Провадження № 22-ц/803/5756/25 Справа № 214/7251/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
01 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
справа № 214/7251/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р. Є. В місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 31 березня 2025 року,
В жовтні 2024 року Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку.
Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2014 року між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як орендарем, було укладено договір № 11/19 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста, відповідно до пункту 1.1 якого, орендодавець передає, а, орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, нежитлове приміщення, вбудоване у підвал житлового будинку загальною площею 84,4м2, за адресою АДРЕСА_1 , для використання під розміщення скляної майстерні.
Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, вступ Орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акту приймання - передавання, який треба оформити в 5-ти денний термін з КП «Парковка та реклама».
На виконання умов Договору оренди КП «Парковка реклама» було передано, а Орендарем - прийнято у строкове платне користування нерухоме майно, нежиле приміщення, вбудоване у підвал житлового будинку загальною площею 84,4м2, за адресою АДРЕСА_1 , для використання під розміщення скляної майстерні, про що складено Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 27 серпня 2014 року.
КП «Парковка та реклама» КМР Танському О.І. було надано для підписання Договір № ЗЮ-ВЗП від 01 грудня 2021 року про відшкодування земельного податку, який він не підписав та не повернув, а також ФОП ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати рахунків за вищезазначеним договором.
Відповідно до норм Податкового Кодексу України та Рішень Криворізької міської ради ОСОБА_1 не має пільг щодо зменшення або звільнення від такого оподаткування.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 , як орендар нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язаний відшкодовувати витрати на сплату КП «Парковка та реклама» КМР податку на землю, на якій розташований об'єкт оренди, з врахуванням ПДВ.
23 грудня 2022 року КП «Парковка та реклама» КМР до ФОП ОСОБА_1 направлено Претензію вих. № 1412-7 від 14 грудня 2022 року з повторним проханням підписати договір про відшкодування земельного податку, акт звірки взаємних розрахунків за договором та сплатити заборгованість з відшкодування земельного податку, однак, відповідь на адресу комунального підприємства не надходила.
06 березня 2023 року КП «Парковка та реклама» КМР до ФОП ОСОБА_1 направлено розрахунки відшкодування земельного податку за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 з проханням підписати вищезазначені документи та повернути підписані екземпляри комунального підприємства. На момент подання цієї позовної заяви відповідь від ОСОБА_1 не надходила, підписані документи не повернуті.
Враховуючи вищезазначене, у ОСОБА_1 перед КП «Парковка та реклама» КМР існує заборгованість з відшкодування податку на землю за період з вересня 2021 року по квітень 2024 року у розмірі 20 588,24 грн з ПДВ.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з відшкодування земельного податку в сумі - 20 588,24 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 538,48 грн, 3% річних у розмірі 712,76 грн та судові витрати по справі у розмірі 3 028 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради заборгованість з відшкодування земельного податку за період з 01 грудня 2021 року по 30 квітня 2024 року у розмірі 20 588,24 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 538,48 грн, 3% річних у розмірі 712,76 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради судовий збір у розмірі 3 028 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що провадження управі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем не враховано особливого статусу відповідача - Фізичної особи-підприємця.
Апелянт зазначає, що суд залишив поза увагою ті обставини, що спір виник саме з господарської діяльності, а позовні вимоги заявлено до відповідача, як до суб'єкта господарювання». Не врахував особливого статусу ФОП, із припиненням здійснення господарської діяльності яким господарські зобов'язання для фізичної особи не припиняються, на відміну від юридичних осіб (ст. 609 ЦК України).
Також зазначає, що суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у Постанові Великої Палати Верховного суду України по справі № 910/8729/18 від 13 лютого 2019 року, згідно якої ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачила б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, суд порушив вимоги частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності».
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 серпня 2014 року між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як орендарем, було укладено договір № 11/19 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста (а.с.41-42).
Згідно пункту 1.1 вказаного договору, орендодавець передає, а, орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, нежитлове приміщення, вбудоване у підвал житлового будинку загальною площею 84,4м2, за адресою АДРЕСА_1 , для використання під розміщення скляної майстерні (а.с.41).
Згідно з п. 10.1. Договору оренди, договір діє з 27 серпня 2014 року по 26 липня 2017 року, включно (а.с.42).
Відповідно до п. 10.5. Договору оренди передбачено, що у разі, якщо Орендодавець не попередить Орендаря протягом одного місяця, договір вважається продовжений на той же термін і на тих же умовах (а.с.42).
Відповідно до Додатку № 1 до договору оренди № 11/19 від 27 серпня 2014 року розрахунок орендної плати за базовий місяць, згідно акта експертної оцінки від 18 червня 2013 року, орендна плата за рік становить 3 778,80 грн (а.с.43).
Згідно Акту приймання-передачі основних засобів від 09 серпня 2021 року та Балансової довідки Наказом УКВМ № 141-ум від 02 жовтня 2019 року «Про надання згоди на передачу основних засобів від департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на балансовий облік Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради» нежитлове приміщення, вбудоване у житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 84,40м2 було передане на баланс Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради (а.с.44, 46-60).
Згідно наказу управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 02 жовтня 2019 року № 178-ум «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради» змінена назва Комунального підприємства «Парковка та реклама» на Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради (а.с.45).
Відповідно до рахунків на оплату відшкодування земельного податку, складених КП «Парковка та реклама» КМР сукупний розмір земельного податку за період з 01 грудня 2021 року по 30 квітня 2024 року складає 20 588,24 грн (а.с.8-36).
