Справа № 991/11583/25
Провадження № 1-р/991/114/25
про відмову у роз'ясненні судового рішення
24 листопада 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні його заяву про роз'яснення судового рішення.
(1) Зміст поданої заяви
20.11.2025 до суду надійшла вказана заява. З її змісту вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 12.11.2025 у справі № 991/11583/25 частково задоволено клопотання заступника керівника Першого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , погоджене начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
Зазначеною ухвалою до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дня його фактичного затримання тобто до 08.01.2026 включно в межах строку досудового розслідування та одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 95 000 000 гривень.
Крім того, на підзахисного цією ухвалою було покладено низку процесуальних обов?язків строком на два місяці з моменту звільнення ОСОБА_7 з-під варти внаслідок внесення застави, але в межах строку досудового розслідування, зокрема, здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України, у тому числі паспорт громадянина України.
Разом з тим, паспорт громадянина України є основним документом, що посвідчує особу на території України, а тому його вилучення або передача на зберігання може допускатись виключно у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до пунктів 1 та 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N? 2503-XII (далі - Положення) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
В свою чергу, згідно з абзацем 2 пункту 1 документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини.
При цьому Кримінального процесуальний кодекс України (далі - КПК) не містить положень, які надавали б суду право зобов?язувати особу здавати паспорт громадянина України як процесуальний обов?язок під час застосування запобіжного заходу.
Відповідно до частини 1 статті 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов?язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов?язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов?язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов?язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов?язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 3 статті 194 КПК України визначено, що слідчий суддя має право зобов?язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Також частиною 5 статті 194 КПК України передбачено, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов?язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий судля, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов?язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов?язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю:
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду:
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи:
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею. судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Тобто, передбачена законом можливість обмеження права на виїзд з України реалізується шляхом вилучення паспорта для виїзду за кордон або інших документів, що дають право на виїзд, але не включає можливості вилучення внутрішнього паспорта - паспорта громадянина України, який не с документом для перетину кордону.
Отже, фактично, слідчим суддею з власної ініціативи було прийняте рішення щодо покладення на підзахисного додаткового процесуального обов?язку, не передбаченого нормами КПК України, що полягає у необхідності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України без зазначення на це об?єктивної необхідності та правової підстави.
Внаслідок такого рішення судом допущено грубе порушення прав підзахисного, зазначене є надмірним та невиправданим втручанням в особисті немайнові права особи.
Разом з тим, саме такий обов?язок щодо підозрюваного (у вигляді необхідності здати паспорт громадянина України) просив застосувати у своєму клопотанні детектив НАБУ і не зважаючи на відсутність правових підстав, така вимога була задоволена судом.
Наразі існують певні сумніви, чи не припустився суд описки, задовольняючи клопотання сторони обвинувачення, в тому числі щодо зобов?язання підзахисного здати паспорт громадянина України, враховуючи, що таке зобов?язання не ґрунтується на вимогах КПК, виходить за межі повноважень суду та є грубим порушенням прав фізичної особи та громадянина України.
У зв?язку з цим, існує необхідність у зверненні до суду з клопотанням про надання роз?яснення судового рішення в частині покладення на підозрюваного ОСОБА_6 процесуальних обов?язків, зокрема, здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України, у тому числі паспорт громадянина України.
(2) Позиції учасників провадження
Захисник ОСОБА_8 заяву підтримав. Указав, що ухвала слідчого судді є йому незрозумілою і потребує роз'яснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 380 КПК суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасників судового провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.
З урахуванням цих положень КПК, слідчий суддя вважає за можливе розглядати заяву про роз'яснення судового рішення за відсутності інших учасників судового провадження, оскільки це не є перешкодою для її розгляду.
(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні заяви
Дослідивши зміст поданої заяви та додані до неї матеріали, слідчий суддя доходить висновку, що вона не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Частина перша статті 380 КПК передбачає, що якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягає суть уже прийнятого рішення, у випадку, коли воно є незрозумілим або підлягає двозначному трактуванню. Роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні незрозумілості судового акта і викладенні рішення суду у більш зрозумілій формі. Рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Відтак, роз'яснення судового рішення має значення не саме по собі, а в контексті його правильного виконання з урахуванням змісту рішення і волі суду, який його ухвалив. Метою роз'яснення судового рішення є його удосконалення для правильного розуміння учасниками судового провадження, органом виконання судового рішення. Роз'яснення судового рішення спрямоване на усунення незрозумілості, що ускладнює його реалізацію. Суть роз'яснення судового рішення полягає не в роз'ясненні мотивів, які покладені в основу рішення, а в роз'ясненні рішення з метою наступного його виконання.
В свою чергу, особа, яка звертається із заявою про роз'яснення, має вказати, які частини рішення є для неї незрозумілими, у чому полягає необхідність його додаткового пояснення, уточнення тощо.
У своїй заяві захисник ОСОБА_8 таких обставин не навів.
Фактично, доводи захисника стосуються прохання роз'яснити мотиви слідчого судді під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу. Такі доводи та обґрунтування захисника повинні відображатися ним в апеляційній скарзі, а не в заяві про роз'яснення судового рішення. Вони по суті стосуються незгоди з викладом певної частини судового рішення та невмотивоване, на думку заявника, покладення на підозрювану обов'язку здати паспорт громадянина України.
Основні обґрунтування захисника полягають не в незрозумілості мотивувальної або резолютивної частин ухвали, а в незгоді з нею, маючи при цьому, власну суб'єктивну думку щодо змісту її викладу.
Слідчий суддя наголошує, що мотивувальна та резолютивна частини згаданої ухвали викладена мовою з використанням сталої в понятійному сенсі термінологією, яка унеможливлює різне її тлумачення.
Отож, ухвала від 12.11.2025 є вичерпною, зрозумілою та не потребує додаткового роз'яснення.
За таких умов, слідчий суддя вважає за необхідне у задоволенні заяви захисника відмовити, оскільки обставин, визначених ст. 380 КПК, які б слугували підставою такого роз'яснення, не встановлено.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
- у задоволенні заяви захисника ОСОБА_9 про роз'яснення судового рішення відмовити.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга, яка подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1