головуючий у суді І інстанції Андрейчук Т.В.
провадження № 22-ц/824/16212/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
28 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Служби Безпеки України в Автономній республіці Крим поданою представником - Тріщуком Анатолієм Анатолійовичем на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року у справі за заявою Головного управління Служби Безпеки України в Автономній республіці Крим, про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дубліката,
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі №756/6644/17 позов Служби безпеки України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії Служби безпеки України грошові кошти на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, у розмірі 64 798,56 грн та судовий збір у сумі 1 600,00 грн.
25 серпня 2025 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшла заява від ГУ СБ України в АР Крим про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дублікату.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року заяву ГУ СБ України в АР Крим, про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката повернуто без розгляду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ГУ СБ України в АР Крим - Тріщук Анатолій Анатолійович 29 серпня 2025 року через систему Електронний суд подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апелянт зазначає, що в тексті заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката повідомив причини об'єктивної неможливості надання суду доказів направлення заяви боржнику, який проживає в АР Крим.
Жодна кур'єрська служба доставки також тимчасово не здійснює свою діяльність на території, що тимчасово непідконтрольна органам державної влади України.
Отже, зважаючи на неможливість надсилання кореспонденції на територію АР Крим, непідконтрольну органам державної влади України, засобами поштового/кур'єрського зв'язку, заявник на виконання абз. 2 ч. 2 статті 183 ЦПК України вжив усіх вичерпних, можливих та необхідних заходів.
Враховуючи дані факти та за відсутності інших достовірних та підтверджених відомостей про місце проживання боржників, заявник повідомив суд про об'єктивну неможливість здійснення надіслання заяви про видачу дублікату виконавчого листа боржнику з незалежних від нього причин та просив суд врахувати даний факт.
Судом першої інстанції проігноровано такі доводи заявника та не надано їм жодної оцінки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Служби Безпеки України в Автономній республіці Крим поданою представником - Тріщуком Анатолієм Анатолійовичем на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року у справі за заявою Головного управління Служби Безпеки України в Автономній республіці Крим, про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дубліката, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Оскільки зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 є тимчасово окупована територія АР Крим, оголошення про її виклик до суду опубліковано на офіційному веб-сайті Київського апеляційного суду 18 листопада 2025 року, що вважається належним повідомленням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення заяви ГУ СБ України в АР Крим про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката без розгляду мотивував своє рішення тим, що всупереч абзацу 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України при зверненні до суду заявником не долучено доказів, які мали підтвердити надіслання засобами поштового зв'язку та/ або надання іншим учасникам справи копії такої заяви разом із додатками, що обумовило застосування наслідків, передбачених ч.4 ст.183 ЦПК України.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, заява № 39843/98; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За обставинами цієї справи останнім відомим місцем проживання боржника ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , що є тимчасово окупованою територією та унеможливлює направлення їй кореспонденції в паперовій формі листом з описом вкладення.
Згідно частини 4 статі 10 ЦПК України суд повинен застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до частини 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення протягом розумного строку, не порушуючи при цьому строки, встановлені законом, вирішувати справи із неухильним і точним дотриманням норм матеріального та процесуального права з метою ухвалення законних і обґрунтованих судових рішень.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі надмірний формалізм суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване пунктом 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).
Залишаючи без розгляду заяву ГУ СБ України в АР Крим про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката місцевий суд проявив надмірний формалізм, застосувавши заздалегідь недосяжну вимогу для заявника щодо надання доказів надсилання копії заяви на тимчасово окуповану територію.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 19 Розділу Розділ XIII «Перехідні положення» ЦПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Забезпечення права на участь боржників при розгляді заяви про видачу дублікатів виконавчих листів відбувається в порядку, встановленому ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення без розгляду заяви ГУ СБ України в АР Крим про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення скарги без розгляду є таким, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Служби Безпеки України в Автономній республіці Крим подану представником - Тріщуком Анатолієм Анатолійовичем - задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду від 26 серпня 2025 року - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова