Провадження № 22-ц/803/9303/25 Справа № 212/3854/25 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
01 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,
сторони
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 04 липня 2025 року, ухвалене суддею Колочко О.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складення повного судового рішення 08 липня 2025 року),
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 10.06.2020 року, яка разом з Умовами, тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, складає договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 50 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), у зв'язку з чим станом на 08.01.2025 року утворилася загальна заборгованість у розмірі 69 023,27 грн, що є тілом кредиту.
У зв'язку з викладеним, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 10.06.2020 року в сумі 69 023,27 грн та витрати по сплату судового збору в сумі 3 028 грн.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 04 липня 2025 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.06.2020 року у розмірі 50 000 грн, судові витрати у розмірі 2 180,16 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого за неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів Банку, просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення, заявлених позивачем позовних вимог.
При цьому, скаржник зазначає, що послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, такі правила є загальнодоступними на сайті Банку, відтак відповідач був ознайомлений саме з Умовами, які діяли на дату підписання анкети-заяви. Також в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи і таким чином, з використанням доступу до мережі Інтернет відповідач має доступ до тарифів та реальну можливість з ними ознайомлюватись, зокрема і перед зверненням до Банку для отримання послуг та укладення договору банківського обслуговування.
Представник позивача звертає увагу на те, що підписанням цього Договору Клієнт підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх у мобільному додатку, а також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п.3 Анкети-заяви). Поміж цього, Клієнт підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису (п.9 Анкети-заяви). Наведене свідчить про належне укладання кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.
Позивач зазначає, що спосіб укладення електронного кредитного договору відповідає вимогам чинного законодавства, тому вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недосягнення всіх істотних умов кредитного договору, таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки при підписанні кредитного договору сторонами були визначені усі умови, які визначають предмет кредитного договору, порядок та строк його надання позичальнику, строк та порядок повернення кредиту, розмір процентів за користування кредитом та порядок їх сплати, право Банку самостійно здійснювати списання відсотків. Вказує, що на підтвердження погашення та виникнення заборгованості за кредитом Банком надано розрахунок заборгованості, з якого видно періоди виникнення боргу та факт ухилення відповідача від сплати заборгованості.
Звертає увагу на те, що суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, тому останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, оскільки вирішення спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання. Вказує, що доказів, які б спростовували правильність наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги та законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» залишити без задоволення, рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в оскарженій частині з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 10 червня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» із Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг, у якій просив відкрити поточний рахунок у Банку та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, підтвердив, що Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фіз. осіб в АТ «Універсал Банк» про надання банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank) з таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, тарифами складають Договір про надання банківських послуг (далі - Договір) (а.с. 25).
Крім того, у цій Анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив, що підписуючи Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом, у тому числі електронним підписом, просив вважати цей підпис обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому у Банку і з цією метою засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, а також зобов'язався виконувати умови Договору, примірник якого отримав і з умовами якого ознайомлений (пункт 1, 6 Анкети-заяви).
Згідно з умовами отримання кредитних коштів, викладених у Анкеті-заяві, а саме у пункті 3, ОСОБА_1 погодився, що: пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів, у разі виходу з пільгового період на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,2% на місяць; Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що повідомлятиме шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Також, ОСОБА_1 , підписуючи Анкету-заяву, надав право та доручив Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у Банку, без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких його грошових зобов'язань перед банком, що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та Банком (пункт 10).
Як вбачається з довідки про наявність рахунку від 08.01.2025 року, ОСОБА_1 . Банком відкритий рахунок та видана картка Чорна НОМЕР_1 строком до 10/2024 (а.с. 23).
Згідно з Довідкою про розмір встановленого ліміту від 08.01.2025 року, за Договором про надання банківських послуг Monobank від 10.06.2020 року за карткою НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 у період 2020-2023 роки змінювався кредитний ліміт, зокрема 26.04.2023 року він був збільшений до 50 000 грн (а.с. 24).
Після отримання кредитної картки відповідач користувався карткою, отримував кредитні кошти, частково виконував зобов'язання щодо сплати заборгованості, що підтверджується випискою з рахунку, яка може слугувати первинним документом, що підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами, факт та дату надання кредитних коштів, а також існування заборгованості і її розмір.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі, станом на 08.01.2025 року утворилася заборгованість, що становить 69 023,27 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, прийняв до уваги, що відповідач, заявляючи про часткове визнання позову, не заперечував факту укладення договору з АТ «Універсал Банк», отримання кредитних коштів у своє користування, але при цьому заперечив розмір заборгованості не погоджуючись з нарахуванням заборгованості понад встановлений ліміт. Врахувавши, що в Анкеті-заяві від 10.06.2020 року відсутня домовленість сторін про сплату овердрафту і збільшення заборгованості по кредиту за рахунок погашення заборгованості по відсоткам понад встановлений кредитний ліміт, суд дійшов висновку про неправомірне та безпідставне зарахування суми овердрафту у розмірі 19 023,27 грн. та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 50 000 гривень.
Колегія суддів не може в повному обсязі погодитись з такими висновками суду першої інстанції та повністю погоджується з доводами сторони позивача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст.1055 ЦК України).
За змістом ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.
Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6, 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку проте, що будь-який вид договору, який складається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб - сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Закон України від 03.09.2015року №675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3цього Закону зазначено, що електронний договір-це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст.11Закону України №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11Закону України «Про електроннукомерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Позивачем на підтвердження позовних вимог суду надано Анкету заяву до Договору про надання банківських послуг, яка підписана відповідачем 10.06.2020, в якій зокрема зазначено, що Клієнт ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов.
У п.1, п.2 Анкети-заяви зазначено, що проставлянням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою, я погоджуюсь з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі Договір), укладання якого я підтверджую та зобов'язуюсь виконувати його умови.
У п.3 Договору зазначено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового період на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,2% на місяць…; Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що повідомлятиме шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
У п.6 Анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його Аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті у Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом 039A4F3652605730D601FA94FBFF7FD5893B258225EC4AE656B7617529B28DB87E, яка буде використовуватися при накладенні електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договоір, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та обо Банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису або УЕП.»
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем суду надано наступні доказі: Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг від 10.06.2020 року та Паспорт споживчого кредиту, які особисто підписана ОСОБА_1 (а.с.25, 178-180); розрахунок заборгованості за Договором від 10.06.2020 року станом на 08.01.2025 року (а.с. 7-13); Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» про надання банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови та обслуговування платіжних карток (Monobank), затверджені Протоколом Правління ПАТ «Універсал Банк» №46 від 24.11.2021 (а.с.26-32).
Також позивачем надана виписки по особовому рахунку відповідача (а.с. 15-22); Довідку про наявність рахунку від 08.01.2025, якою встановлено, що ОСОБА_1 має рахунок НОМЕР_2 (картка № НОМЕР_3 Чорна картка активна) (а.с.23).
Відповідно довідки про встановлення ліміту розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 через мобільний застосунок за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.06.2020 року за картккою № НОМЕР_3 станом на 08.01.2025 року з 26.04.2023 року кредитний ліміт встановлений в сумі 50 000 грн.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 6 ст .81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені у позовні вимоги.
Вирішуючи спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги на наведені у позові обґрунтування позивача про те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умовами обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
Отже, у справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Наведене вище свідчить про належне укладення 10.06.2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін, умови якого позивачем були виконані. Відповідач свої зобов'язанні за цим договором щодо повернення кредитних коштів не виконав.
Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
За розрахунком заборгованості, станом на 08.01.2025 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 69 023,27 гривень, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), заборгованість за пенею 0,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0.00 грн.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, надавши відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку, Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 здійснював операції по зняттю із своєї банківської карти, а коштів на поповнення вносив недостатньо, у останнього виникла непогашена заборгованість. Оскільки на рахунку відповідача не вистачало власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшувалася на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення заборгованості за рахунок кредитного ліміту. При цьому Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.
При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно п. 6 Паспорту споживчого кредиту «Розстрочка на карту», який підписаний ОСОБА_1 з накладенням ним електронного цифрового підпису, перевіреного за допомогою відкритого ключа зазначеного у підписаній ним Анкеті-заяві, визначені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, а саме: в разі наявності заборгованості у Клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості за рахунок встановленого на поточному рахунку клієнта кредитного ліміту.
Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, тому згідно ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню вказана заборгованість за кредитним договором від 10.06.2020 року на загальну суму 69023,27 грн. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідає умовам, передбаченим в Анкеті-заяві та Паспорті споживчого кредиту, Тарифам та Умовам, що були отримані відповідачем у мобільному додатку перед укладенням кредитного договору, а також сумам, отриманим відповідачем, а також сумам, які були сплачені відповідачем на погашення кредитної заборгованості.
Відповідачем розрахунок заборгованості, який є належним доказом не спростовано, свого контррозрахунку боргу, відповідно до умов Кредитного договору суду не надано, а відтак колегія суддів бере до уваги цей доказ і повністю з ним погоджується, який зокрема у сукупності з іншими доказами повністю доводить заявлені позовні вимоги Банку.
З огляду на те, що суд помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення зарахованої суми овердрафту в розмірі 19 023,27 грн, тому рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про повне задоволення заявлених Банком позовних вимог.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, належним чином не оцінив надані позивачем докази, надав неправильну правову оцінку доводам позивача, то ухвалене судове рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати зі сплати судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання позову позивач згідно з платіжним дорученням сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 гр., а за поданя апеляційної скарги сплатив 4 542,00грн.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено нове судове рішення про повне задоволення позовних вимог тому, на користь позивача слід стягнути з відповідача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 3 028,00 грн.
Оскільки апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» задовольняється в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір в сумі 4 542,00 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Отже, з урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 7 542,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 04 липня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.06.2020 року у розмірі 69 023,27 грн станом на 08.01.2025 року та витрати зі сплати судового збору в судах першої і апеляційної інстанцій в загальному розмірі 7 570,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: