Провадження № 22-ц/803/5152/25 Справа № 177/2995/24 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
01 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 177/2995/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербачов Андрій Петрович, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 року, яке ухвалено суддею Суботіною С. А.у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року,
В грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 15 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі по тексту - ТОВ «Манівео») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 163840511 із використанням електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору товариство наддало відповідачу кредит у розмірі 14 500 грн на його банківський рахунок № НОМЕР_1 . ТОВ «Манівео» ініціювало переказ коштів через компанію ПАТ «КБ «Глобус» на платіжну картку ОСОБА_1 . Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Між ТОВ «Манівео» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі по тексту - ТОВ «Таліон Плюс») 28 листопада 2018 року укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року, за умовами якого, відповідно до реєстру боржників, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 163840511.
Між ТОВ «Таліон Плюс» та товариством із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») 30 жовтня 2023 року укладено договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.
Між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» 07 листопада 2024 року укладено договір факторингу № 0711/24/Е, за умовами якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Через невиконання зобов'язань за кредитним договором № 163840511, у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 61 564,90 грн, яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 14 500 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 47 064,90 грн.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає заборгованість за кредитним договором та проценти за користування кредитом, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ФК «ЕЙС».
На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 15 вересня 2021 року № 163840511 у розмірі 61 564,90 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 163840511 від 15 вересня 2021 року у загальному розмірі 61 564 грн 90 коп, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 14 500 грн та заборгованості по відсоткам у розмірі 47 064 грн 90 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» у рахунок відшкодування судових витрат 2 422 грн 40 коп, у рахунок витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербачов А.П., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилається на те, що дійсно, між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 15 вересня 2024 року було укладено договір позики № 163840511 на суму 14 500 грн строком на 30 днів, зі сплатою відсотків 182,50% річних, що становить 0,50% від суми кредиту за кожен день користування ним, тобто 72,50 грн у день. Обраховуючи за цим договором відсотки, позивач вийшов за межі цього строку, отже загальний розмір заборгованості визначено неправильно та вимагає перерахунку. Позивачем не надано розрахунку, із якого видно яка відсоткова ставка застосовувалася при нарахуванні заборгованості за відсотками та за який період користування коштами проведено розрахунок, а тому його не можна вважати обґрунтованим.
Також апеллянт вважає, що ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем, оскільки товариство не набуло права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 15 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 163840511, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 14 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику(п.1.1 договору).
Указаний договір підписаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у п. 4.2 договору.
До вказано договору позивачем надано паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною договору, що містить основні умови кредитування, які ідентичні викладеним умовам у договорі, та підписані сторонами з використанням електронного підпису.
Факт укладення в електронному вигляді договору № 163840511 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Відповідно до умов договору № 163840511, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі по тексту - дисконтний період), а саме до 15 жовтня 2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (пункт 1.7 договору).
ТОВ «Манівео» свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 14 500 грн на картку № НОМЕР_1 , від АТ «КБ «Глобус», як технологічного оператора платіжних послуг за договором від 06 квітня 2021 року № 06042021/УФТР.
Сторони погодили, що встановлений у п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 1.8 договору).
Відповідно до п. 1.9 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку. Виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50% річних, що становить 0,50% від суми кредиту за кожний день користування ним (пп. 1.9.1 договору).
За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, із наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70% річних, що становить 1,98% у день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (пп. 1.9.2 договору).
Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору (пп.1.9.3 договору).
Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду (п. 1.10 договору).
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах. Зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пп.1.12.1 договору).
Із наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98% у день від суми кредиту за кожний день користування ним (пп.1.12.2 договору).
ТОВ «Манівео» свої зобов'язання за договором виконало, а відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 14 500 грн на картковий рахунок.
Як слідує з розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Манівео», за дисконтний період 30 днів з 15 вересня 2021 року по 15 жовтня 2021 року, відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитом у розмірі 72,50 грн у день, що становить 0,50% від суми кредиту, відповідно до п. 1.7 договору.
Зі змісту пп. 1.9.1, 1.9.2 договору вбачається, що застосування відсоткової ставки 0,50% у дисконтний період застосовується за умовою продовження дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору, а саме при здійсненні відповідачем протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів. Із наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70% річних, що становить 1,98% у день від суми кредиту за кожний день користування ним, що складає 287,10 грн від суми кредиту 14 500 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданому до позову, після закінчення дисконтного періоду, відповідачем 18 жовтня 2021 року здійснено часткову сплату заборгованості у розмірі 5,00 грн на погашення відсотків за договором № 163840511.
Оскільки відповідачем протягом дисконтного періоду в повному обсязі нараховані проценти не сплачено, ТОВ «Манівео» проведено нарахування відсотків відповідно до п. 1.9.2 договору за ставкою 1,98% у день від суми кредиту, що становить 287,10 грн, за весь дисконтний період, що відображено у розрахунку заборгованості, де 18 жовтня 2021 року відповідачу нараховано заборгованість за відсотками в розмірі 8 166,40 грн.
У розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
У п. 1.12 договору від 15 вересня 2021 року № 163840511, ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 погодили, що відкладальною обставиною у договорі є факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду.
ОСОБА_1 , укладаючи договір № 163840511 із ТОВ «Манівео», погодився, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.8 та п. 1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. (п.п. 4.2, 4.3договору).
Між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди від 28 листопада 2019 року № 19, від 31 грудня 2020 року № 26, від 31 грудня 2021 року № 27, від 31 грудня 2022 року № 31, від 31 грудня 2023 року № 32, за якими ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах прав вимоги.
У договорі факторингу визначено, що «право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитним договором, строк платежу за яким настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (п.1.3 договору). «Борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили (п.1.4 договору).
Як передбачено у п. 4.1 договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному договорі.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 16 листопада 2021 року № 160, право вимоги за договором від 15 вересня 2021 року № 163840511, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
На момент відступлення прав вимоги, 16 листопада 2021 року, загальна сума заборгованості за даним договором складає 36 935,20 грн, із яких 14 500 грн - заборгованість по кредиту, 22 435,20 грн - заборгованість по відсоткам.
Оскільки відповідач не повертав заборгованість за договором № 163840511, ТОВ «Таліон Плюс», отримавши право вимоги до ОСОБА_1 , продовжив нарахування відсотків відповідно до п. 1.12 договору з 16 листопада 2021 року по 12 січня 2022 року за відсотковою ставкою 2,983% від суми кредиту, або 432,10 грн в день
У свою чергу, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 30 жовтня 2023 року укладено договір факторингу № 30/1023-01, яким до фактора перейшло право вимоги за договорами, вказаними у відповідному додатку до договору.
Згідно з витягом № 2 від 20 грудня 2023 року до договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, право вимоги за договором № 163840511 від 15 вересня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Загальна сума заборгованості за даним договором складає 61 564,90 грн, з яких 14 500 грн - заборгованість по кредиту, 47 064,90 грн - заборгованість по відсоткам.
Окрім того, між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» 07 листопада 2024 року укладено договір факторингу № 0711/24/Е, яким до позивача перейшло право вимоги за договорами, вказаними у відповідному додатку до договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 0711/24/Е від 07 листопада 2024 року, право вимоги за договором № 163840511 від 15 вересня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС». Загальна сума заборгованості за даним договором складає 61 564,90 грн, з яких 14 500 грн - заборгованість по кредиту, 47 064,90 грн - заборгованість по відсоткам.
Отже, ТОВ «Манівео» відступило право вимоги щодо договору №163840511, укладеного з відповідачем, кінцево на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 513 ЦК України, що визначає правомірність звернення ТОВ «ФК «ЕЙС» до суду з вимогами до ОСОБА_1 як дійсним кредитором.
Доводи апеляційної скарги пердставника відповідача про те, що ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем, оскільки товариство не набуло права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 15 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Також не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги предстаника відповідача про те, що обраховуючи за цим договором відсотки, позивач вийшов за межі строку дії кредитного договору, отже загальний розмір заборгованості визначено неправильно та вимагає перерахунку, з оглдяу на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 та частини першої ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Цей висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Згідно з п.1.7. кредитного договору Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту.
Відповідно до п.4.2 Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.7 Договору. Строку дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.8. та п.1.12.1. Договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Відповідно до п.1.9 Кредитного договору Проценти, в розмірі визначеному Договором, нараховуються за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником.
Згідно з п.4.3. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Також сторони погодили, що закінчення строку дії Договору не звільняє їх від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії Договору (п.3.6 Кредитного договору).
Як вбачається з матеріалів справи, боржником неналежним чином виконувалися кредитні зобов'язання. При цьому, позичальник добровільно погодився на дані умови кредитного договору, шляхом його підписання. Також боржник своїм підписом засвідчила, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків кредитодавця та позичальника та відповідає вільному волевиявленню сторін Кредитного договору.
Згідно з ч.1-2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1.ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
Як зазначалося вище, сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України. Позивач у своїй позовній заяві посилався безпосередньо на ст. 625 ЦК України (абзац 7 сторінка 5 Позовної заяви).
Таким чином, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України), так як останні нараховані згідно умов кредитного договору.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 61 564,90 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербачов Андрій Петрович, залишити без задоволення.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: