Провадження № 22-ц/803/10096/25 Справа № 216/6226/24 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
01 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 216/6226/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року, яке ухвалено суддею Цимбалістенко О.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 серпня 2025 року, -
У вересні 2024 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/monobank.ua/terms. Кредит надається у формі поновлюваного кредитного ліміту / кредитної лінії, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
18 липня 2018 року відповідачка звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши Анкету-заяву, позичальниця підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши позичальниці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, визначених договором, в межах встановленого кредитного ліміту 45 000 грн. на поточний рахунок, з можливістю коригування такого ліміту та зі сплатою процентів за користування ним.
Однак, відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тим самим допустив порушення виконання покладених на неї зобов'язань. У результаті чого виникла заборгованість у загальному розмірі 54 749,51 грн, яка включає загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Посилаючись на те, що відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», останній просив суд: стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість у розмірі 54 749,51 грн; покласти на відповідача понесені банком судові витрати.
Рішенням Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за тілом кредиту в сумі 24 567 грн.06 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 358 грн. 66 коп.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між сторонами, у визначеній законом формі, погоджено усі істотні умови зобов'язання, у тому числі, в частині процентної ставки, пені та комісії, адже відповідачка, підписуючи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, була ознайомлена, розуміла та погодилася із Умовами та Тарифами, отримавши їх примірник під час активації картки у мобільному додатку «Monobank». Зазначає, що укладення між сторонами договору про надання кредиту в електронній формі, відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Звертає увагу, що відповідачка висловила свою згоду із умовами кредитування та вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank», шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису. Позивач вважає, що, з огляду на публічність Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», суд першої інстанції під час ухваленні рішення мав доступ до цих Умов в режимі реального часу на офіційному сайті Банку. Крім того, зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, є належним доказом, який відповідачка не спростувала та власного розрахунку заборгованості за кредитом суду не надала.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що, згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 липня 2018 року ОСОБА_1 дистанційно звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (Monobank).
Відповідно до умов Анкети-заяви банк відкрив позичальниці поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 у визначеному розмірі 45 000 грн., який в подальшому був зменшений до 41800 грн.
В Анкеті-заяві позичальника зазначено, що відповідачка проставлянням власноручного свого підпису під цією Анкетою-заявою підтвердила, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомився, погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов'язався виконувати його умови.
У пункті 6 Анкети-заяви від 18 липня 2018 року ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (за цифрово-словесним шифром, зазначеним у заяві), що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором та є рівнозначним аналогом її власноручного підпису.
До позовної заяви банк додав витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank.
Згідно з виписки за договором, відповідачка активно користувалася карткою, розраховувалася за покупки в магазинах, знімала готівку, здійснювала перекази зі своєї картки.
Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачкою кредитних зобов'язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку, зокрема, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 54 749,51 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві від 18 липня 2018 року домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Умови і правила обслуговування фізичних осіб не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зважаючи на відсутність підстав для покладення на відповідачку обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками, суд дійшов висновку, що суми надходжень, які банком були розподілені на погашення відсотків, підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту, а тому необхідно виключити з пред'явленої суми заборгованості фактично сплачені позичальником відсотки у розмірі 30182,45 грн та стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 24567,06 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію"(далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У позові АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилається на те, що 18 липня 2018 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що відповідачка погодилася з тим, що ця Анкета-заява, разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення.
Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а тому, згідно роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін.
Підписана відповідачкою Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг, містить лише її анкетні дані та контактну інформацію, видачу кредитної картки, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання нею певної банківської послуги, сплату процентів за користування кредитом.
Доводи позивача про те, що факт ознайомлення відповідачки з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі Анкети-заяви відповідачка висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank», шляхом застосування електронного цифрового підпису, судом першої інстанції було вірно відхилено, з огляду на наступне.
Пунктом 6.3 розділу 6 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» визначено, що підписані клієнтом та/або банком документи, що пов'язані з укладеними правочинами, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта, під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.
У матеріалах справи відсутнє підтвердження, із зазначенням дати та часу одержання, відповідачкою у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Паспорту споживчого кредиту «чорної картки Monobank», та Тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачка була ознайомлена саме з наданими позивачем та долученими до позову в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
Доказів, протилежного, у відповідності до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, банком суду першої інстанції надано не було.
При цьому, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані Правила та умови кредитування, тарифи не є складовою кредитного договору від 18 липня 2018 року, укладеного шляхом підписання Анкети-заяви.
Предметом позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконання боржницею обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку, незважаючи про відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, неустойки (комісії), про що зазначалось вище, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» здійснювалось нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у змінюваному розмірі 38,4% та 37,2%, за рахунок коштів, внесених відповідачкою в рахунок погашення заборгованості. Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків у розмірі 30182,45 грн.
Тобто, до суми фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів позивач неправомірно нарахував ще й відсотки, хоча докази про погодження з відповідачкою на вчинення вказаних дій позивач суду не надав і матеріали справи цього не містять. Вказані відсотки банк самовільно нарахував відповідачці, що відображено у розрахунку заборгованості, додавши їх до суми фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлена сума заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованою, а стягненню підлягає різниця між заявленою банком сумою заборгованості за кредитом та сумою нарахованих банком відсотків, які були погашені за рахунок кредитних коштів та коштів внесених позичальницею на погашення кредиту.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: