Провадження № 11-кп/803/2618/25 Справа № 207/68/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Південного районного суду м. Кам'янського від 04 червня 2025 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта професійно-технічна, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 122 КК України,-
Вироком Південного районного суду м. Кам'янського від 04 червня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 185 , ч. 2 ст. 186 , ч. 1 ст. 122 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 49 , ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання у вигляді 3 років позбавлення волі у зв'язку із закінченням строків давності,
за ч. 1 ст. 122 КК України - у вигляді 2 років позбавлення волі . На підставі ч. 1 ст. 49 , ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання у виді 2 років позбавлення волі у зв'язку із закінченням строків давності.
за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі, обчислюючи строк відбування покарання з моменту затримання.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4955 гривень 00 копійок, моральної шкоди 5000 гривень 00 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 18500 гривень 00 копійок.
Як встановлено судом, 16 листопада 2019 року приблизно о 19.50 годині ОСОБА_8 , перебував на другій платформі , розташованій на залізничному вокзалі за адресою: м. Кам'янське, проспект Свободи, 107, де побачив раніше йому не знайомого ОСОБА_11 , з яким у нього виник словесний конфлікт. На ґрунті особистих неприязних відносин, маючи намір на навмисне спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 взяв дерев'яний брус та наніс потерпілому ОСОБА_11 по лівій руці та голові не менш 6 ударів, які мали 6 травматичних дій, чим завдав потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому променевої та ліктьової кістки в середній третині лівого передпліччя - відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров'я більш 21 дня, синці та садна на голові, обличчі, крововилив в склеру правого ока - відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.
Крім того, 16 листопада 2019 року приблизно о 19.55 годині ОСОБА_8 , перебував на коліях, розташованих між першою та другою платформами, які знаходяться на залізничному вокзалі за адресою: м. Кам'янське, проспект Свободи, 107, де побачив раніше йому не знайому ОСОБА_10 .
В цей час у ОСОБА_8 виник прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна . Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_8 діючи відкрито, з корисливих мотивів, підбіг до ОСОБА_10 , застосувавши до неї газовий балончик, а саме: бризнувши з нього один раз їй в обличчя, та схопивши її за передпліччя лівої руки почав її трясти, після чого з лівого плеча зірвав жіночу сумку, яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, в якій знаходилось: мобільний телефон SETTLER Galaz-C1950 16G, імеі: НОМЕР_1 , вартість якого становить 916 гривень 67 копійок, мобільний телефон Samsung Galaxy J7 16GB (SM-J700F) білого кольору, імеі: НОМЕР_2 , вартість якого становить 2200 гривень 00 копійок, а всього на загальну суму 3116 гривень 67 копійок .
Після чого, ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 3116 гривень 67 копійок.
Крім того, в жіночій сумці знаходилась банківська карта AT КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_3 , що належить потерпілій ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_8 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами та корисливою метою, діючи умисно, повторно, таємно використовуючи банківську карту AT КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_3 , що належить потерпілій ОСОБА_10 та за допомогою її мобільного телефону Samsung Galaxy J7 16GB (SM-J700F) 16 листопада 2019 року в період часу з 20.18 години по 20.19 годину змінивши пін-код доступу , через банкомат розташований за адресою: м. Кам'янське, проспект Ювілейний, 27 (магазин «Велес»), належний AT КБ «ПРИВАТБАНК», таємно з банківського рахунку ОСОБА_10 викрав грошові кошти в сумі 4000 гривень 00 копійок.
Після чого, ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 4000 гривень 00 копійок.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 122 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині звільнення обвинуваченого від покарання за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України та призначення покарання, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначення покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2024, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор вказує посилається на те, що суд, на підставі ст.ст. 49, 74 КК України, звільняючи обвинуваченого від покарання за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України, які ним були вчиненні 16.11.2019, не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_8 23.03.2021 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, за яке був засуджений вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 до реальної міри покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Таким чином, з урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України на момент ухвалення оскаржуваного вироку не минули, оскільки переривалися вчиненням ОСОБА_12 нового злочину, а відтак висновки суду про звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України у зв?язку із закінченням строків давності є передчасними.
Разом з цим, прокурор зазначає, що виходячи з того, що у цьому провадженні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_8 вчинив 16.11.2019, тобто до ухвалення вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2024, суд в порушення вимог ст. 70 КК України не призначив обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
Захисник та обвинувачений проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом; ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, тягне за собою зміну судового рішення.
Серед завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами судового розгляду.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація її дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_8 та на кваліфікацію її дій, не виявлено.
Водночас, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, на думку колегії суддів, є слушними.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито, крім випадків, коди провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував.
Згідно з вимогами п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, тягне за собою скасування судового рішення.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 KK України, які ним скоєно 16.11.2019.
Водночас відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_8 23.03.2021 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, за яке був засуджений вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 до реальної міри покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Таким чином, з урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України на момент ухвалення оскаржуваного вироку не минули, оскільки переривалися вчиненням ОСОБА_8 нового злочину.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції передчасно прийнято рішення про звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України у зв?язку із закінченням строків давності.
Окрім того, ст. 70 КК України встановлено порядок призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Зокрема, ч. 4 ст. 70 КК України передбачено, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, - покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов?язковому виконанню.
В той же час, призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, має ряд особливостей, з урахуванням яких, загальний алгоритм призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України передбачає такі елементи: 1) одержання точних даних про покарання, призначене особі попереднім вироком/попередніми вироками та у разі відбуття призначеного покарання, точного визначення його відбутої частини; 2) призначення покарання за злочин, вчинений до постановлення попереднього вироку, а якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК України, то призначення покарання за кожен злочин окремо; 3) визначення покарання за сукупністю вказаних злочинів; 4) призначення покарання за сукупністю злочинів, встановлених попереднім та - новим вироками; 5) зарахування в строк остаточного покарання, призначеного за сукупністю вчинених злочинів, покарання, відбутого за попереднім вироком/попередніми вироками, якщо таке зарахування можливе.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 (справа №760/26543/17). Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.
У цьому провадженні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_8 вчинив 16.11.2019, тобто до ухвалення вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2024.
Проте, суд першої інстанції, всупереч зазначеним вимогам призначаючи остаточне покарання ОСОБА_8 , у порушення вимог ст. 70 КК України не призначив обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Тож, з огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідним вимогам закону України про кримінальну відповідальність, буде покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року більш суворим призначеним за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років
А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 413, 419 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Південного районного суду м. Кам'янського від 04 червня 2025 року відносно ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 122 КК України в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч.1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року більш суворим призначеним за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Копію вироку негайно вручити прокурору та ОСОБА_8 .
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4