Справа № 604/1308/25
Провадження № 2/604/658/25
про забезпечення позову
01 грудня 2025 року селище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі судді Федорович І.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 ,
у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Підволочиська районна державна нотаріальна контора
про визнання права власності, визнання недійсними договорів дарування, витребування майна,-
Стислий зміст позову. ОСОБА_1 (Позивач) подав позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Підволочиська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку, визнання недійсними договорів дарування, витребування від ОСОБА_4 1/4 частини житлового будинку.
В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що 19 лютого 1949 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 одружилися, протягом спільного подружнього життя побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 та на момент відкриття спадщини спадкоємцями були: ОСОБА_5 (чоловік), ОСОБА_1 (син) та ОСОБА_7 (донька. Остання не була зареєстрована та не проживала за вказаною адресою. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 продовжували проживати в житловому будинку, ним користуватися, нести витрати на його утримання, відтак вони вважаються такими, що прийняли спадщину в розумінні ст. 549 ЦК УРСР.
Відповідно з 28 лютого 1989 року ОСОБА_1 набув права власності на 1/4 частку житлового будинку (1/2 частина від спадкової 1/2 частки, що належала ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а ОСОБА_5 набув права власності на 3/4 частки (його 1/2 частка у спільному майні подружжя + 1/4 частина).
Після смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) її чоловік ОСОБА_5 оформив право власності на весь будинок. Надалі, договором дарування від 27.09.1996 ОСОБА_5 відчужив (подарував) ОСОБА_8 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_8 згідно Договору дарування від 13.04.2004 відчужила (подарувала) ОСОБА_3 спірний житловий будинок.
ОСОБА_3 згідно договору дарування від 16.09.2014 відчужив (подарував) ОСОБА_4 спірний житловий будинок.
Стислий зміст заяви про забезпечення позову. Одночасно 26 листопада 2025 року ОСОБА_1 (Позивач, заявник) звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з заявою про забезпечення позову шляхом 1) накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та 2) шляхом заборони ОСОБА_4 , будь-яким нотаріусам та/або державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (продаж, дарування, міна) чи обтяження (іпотека, арешт) житлового будинку.
Заявник обгрунтовує необхідність застосування заходів забезпечення позову тим, що існує реальна та очевидна загроза того, що виконання майбутнього рішення суду про витребування 1/4 частини житлового будинку стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на наступне: будинок є об'єктом нерухомості, який легко може бути відчужений шляхом вчинення нотаріальної дії та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а швидкість такого відчуження є значно вищою, ніж швидкість судового розгляду; Відповідачі вже вчинили ланцюг відчужень (три договори дарування), що свідчить про їхню готовність до незворотних дій з майном, навіть якщо ці дії грунтуються на недійсному первинному правочині. Останній набувач (Відповідач-3) отримала право власності внаслідок двох попередніх правочинів, сторони яких є її близькими родичами, що збільшує ризик її недобросовісної поведінки. Заявник вважає, що якщо Відповідач - 3 відчужить Будинок добросовісному набувачу до винесення рішення суду, Позивач буде змушений подавати новий позов до цієї нової особи.
У відповідності до ч. 4 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заяви про забезпечення позову, надані документи, суд дійшов наступного висновку.
Нормативне обгрунтування.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до ст. 150 ЦПК позов забезпечується, зокрема:
1)накладенням арешту на майно, яке знаходиться у відповідача чи в інших осіб;
2)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).
За висновком Великої Палати Верховного Суду ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (пункти 37, 47 постанови від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 (провадження № 14-28цс23 )).
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову (постанова Верховного Суду від 15 січня 2025 року у справі № 363/504/21 (провадження № 61-72св24)).
Підставою застосування заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Разом з цим, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Судом з'ясовано, що Позивач вважає, що у нього наявне право власності на 1/4 частину житлового будинку, відтак предметом позову є визнання недійсними договорів дарування, визнання права вланості на 1/4 частину житлового будинку, витребування 1/4 частини житлового будинку, а відтак між сторонами існує спір щодо права власності на 1/4 частину житлового будинку.
Зокрема, у мотивувальній частині заяви про забезпечення позову (останній абзац) заявник зазначає, що найбільш співмірним та ефективним заходом забезпечення позову буде накладення арешту та заборона вчиненя реєстраційних дій щодо частки, однак в прохальній частині просить застосувати заходи забезпечення позову щодо всього житлового будинку.
Завник у прохальній частині заяви просить застосувати одночасно такі заходи забезпечення як арешт майна та заборона вчинення Відповідачем-3 та нотаріусами і державними реєстраторами будь - яких дій спрямованих на відчуження майна.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 (справа № 643/12369/19) зазначив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. А в свою чергу заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд вважає обґрунтованими припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову з урахуванням предмету позову та підстав позову, зокрема, враховуючи те, що майно вже відчужувалося декілька разів, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач насамперед має на меті захистити своє право власності на частину нерухомого майна, яку вважає належною йому.
Так, у цій справі суд вважає, що мета забезпечення позову та належного виконання рішення у цій справі може бути досягнута шляхом накладення арешту на 1/4 частину житлового будинку, що відповідає принципу співмірності, та предмету позову, з метою захисту прав позивача у межах заявленого позову.
Наявність арешту на спірне майно є підставою для припинення будь-яких дій щодо спірного майна. Заборона Відповідачам вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням майна не є необхідною, за умови накладення арешту на майно.
Тому суд вважає, що заявник належно не обгрунтував свою заяву в частині про необхідність застосування також такого заходу забезпечення позову як заборона вчинення дій, спрямованих на відчуження чи на обтяження майна.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що арешт майна як спосіб забезпечення позову передбачає заборону розпоряджатися відповідним майном для його збереження до визначення подальшої долі (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22, від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23).
Арешт охоплює обмеження на розпорядження майном. Тому, накладаючи арешт на майно, не потрібно вживати додаткові заходи забезпечення позову, спрямовані на обмеження розпорядження таким майном (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23, див постанову Верховного Суду від 19.03.2025 у справі №462/3537/24).
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на зазначене майно у справі надміру не порушує законні права та інтереси відповідачів, зокрема відповідача -3, оскільки тимчасово обмежується лише право розпорядження нерухомим майном. Крім того, Відповідачі не позбавлені права звернутися до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову та права навести свої доводи з цього приводу. Негативні наслідки від вжиття заходу забезпечення позову не будуть переважати ті негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття цього заходу.
Щодо зустрічного забезпечення.
З урахуванням частини 8 статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
На підставі вище викладеного та керуючись статтями 149- 153, 157, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволити частково.
Накласти арешт на 1/4 (одну четверту) частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У решті заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали суду для виконання направити сторонам та до відповідних компетентних органів.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач-1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач-2: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач-3: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Суддя І.В. Федорович