Справа № 464/5718/25
пр.№ 2/464/2523/25
28.11.2025 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Жили В.С.,
за участі секретаря судового засідання - Харук У.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором від 27.12.2024 № 27.12.2024-100001188 в розмірі 24 080 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 27.12.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27.12.2024-100001188 (далі - «Кредитний договір»), за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн. строком на 155 днів, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором. Водночас відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 18.08.2025 становить 24 080 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000 грн., по процентах в розмірі 9 920 грн., по комісії 720 грн., по додатковій комісії в розмірі 1 440 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання у розмірі 4 000 грн., яка на переконання позивача, підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ТОВ «Споживчий центр», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечив явку свого представника в судове засідання. Водночас, у позовній заяві представник позивача Пархоменко М.А. просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засіданн я шляхом скерування судових повісток про виклик до суду засобами поштового зв'язку рекомендованими поштовими відправленнями на адресу його зареєстрованого місця проживання.
Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на відому адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, в разі коли фактичне місце проживання особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її заявленому місцю проживання, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації щодо місця проживання особи, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм зареєстрованим місцем проживанням покладається саме на фізичну особу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що судом відкладався розгляд справи, однак в судове засідання відповідач повторно не з'явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 - 283 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.
27.12.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27.12.2024-100001188 шляхом підписання останнім пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (далі - Заявка), та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) (далі - Відповідь) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного цифрового підпису за допомогою одноразового ідентифікатора Е412 (а.с. 18-24).
За умовами означеного договору, кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75XX-XXXX-9391 (п. 4.1, а.с. 18 зв.).
Крім того, як видно із Заявки та Відповіді сторонами погоджено всі інші істотні умови договору, зокрема: сума кредиту - 8 000 грн.; строк, на який надається кредит - 155 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 30.05.2025; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Як доказ перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів за означеним договором, позивачем надано лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», згідно з якого на підставі договору про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 (а.с. 25-29) на картку платника НОМЕР_1 за допомогою системи іPay 27.12.2024 о 12:58 год. здійснено платіж на суму 8 000 грн. з призначенням платежу: видача за договором кредиту № 27.12.2024-100001188 (а.с. 15).
Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд відзначає наступне.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З досліджених судом доказів встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі шляхом підписання сторонами Пропозиції про укладення кредитного договору від 27.12.2024, а також Заявки та Відповіді, що є невід'ємними частинами Пропозиції, з використанням одноразового ідентифікатора, в сукупності такі документи становлять умови кредитного договору, а означені дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки такий договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт переказу кредитних коштів у розмірі 8 000 грн. на рахунок ОСОБА_1 а відповідно ТОВ «Споживчий центр» виконано обов'язок за кредитним договором в частині видачі кредиту.
За умовами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 складає 24 080 грн., з яких: 8 000 грн. - основний борг, 9 920 грн. - проценти, 720 грн. - комісія за надання, 1 440 грн. - комісія за обслуговування, неустойка - 4 000 грн. (а.с. 14).
За умовами п. 4.4 кредитного договору сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно. Комісія нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує кредитодавцю проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового повернення кредиту комісія, пов'язана з наданням кредиту (або її несплачена частина) повинна бути сплачена позичальником у день дострокового повернення кредиту. За домовленістю сторін при сплаті у рівному та/або більшому розмірі чергового платежу раніше дати платежу, зазначеної у графіку платежів, (дострокова сплата), позичальник звільняється від обов'язку сплатити відповідний черговий платіж у дату, зазначену в графіку платежів. При цьому достроково сплачений платіж з суми кредиту у складі цього раніше сплаченого чергового платежу зараховується у день його фактичної сплати, а достроково сплачені проценти та комісію позичальник доручає кредитодавцю зарахувати в рахунок виконання зобов'язань зі сплати процентів та комісії в дату платежу, вказану у графіку платежів, а за наявності залишку коштів - в дострокове повернення кредиту.
Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, останній не надав та не спростував розмір заборгованості, заявлений до стягнення позивачем, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 080 грн., що складається з основного боргу - 8 000 грн., процентів - 9 920 грн. за період з 27.12.2024 по 30.05.2025, комісії за надання - 720 грн та комісії за обслуговування - 1 440 грн.
Разом з тим, як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, останнім нараховано неустойку в розмірі 4 000 грн., яка, на переконання суду, не підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного.
За умовами п. 7.6 пропозиції на укладення кредитного договору у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.
У разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п. 7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору (п. 9.1. пропозиції).
Відповідно до п. 17. Заявки кредитного договору, за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 120 грн.
Частиною 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
При цьому, подальшими змінами в законодавстві чинність пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не було припинено.
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд констатує, що на кредитний договір №23.11.2024-100001941 від 23.11.2024 розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки саме ці норми регулюють спірні правовідносини щодо нарахування неустойки під час воєнного стану в державі, а відповідно в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, нарахування ТОВ «Споживчий центр» неустойки за кредитним договором у сумі 4 000 грн. є безпідставним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.12.2024-100001188 від 27.12.2024 в розмірі 20 080 грн., що складається з основного боргу - 8 000 грн., процентів - 9 920 грн. за період з 27.12.2024 по 30.05.2025 комісії за надання - 720 грн та комісії за обслуговування - 1 440 грн.
Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 020 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 28.11.2025.
Керуючись статтями 2, 10, 12, 141,247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № кредиту № 27.12.2024-100001188 від 27.12.2024 в розмірі 20 080 (двадцять тисяч вісімдесят) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 28.11.2025.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Володимир ЖИЛА