Згідно розрахунку заборгованості по відшкодуванню земельного податку ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2021 року по 30 квітня 2024 року складає 20 588,24 грн (а.с.38-40).
14 грудня 2022 року КП «Парковка та реклама» КМР до ФОП ОСОБА_1 направлено Претензію вих. № 1412-7 з повторним проханням підписати договір про відшкодування земельного податку, сума претензії складає 7 461,67 грн (а.с.94-97).
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов'язку зі сплати орендної плати, є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, що дає право орендодавцю вимагати стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку в повному обсязі в судовому порядку, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Тому позов Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку підлягає задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини стосуються відшкодування земельного податку орендарем за період перебування у його користуванні об'єкта нерухомості, що перебуває на балансі комунального підприємства.
Приписами ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи місцевого самоврядування в межах, визначених Основним Законом України (ст.13 Конституції України).
Згідно зі ст.ст.7, 140 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю та інше.
Територіальні громади як суб'єкти права на землі комунальної власності реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (стаття 80 ЗК України).
Наведена норма кореспондується з приписами ст.ст.142-145 Конституції України, відповідно до яких до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.
В силу частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Криворізька міська рада наділена повноваженнями представляти територіальну громаду міста Кривого Рогу та здійснювати від її імені і в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, у тому числі вирішувати відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
09 серпня 2021 року Наказом УКВМ № 141-ум «Про надання згоди на передачу основних засобів від департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на балансовий облік Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради» нежитлове приміщення, вбудоване у житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 84,40м2 було передане на баланс Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
За змістом ч.1 ст.796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Крім того, в силу вимог ч.1 ст.797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Відносини пов'язані з орендою землі унормовані, зокрема, спеціальним Законом України Про оренду землі, Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Закон України «Про оренду державного а комунального майна» регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Відповідно п.1 ч.1 ст.1 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк
Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно доМетодики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.
Відповідач Танський О.І., як орендар нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язаний відшкодовувати витрати на сплату КП «Парковка та реклама» КМР податку на землю, на якій розташований об'єкт оренди.
Відповідно до пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до п.п. 271.1.1 п. 271.1 статті 271 ПК України що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Отже, врахуванням викладеного, сплачувати до. бюджету плату за землю повинні суб'єкти плати за землю (платники) - власники земельних ділянок та землекористувачі.
Згідно витягу № 1904864500122 КП «Парковка та реклама» КМР є платником податку на додану вартість, відповідно, оплата будь - яких послуг наданих ним при здійсненні господарсько-фінансової діяльності підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (а.с.108).
Обґрунтовуючи розмір заявлених позовних вимог позивач посилається, зокрема, на ставки земельного податку за користування земельними ділянками у місті Кривому Розі у 2021-2024 роках, а саме:
Рішення Криворізької міської ради № 4799 від 30 червня 2020 року «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році» (а.с.61-72);
Рішення Криворізької міської ради № 506 від 26 травня 2021 року «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу» (а.с. 73-86);
Рішення Криворізької міської ради № 2015 від 27 червня 2023 року Про внесення змін до рішення міської ради від 26 травня 2021 року № 506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу» (а.с. 87-89)
З наданого позивачем розрахунку вбачається: відшкодування земельного податку на 2021 рік (земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ) з урахуванням ПДВ складає 438,58 грн, відшкодування земельного податку на 2022 рік (земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ) з урахуванням ПДВ складає 8718,34 грн, відшкодування земельного податку на 2023 рік (земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ) з урахуванням ПДВ складає 8355,05 грн, відшкодування земельного податку на 2024 рік (земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ) з урахуванням ПДВ складає 7 903 грн (а.с. 90-93).
Договір оренди № 11/19 від 27 серпня 2014 року є чинним, оскільки згідно п. 10.5. Договору оренди передбачено, що у разі, якщо Орендодавець не попередить Орендаря протягом одного місяця, договір вважається продовжений на той же термін і на тих же умовах, доказів зворотного до суду не надано, отже ОСОБА_1 , як орендар, зобов'язаний відшкодовувати витрати балансоутримувача щодо оплати податку за землю.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов'язку зі сплати орендної плати, є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, що дає право орендодавцю вимагати стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку в повному обсязі в судовому порядку, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
У відповідності до положень п.п. 3,4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доказів на спростування позиції позивача, стороною відповідача надано не було. З урахуванням наведеного, та приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних та інфляційних витрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку підлягає задоволенню у повному обсязі.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що провадження управі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Так, в цій справі позовні вимоги Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради пов'язані з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати земельного податку за договором № 11/19 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста від 27 серпня 2014 року.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 27 серпня 2014 року уклали договір №11/19 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста, за яким позивач взяв на себе зобов'язання користуватись об'єктом оренди та своєчасно сплачувати орендну плату, визначену цим договором. Тобто, уклавши з позивачем зазначений договір оренди, відповідач здійснив документальне оформлення відносин з надання йому послуг внаслідок здійснення ним господарської діяльності, як суб'єктом господарювання у нежитлових приміщеннях.
Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку № 1904863401190 від 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 знаходився на спрощеній системі оподаткування як фізична особа-підприємець з 01 січня 2012 року.
Разом з тим, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 30 травня 2022 року припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця (а.с.109).
Договір, за неналежне виконання якого у відповідача наявна заборгованість, укладався ним у статусі фізичної особи-підприємця, однак розрахунок заборгованості за орендну плату виконано позивачем з урахуванням того, що боржником є саме фізична особа, оскільки 30 травня 2022 року діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що спір про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку, відповідно договору № 11/19 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста від 27 серпня 2014 року, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: