Справа № 243/1247/25
Провадження № 3/243/928/2025
01 грудня 2025 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Агеєва О.В., за участю секретаря судового засідання Кобець О.М., захисника Хараїм О.В.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon, на підставі наказу № 29-к про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, матеріали, які надійшли з Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
02 лютого 2025 року о 13 год. 18 хв. в м. Слов'янськ, вул. Свободи, біля буд. 23, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі м. Слов'янська водій відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Транспортний засіб руху не перешкоджає. Велась відеофіксація. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відносно ОСОБА_1 був складений протокол серії ААД №892818 від 02 лютого 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому останньому були роз'яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статті 63 Конституції України, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 . Заяв чи клопотань від нього не надійшло. Окрім того, ОСОБА_1 було роз'яснено, що судовий розгляд адміністративних матеріалів стосовно нього буде здійснюватися у Слов'янському міськрайонному суді Донецької області.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи не з'явився.
Адвокат Хараїм О.В. в судовому засіданні надала пояснення згідно наданих нею письмових клопотань.
Так, згідно клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП за протоколом серії ААД №892818 від 02.02.2025 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, захисник зазначила, що твердження інспектора патрульної поліції про нібито наявність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння є надуманим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки із пояснень ОСОБА_1 , та наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що він протягом усього часу спілкування із працівником патрульної поліції, поводить себе спокійно, координація рухів та мови у нього не порушена, пальці його рук не тремтять та він має цілком природне забарвлення шкіряного покриву. Таким чином, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, направлення його на огляд є безпідставним та протиправним, а тому у ОСОБА_1 не виникло обов'язку його проходження, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Також з відеозапису з нагрудної бодікамери співробітників національної поліції вбачається, що відсутня конкретна підстава для зупинки транспортного засобу, що свідчить про недотримання останніми ч.1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Крім того, у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що інспекторам національної поліції було достеменно відомо, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконував обов'язки військової служби, а саме прямував за наказом командира в розпорядження 25-ї бригади на 9-ту годину ранку і не мав часу виконувати незаконні вимоги інспекторів патрульної поліції. Таким чином, ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, а саме виконував наказ щодо забезпечення оборони України, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім того, матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в день та час, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: о 13 год. 18 хв. 02.02.2025 року. Також в матеріалах справи відсутній повний відеозапис з портативних відео реєстраторів, на якому було б зафіксовано факт нібито відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Крім того, зауважила, що право керування транспортними засобами потрібне ОСОБА_1 для проходження військової служби та виконання покладених на нього обов'язків військової служби, а тому у разі притягнення ОСОБА_1 до відповідальності просить суд вирішити питання щодо можливості застувати аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Заслухавши думку захисника Хараїм О.В., дослідивши матеріали справи, суддя приходить до такого висновку.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналогічні положення щодо порядку проведення огляду водіїв транспортних засобів про визначення стану сп'яніння закріплені у п.п. 3, 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, та п.п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ за № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по-третє, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як встановлено у ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, були надані наступні письмові докази, досліджені у судовому засіданні, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №892818 від 02 лютого 2025 року, складений уповноваженою посадовою особою у встановленому порядку; рапорт інспектора БПП в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП; диск з відеозаписами події.
З дослідженого в судовому засіданні диску з відеозаписами події вбачається рух транспортного засобу ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_3 , з увімкненим покажчиком повороту ліворуч, до його зупинки. Працівники поліції підійшли до вказаного транспортного засобу, керування яким здійснює ОСОБА_1 , представилися, пояснили причину зупинки та запитали у водія документи. В ході спілкування працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння, які перелічив, та запропонував проїхати в наркотичний диспансер м. Слов'янська, роз'яснивши процедуру проходження такого огляду. ОСОБА_1 факт перебування в стані наркотичного сп'яніння заперечив, проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стану наркотичного сп'яніння категорично відмовився, пояснив, що не має часу, прямує до військової частини. Працівник поліції роз'яснив водію наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, його права та обов'язки, а також повідомив про складання відносно нього протоколу за ст.130 КУпАП та про розгляд вказаного протоколу у Слов'янському міськрайонному суді Донецької області.
Аналізуючи клопотання адвоката Хараїм О.В. в сукупності з іншими, дослідженими у судовому засіданні доказами по справі, суддя вважає обставини, на які посилається захисник, необґрунтованими, такими, що не відповідають об'єктивній дійсності, оскільки вони цілком спростовуються долученим до протоколу серії ААД №892818 відеозаписами події за участю ОСОБА_1 .
Щодо тверджень захисника про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності, суддя зауважує про таке.
Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Разом з тим, згідно наданої до суду довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, зазначено, що ОСОБА_1 дійсно брав участь вказаних заходах, зокрема, в період з 25.01.2025 по 28.02.2025 в н.п. Борова Ізюмського району Харківської області. Однак, згідно протоколу серії ААД №892818 від 02 лютого 2025 року, ОСОБА_1 скоїв правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП у м. Слов'янськ, вул. Свободи, біля буд. 23, тобто факт вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності в даній справі не установлений.
Так, в Постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Обов'язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, які б доводили, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння могло бути виправданим та терміновим у даному конкретному випадку, зважаючи на значну небезпеку та загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. За правовим полем України, зокрема п.2.9а Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року з подальшими змінами, ст.130 КУпАП водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Оцінивши наведені докази в їх сукупності, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та доведеність його вини.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян (у сумі 17000 грн.).
Разом з тим, керуючись ст. 33 КУпАП, суд, при накладенні стягнення, враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що обтяжують та пом'якшують відповідальність.
Так, чинний КУпАП не передбачає призначення більш м'якого стягнення чи звільнення від стягнення, яке визначене в санкції статті як обов'язкове основне чи додаткове.
Тим не менш, згідно зі ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
В п. 2.2 Рішення від 15.06.2022 р. № 4-р(II)/2022, Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адміністративної відповідальності, зазначив, що:
- «адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до адмінвідповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні» (перше речення абз. 1 п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010);
- «суспільна користь адмінстягнень за адмінправопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи» (перше речення абз. 1 п. п. 2.5 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21.07.2021 р. № 3-р(II)/2021).
В п. 3 цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності в контексті вирішення питання конституційності ст. 69 КК України у справі про призначення судом більш м'якого покарання, зазначив таке:
- «Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Про це свідчить п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину» (абз. 7 та 8 п. п. 4.2 п. 4 мотивувальної частини).
- « встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності» (абз. 6 п. 5 мотивувальної частини).
В ч. 2 п. 3.2. Рішення Конституційний Суд України зазначив, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 Митного кодексу України має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
В ч. 4 п. 4.2 Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що посутній аналіз наведених норм МК України і КУпАП, що регулюють відносини з притягнення особи до адмінвідповідальності за порушення митних правил, свідчить про те, що загалом ці норми мають розвивати, конкретизувати та деталізувати принципи Основного Закону України, зокрема принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, визначений ч. 2 ст. 61 Конституції України.
В ч. 2 та 3 п. 4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов'язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.
Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб'єкту накладення адмінстягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
В п. 4.5 Рішення Конституційний Суд України визначив, що позбавлення оспорюваним приписом ст. 485 МК України суб'єкта накладення адмінстягнення (митного органу) можливості індивідуалізації адмінстягнення з урахуванням усієї сукупності обставин справи, на думку Конституційного Суду України, унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 МК України та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до порушника митних правил.
Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що абз. 2 ст. 485 МК України суперечить ч. 2 ст. 61 Конституції України.
Так, ОСОБА_1 є військовослужбцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Позбавлення останнього права керування транспортним засобом позбавить його можливості виконувати безпосередньо свої службові військові обов'язки.
За таких обставин, з урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, а також враховуючи лист Головного управління справами Міністерства оборони України № 220/70/4002 від 10.10.2024 року, суддя вважає за можливе застосувати у даній справі про адміністративне правопорушення аналогію закону ст. 69 КК України щодо ненакладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
В даному випадку конституційний обов'язок із захисту Батьківщини, визначений ст. 65 Конституції України, та принцип індивідуалізації покарання, визначений ст. 61 Конституції України, переважає суспільний інтерес в необхідності покарання особи.
При цьому, покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., на переконання судді, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним інших адміністративних правопорушень.
З огляду на те, що правопорушник є військовослужбовцем, підстави для стягнення з останнього судового збору відсутні у відповідності до положень п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 34, 35, 40-1, 130, 245, 280, 283-284 КУпАП, ПДР України, ЗУ «Про судовий збір», суддя -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який перерахувати на р/р UA198999980313090149000005001, отримувач коштів: Донецьке ГУК/м. Донецьк/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищенаведений строк, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, що складає 34000 грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів, з дня її проголошення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання три місяці.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області О.В. Агеєва