Провадження № 22-ц/803/9965/25 Справа № 175/13316/24 Головуючий у першій інстанції: Васюченко О. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
25 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Васюченко О.Г. від 08 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,-
У серпні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений 15 квітня 2000 року між ОСОБА_5 (покупцем), з одного боку, та ОСОБА_6 (продавцем), з другого боку, а також визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий глинобитий, обкладений плиткою будинок «А», житловою площею 12,2 кв.м., а також господарчі будівлі і споруди: літня кухня Б глинобита, обкладена плиткою; убиральня В дерев'яна; колодязь К, паркан №2, що знаходяться в АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовлено.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9600 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного додаткового рішення та ухвалення нового про стягнення з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9600,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного додаткового рішення, виходячи з наступного.
У пункті 3 частини першої статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відзиві на позовну заяву, відповідач виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн (а.с. 40 зворот).
До ухвалення місцевим судом рішення у справі 08 серпня 2025 року на підтвердження понесених відповідачкою судових витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи було долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.01.2025 №1352064, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №2848 від 15.09.2014 року на ім'я Довгаля С.М. та договір про надання правничої допомоги №21 від 11.11.2024 року, укладеного між відповідачкою та адвокатом Довгальом С.М. (а.с. 35, 43, 44).
05 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - Довгаль С.М. подам до місцевого суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат відповідачки на професійну правничу допомогу в розмірі 9600,00 грн.
До вказаної вище заяви про ухвалення додаткового рішення, яка подана через чотири дні після ухвалення рішення суду, було також додано: додаткову угоду від 04.08.2025 до договору про надання правничої допомоги №21 від 11.11.2024 року, якою погоджено, що гонорар адвоката за ведення справи в сумі першої інстанції складає 9600,00 грн; акт виконаних робіт, погоджений 04.08.2025 між відповідачкою та адвокатом Довгальом С.М., за змістом якого загальна вартість виконаних робіт (вивчення матеріалів справи та судової практики, написання та подання відзиву на позовну заяву та заперечень на цей відзив, участь у двох судових засіданнях місцевого суду) склала 9600,00 грн (а.с. 112, 113).
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Надані відповідачкою до ухвалення місцевим судом рішення ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.01.2025 №1352064, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та договір про надання правничої допомоги не є достатніми доказами для покладення таких витрат на позивача.
Відповідачкою у встановлені ЦПК України строки не надано, зокрема, акту приймання-передачі виконаних робіт, додаткової угоди до основного договору щодо визначення остаточного обсягу наданої правової (правничої) допомоги та їх вартості, платіжного документу про оплату наданих послуг, тощо.
Щодо представлених після ухвалення рішення додаткових доказів, колегія зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі №520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та подання доказів судових витрат 05 серпня 2025 року, тобто з дотриманням п'ятиденного строку після ухвалення рішення суду (08 серпня 2025 року), встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Однак, відповідачка не повідомила (не подала письмову заяву, не зазначила у процесуальних документах, не заявила про такий намір усно в судовому засіданні місцевого суду), що докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Тому надані місцевому суду додаткові докази після ухвалення рішення у справі (додаткова угода від 04.08.2025 та акт виконаних робіт від 04.08.2025) не можуть бути враховані при розподілі судових витрат у справі.
Доводи апеляційної скарги, що у відзиві на позовну заяву було зроблено відповідну заяву про наміри надання доказів розміру судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, є безпідставним.
У відзиві на позовну заяву зазначено лише, що орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат відповідачки, які складаються з витрат на правничу допомогу адвоката, складає 1500,00 грн. Тобто, відповідачкою подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, що передбачено частиною першою статті 134 ЦПК України.
Однак, відзив на позовну заяву не містить заяви про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а додаткове рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова