Провадження № 22-ц/803/9258/25 Справа № 233/4601/24 Суддя у 1-й інстанції - Сітніков Т. Б. Доповідач - Макаров М. О.
01 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року по справі за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2024 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «ДТКЕ») звернулись до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за теплову енергію в сумі 36902,11 грн. За період з 01 листопада 2020 року до 30 квітня 2024 року на користь ОКП “ДТКЕ», заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 468,23 грн. за період з 01 листопада 2020 року до 30 квітня 2024 року на користь ОКП “ДТКЕ», інфляційних витрат в сумі 954,30 грн. та 3% річних в сумі 260,30 грн. за період з 01 листопада 2020 року до 30 квітня 2024 року на користь ОКП “ДТКЕ», поштові витрати, пов'язані з поштовим відправленням відповідачам документів у справі на загальну суму 42,00 грн. на користь ОКП “ДТКЕ», судові витрати в сумі 2422,20 грн на користь ОКП “ДТКЕ» та отримання відомостей з ДРРП (витягу) в сумі 35,00 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач регулярно надавав теплову енергію відповідачу у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а боржник використав надану послугу для задоволення власних потреб та не відмовлялася від цих послуг. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію та наявності боргу перед позивачем, відповідач своїми діями завдали шкоди інтересам позивача, що призвело до неможливості позивача сплачувати свої розрахунки перед постачальниками газу та електроенергії. Оскільки боржник ухиляється від задоволення заснованих на законі вимог, це змусило позивача звернутися до суду з вимогами про стягнення з боржника боргу за теплову енергію, абонентське обслуговування, інфляційних витрат та 3% річних у судовому порядку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване недоведеністю позовних вимог, оскільки відповідач мешкає як тимчасово переміщена особа внаслідок бойових дій з 24.02.2022 року та мешкає у м. Києві, що за адресою: АДРЕСА_2 , а також Краматорська територіальна громада віднесена до переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
В апеляційній скарзі Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Через воєнні дії на території України ОСОБА_1 перемістилась з початку повномасштабного вторгнення в червні 2022 та проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , чим підтверджується договір оренди та квитанція виплат ВПО. Протягом періоду нарахування ОСОБА_1 постійно проживав та працював у м. Києві, що за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України “Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі статтею 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно ст. 1 Закону України “Про теплопостачання», споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. У вказаній статті також визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання», плата за спожиту теплову енергію повинна провадитися споживачем теплової енергії щомісячно за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст.19-1 Закону України “Про теплопостачання» оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Згідно з Правилами надання населенню послуг теплопостачання і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п.20 “Правил з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другійстатті 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Так, судом встановлено, що згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (довідка 346365364 від 13.09.2023 року), ОСОБА_1 є власником квартири за АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер: 655, виданий 12 листопада 2020 року приватний нотаріус Костянтинівського МНО Федосенко А.Є.
Квартира АДРЕСА_3 та приєднана до системи централізованого теплопостачання постачальником послуг є Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго».
Відповідач, як власник вказаної квартири, отримує послуги з централізованого опалення, однак, умови договору своєчасно не виконує.
За період з 01 листопада 2020 року до 30 квітня 2024 року у відповідача виникла заборгованість за теплову енергію в сумі 36902,11 грн., а також за абонентське обслуговування в сумі 468,23 грн.
Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача за період з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року 3% річних у сумі 260,30 грн та інфляційні втрати у сумі 954,30 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що протягом періоду нарахування постійно проживав та працював у м. Києві, за адресою: АДРЕСА_2 , проте не проживання відповідача (боржника) у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє його як власника квартири від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.
Тобто, власник квартири повинен сплачувати послуги щодо оплати житлово-комунальних послуг не зважаючи на те, зареєстрований він у квартирі чи ні, мешкає він у цій квартирі чи ні. Отже, саме факт того, що фізична особа є власником квартири - є підставою для стягнення з неї боргу за житлово-комунальні послуги.
Вказане узгоджується з Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2020року у справі №757/29813/17-ц.
Відповідно до абз.3 п.1. Постанови КМУ №206 стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/ завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 року, № 81, ст. 2296; 2015 року, № 70, ст. 2312; 2016 року, № 46, ст. 1669; 2022 року, № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).
Проте, доказів того, що відповідач повідомив позивача про наявність статусу внутрішньо-переміщеної особи, матеріали справи не містять.
Отже, з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» підлягає стягненню заборгованість за теплову енергію за період 01 листопада 2020 року до 30 квітня 2024 року в сумі 36902,11 грн., а також заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 468,23 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних страт та 3% річних, колегія суддів виходить з наступного.
24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» постановив в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні»: установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції:
1.Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 року, № 81, ст. 2296; 2015 року, № 70, ст. 2312; 2016 року, № 46, ст. 1669; 2022 року, № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.».
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв?язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Слід зазначити, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» просить стягнути 3% річних у сумі 260,30 грн та інфляційні втрати у сумі 954,30 грн. з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану, а отже вказані суми підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції у порушення норм матеріального та процесуального права дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6056 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року - скасувати.
Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»:
заборгованість за теплову енергію у сумі 36902,11 грн та заборгованість за абонентське обслуговування у сумі 468,23 грн за період з 01 листопада 2020 року до 30 квітня 2024 року;
інфляційні втрати у сумі 954, 30 грн та 3% річних у сумі 260,30 грн за період з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» судовий збір у сумі 6056 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
О.В. Свистунова