Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/16726/2025
м. Київ Справа № 372/1284/25
27 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кравченка М.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей та сім'ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, про розірвання договору між батьками про проживання та виховання дітей, визначення місця проживання малолітніх дітей, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини, -
27 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Обухівського районного суду Київської області з заявою про забезпечення позову.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що на даний час дитина утримується ОСОБА_2 без законних підстав в супереч її волі, не за місцем її постійного проживання з народження, з грубим порушенням прав її дитини на прямий контакт з матір'ю, що порушує її батьківські права і права обох її дітей на проживання в сім'ї та безпечному середовищі, порушує право її молодшої дитини на перебування за місце її постійного проживання з народження та норми Міжнародного права, Конституційні норми національного права, Закону України «Про запобігання домашньому насиллю», Закону України «Про охорону дитинства», Сімейний кодекс.
З огляду на вище викладене просила суд забезпечити позов, шляхом ухвалення рішення про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідача особи ОСОБА_2 і повернути її матері. Передати дитину для проживання разом із матір'ю, зі ОСОБА_4 за місцем її постійного проживання з народження за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити особі ОСОБА_2 наближатись до місця її проживання та її дітей ближче ніж 300м на період розгляду справи. Зобов'язати Службу у справах дітей, ювенальну превенцію району здійснити контроль за негайним виконанням рішення суду.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 11 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду першої інстанції скасувати повністю та постановити нову про відібрання 4 літньої малолітньої дитини, ОСОБА_5 .
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що вона була змушена звернутись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, оскільки ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2025 року судом було необґрунтовано об'єднано справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей та сім'ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, про розірвання договору між батьками про проживання та виховання дітей, визначення місця проживання малолітніх дітей та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини.
Вважає, що задовольнивши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції мав можливість вирішити наявний між сторонами спір, проте протиправно відмовив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
В судове засідання з'явився ОСОБА_2 та його представник адвокат Стельников С.А., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Третя особа служба у справах дітей та сім'ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась засобами електронного зв'язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була отримана 30.10.2025.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про забезпечення свого позову позивачка ОСОБА_1 просить постановити рішення про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідача особи ОСОБА_2 і повернути її матері, тобто фактично постановити негайно судове рішення по суті її позовних вимог, що суперечить правовому інституту забезпечення позову, порушить існуючий status quo до вирішення спору по суті та буде означати остаточне вирішення спору в процесуальній ухвалі замість передбаченого ЦПК України рішення по суті спору за наслідками судового розгляду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Правова природа та загальні принципи щодо забезпечення позову закріплені в Главі 10 ЦПК.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.10 ст.150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено' що 23.06.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Обухівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , за вимогами якого просила таке: «Негайно постановити рішення про відібрання у ОСОБА_6 , 4 літньої малолітньої дитини, ОСОБА_7 , яка на законних підставах за ст. 109,150-155,157-162, 171, 180, 185, 198-199 Сімейного кодексу України і нотаріально укладеної угоди НТА № 038476 від 06.12.2023 року від народження постійно проживала зі мною, її матусею ОСОБА_4 , за адресою моєї прописки: АДРЕСА_2 , який самочінно змінив місце проживання дитини, без моєї її матері на те згоди, способом викрадення ОСОБА_7 або на адресу його реєстрації: АДРЕСА_3 або на адресу фактичного проживання: АДРЕСА_4 , і повернути ОСОБА_5 за попереднім місцем проживання: АДРЕСА_2 »
У заяві про забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов, шляхом ухвалення рішення про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідача особи ОСОБА_2 і повернути її матері. Передати дитину для проживання разом із матір'ю, зі ОСОБА_4 за місцем її постійного проживання з народження за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити особі ОСОБА_2 наближатись до місця її проживання та її дітей ближче ніж 300м на період розгляду справи. Зобов'язати Службу у справах дітей, ювенальну превенцію району здійснити контроль за негайним виконанням рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28березня 2018 року зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підміняє собою рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2023 року у справі №925/731/18 зазначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом ухвалення рішення про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідача особи ОСОБА_2 і повернути її матері. Передати дитину для проживання разом із матір'ю, зі ОСОБА_4 за місцем її постійного проживання з народження за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити особі ОСОБА_2 наближатись до місця її проживання та її дітей ближче ніж 300м на період розгляду справи. Зобов'язати Службу у справах дітей, ювенальну превенцію району здійснити контроль за негайним виконанням рішення суду є тотожним заявленим позовним вимогам, що відповідно до положень ч.10 ст.150 ЦПК України є недопустимим, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову є законним та обґрунтованим.
Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2025 року
Головуючий: Судді: