справа № 373/2912/24 головуючий у суді І інстанції Опанасюк І.О.
провадження № 22-ц/824/9111/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
28 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею -адвокаткою Цокало Тетяною Михайлівною на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у квітні 2025 року представниця ТОВ «Бізнес Позика» - Мишевська Н.М. звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просила:
стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Договором №506387-КС-001 про надання кредиту від 01 серпня 2024 року, що становить 79 382,82 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 54 082,82 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 300,00 грн; а також витрати по оплаті судового збору.
Позов обґрунтовано тим, що 01 серпня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений договір №506387-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» 01 серпня 2024 року направлена ОСОБА_1 пропозиція (оферта) укласти Договір №506387-КС-001 про надання кредиту.
01 серпня 2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №506387-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 01 серпня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем був укладений Договір №506387-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 вказаного Договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Сторонами в пункту 3 Договору встановлений «Графік платежів», які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 22 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (номер якої був зазначений позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на 31 березня 2024 року, утворилась заборгованість за Договором №506387-КС-001 про надання кредиту, в загальному розмірі 79 382,82 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 54 082,82 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 300,00 грн.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 79 382,82 грн та судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Цокало Тетяна Михайлівна 30 липня 2025 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2025 року змінити шляхом зменшення сум заборгованості з 79 382,82 грн до 23 340,90 грн; судових витрат понесених позивачем зі сплати судового збору з 2422,40 грн до 712,26 грн.
Вказала, що відповідачка визнає факт укладення між сторонами 01 серпня 2024 року кредитного договору №506387-КС-001 про надання кредиту в електронній формі.
Однак, апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розміру денної процентної ставки, яка становить 1,50000000 %, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15138637 фіксована.
Відповідачка не погоджується із позивачем щодо розміру заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами за договором в розмірі 54 082,82 грн які останній вважає, що нараховані ним правомірно та підлягають до стягнення, виходячи з наступного.
22 листопада 2023 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Даним Законом, серед іншого були внесені зміни в Закон України «Про споживче кредитування» та статтю 8 якого доповнено частиною 5 такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Враховуючи, що договір №506387-КС-001 було укладено 01 серпня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, то проценти у відповідності до чинного законодавства повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищує 1% в день.
Водночас, позивач не привів умови Договору позики до відповідності Закону України «Про споживче кредитування» в частині нарахування процентів та нараховував їх за денною процентною ставкою 1,50% в день, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.
Таким чином, умови кредитного, які враховують стандартну денну процентну ставку з перевищенням 1% в день є нікчемними. Такими пунктами є п. 2.4. кредитного договору, а також п.3.2.3. Графік платежів до кредитного договору. Дані пункти є нікчемними в силу приписів ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням нікчемності пунктів Договору позики, якими денна процентна ставка встановлена з порушеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторона відповідача вважає, що відповідно до положень ч.1 ст.1048, ч.ч.1, 3 ст.1054 ЦК України проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період.
Відповідно до розрахунку заборгованості, який було подано разом з позовною заявою позивач нараховував проценти за період з 31 липня 2024 року по 16 січня 2025 року. З інформації, опублікованої на офіційному сайті НБУ, слідує, що в 2024 та 2025 роках розмір облікової ставки (% річних) становив: з 31 липня 2024 року по 12 грудня 2024 року 13,0%, з 13 грудня 2024 року по 16 січня 2025 року 13,5 %.
Сторона апелянта вважає необхідним здійснити контр-розрахунок по відсоткам за офіційною обліковою ставкою (% річних) НБУ за відповідні періоди:
За період з 31 липня 2024 року по 12 грудня 2024 року облікова ставка НБУ становить 13,0% та розраховується в наступному порядку:
13,0/366 (днів у році) = 0,036%;
121 (дня) *0,036 = 4,356 %;
(22000,00/100) * 4,356 = 958,2 грн. - розмір відсотків за користування кредитом за період з 31 липня 2024 року по 12 грудня 2024 року.
За період з 13 грудня 2024 року по 16 січня 2025 року облікова ставка НБУ становить 13,5% та розраховується в наступному порядку:
13,5/366 (днів у році) = 0,037%
47 (дня) *0.037 = 1,739 %
(22000,00/100) * 1,739 = 382,58 грн. - розмір відсотків за користування кредитом за період з 13 грудня 2024 року по 16 січня 2025 року.
Враховуючи вищезазначений контр-розрахунок, загальний розмір відсотків за період з 31 липня 2024 року по 16 січня 2025 року (168 днів, 24 тижня) за користування кредитом за договором №506387-КС-001 від 31 липня 2024 року становить 1 340,90 грн, що відповідає обліковій ставці НБУ (% річних) та не порушує Закону України «Про споживче кредитування».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею -адвокаткою Цокало Тетяною Михайлівною на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
22 вересня 2025 року представник ТОВ «Бізнес позика» - Покрищук А.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Вказав, що договір між сторонами укладено у перехідний період дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», коли діяла можливість нараховувати позичальникам денну відсоткову ставку максимальним розміром до 1,5%, але позивач застосовував менші ставки - 0,95% та 1,16%.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 серпня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 уклали договір №506387-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» 31 липня 2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №506387-КС-001 про надання кредиту.
31 липня 2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №506387-КС-001 про надання кредиту на визначених офертою умовах.
ТОВ «Бізнес Позика» через телекомунікаційну систему відправило ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор UA-1950 на номер телефону НОМЕР_3 (який зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржник ввів/відправив.
Відповідно до п. 2. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
Відповідно до п. 2.3 договору, кредит надається строком на 24 тижні, термін дії договору до 16 січня 2025 року.
Згідно з п. 2.4. договору, Стандартна процентна ставка за кредитом в день 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15138637 фіксована.
Відповідно до п. 2.5 договору, комісія за надання кредиту становить 3 300,00 грн.
Відповідно до п. 3.2.2. сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений у п. 3.2.3. та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3.1. Додатку №1 до Договору, та до закінчення терміну дії договору.
Вказані обставини підтверджуються пропозицією (оферти) укласти договір про надання кредиту №506387-КС-001; прийняттям (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №506387-КС-001; договором №506387-КС-001 про надання кредиту від 31 липня 2024 року; паспортом споживчого кредиту, анкетою клієнта (витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://bizpozyka.com); правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Відповідно до повідомлення АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-250617/55902-БТ від 21 червня 2025 року, наданого на вимогу суду, вказана платіжна картка емітована на ім'я відповідача.
Згідно з інформацією наданої АТ КБ «Приватбанк» випискою руху коштів по рахунку, кошти перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 згідно договору №506387-КС-001.
За твердженням позивача, станом на 31 березня 2024 року, у відповідача утворилась заборгованість за Договором №506387-КС-001 про надання кредиту, в загальному розмірі 79 382,82 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 54 082,82 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 300,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. Відповідач розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, а ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала проценти після закінчення строку дії Кредитного договору. Оскільки відповідач порушила умови кредитного договору, виконавши кредитні зобов'язання не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може повною мірою погодитися з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Бізнес Позика» перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті товариства та долучені до позовної заяви.
Відповідно до п. 2.2-2.4 Правил, заявник перед заповненням Заявки та до укладання Договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання Кредиту та про наявні і можливі схеми кредитування у Кредитодавця, що на Сайті за посиланням: /bizpozyka.com/,/tpozyka.com/, /getfin.com.ua/. До укладення Договору Заявник ознайомлюється та порівнює різні пропозиції Кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу Кредиту.
Відповідно до п. 3.1. Правил, після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією у розумінні ч.4 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною Договору. Після отримання Заявником Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. Позичальник може відмовитись від укладання Договору (Акцепту Оферти) шляхом вибору відповідних опцій в Особистому кабінеті. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається неакцептованою Заявником і втрачає силу. При цьому Заявник не позбавляється права знову подати Заявку на отримання Кредиту. Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа у момент укладання Договору. Договір про надання кредиту (Додаткова угода), укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до Договору (Додаткової угоди), укладеного у письмовій формі. Укладаючи Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір про надання кредиту, Додаткову угоду), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, Додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Примірник Договору, укладений у вигляді електронного документа, та Додаткові угоди до нього, надаються Позичальнику, зокрема, шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених Позичальником під час укладення Договору (Додаткової угоди).
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-6322», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладення договору №506387-КС-016 про надання кредиту від 31 липня 2024 року узгоджується з вимогами ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Апеляційний суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 не оспорює у судовому порядку факту укладення кредитного договору із посиланням на те, що її персональні дані були використані третіми особами, а отже, доведеним є факт укладення саме відповідачем цього договору.
Отже, апеляційним судом встановлено, що із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними.
За встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про те, що уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені є цілком обґрунтованим.
Також позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (карта обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором.
Пункт 2.4. укладеного між сторонами договору визначає розмір стандартної процентної ставки за кредитом: в день 1,50000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15138637, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Пункт 2.11 Договору визначає денну процентну ставку у 1,16%.
У розділі 3 Договору сторони обумовили порядок та умови надання кредиту. Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче. У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору. Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору. У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору (п. 3.2).
Погоджені сторонами умови договору №506387-КС-001 про надання кредиту від 01 серпня 2024 року свідчать про встановлення відповідачу зниженої процентної ставки у 1,15138637% у випадку дотримання графіку платежів - 12 платежів по 4 770,00 грн кожні 14 днів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
Проте, суд першої інстанції не врахував поетапного зменшення розміру денної процентної ставки у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» до укладення між сторонами договору та не здійснив перерахунок відсотків за кредитним договором.
Водночас колегія суддів не погоджується і з доводами апеляційної скарги про те, що розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначаються сторонами, а тому у спірних правовідносинах денна процентна ставка протягом всього періоду кредитування повинна становити облікову ставку НБУ, оскільки це не відповідає п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, оскільки відповідач не дотрималася графіку платежів позивач мав право нараховувати позичальнику 1,15138637% за кожен день користування кредитом протягом перших 14 днів (до 14 серпня 2024 року), потім з 15 по 20 серпня - за відсотковою ставкою 1,5%, а в подальшому до завершення строку кредитування (16 січня 2025 року) - по 1% за кожен день користування кредитом.
Таким чином, з 01 по 14 серпня 2024 року, застосовується процентна ставка за користування кредитом у розмірі 1,15138637%, а саме: 14 днів * 22 000,00 грн * 1,15138637% = 3 546,27 грн.
З 15 по 20 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день = 6 днів * 22 000,00 гривень * 1,5% = 1 980,00 грн.
Починаючи з 21 серпня 2024 року по 16 січня 2025 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день = 149 днів * 22 000,00 гривень * 1% = 39 380,00 грн.
Отже, загальний розмір несплачених відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 44 906,27 грн.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, перерахунок відсотків відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не здійснив, а тому помилково стягнув з відповідача проценти за користування кредитом у заявленому позивачем розмірі 54 082,82 грн.
Таким чином, висновки суду першої інстанції в частині визначення суми процентів за користування кредитом не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать укладеному між сторонами договору і п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, з метою уникнення ускладнень при виконанні судового рішення, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позовна заява підлягає частковому задоволенню (88,44%), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 142,37 грн.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково (11,56 %), з ТОВ «Бізнес позика» на користь апелянтки необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 296,54 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
Отже, колегія суддів відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає за доцільне остаточно шляхом взаємозарахування стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 1 845,83 грн.
Також апелянтка просила стягнути з позивача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
Представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювала адвокатка Цокало Т.М. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №1336 від 29 липня 2025 року.
Розмір гонорару адвоката визначено у детальному описі робіт (наданих послуг) у розмірі 5 000,00 грн за підготовку та написання апеляційної скарги.
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Бізнес позика» заперечив проти заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи його неспівмірним зі складністю справи.
З урахуванням вказаних вище положень закону та правових висновків Верховного Суду, з огляду на фактичний обсяг послуг, наданих ОСОБА_1 адвокаткою Цокало Т.М, їх дійсність, необхідність, відповідність складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів вважає співмірними витрати позивач на професійну правничу допомогу за розгляд справи у розмірі 5 000,00 грн, оскільки заявлений розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, їх дійсності та виконаній адвокатом роботі, з урахуванням складності справи, та типовості спірних правовідносин.
Положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, належний до стягнення з ТОВ «Бізнес позика» на користь ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 578,00 грн (5 000,00 грн * 11,56%).
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 поданою представницею-адвокаткою Цокало Тетяною Михайлівною - задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за договором №506387-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електрона форма) від 01 серпня 2024 року у розмірі 70 206 (сімдесят тисяча двісті шість гривень) 27 коп, з яких: сума прострочених платежів за тілом кредиту - 22 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах - 44 906,27 грн; сума прострочених платежів по комісії - 3 300,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 1 845 (одна тисяча вісімсот сорок п'ять гривень) 83 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 578 (п'ятсот сімдесят вісім гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова