Житомирський апеляційний суд
Справа №272/873/25 Головуючий у 1-й інст. Волков І. М.
Номер провадження №33/4805/1395/25
Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
01 грудня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Радченко Олени Юріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Андрушівського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
Постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, 28.10.2025 адвокат Радченко О.Ю., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження в справі закрити за відсутністю в діях її підзахисної події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, захисник посилається на те, що подана нею 23.09.2025 апеляційна скарга була повернута постановою Житомирського апеляційного суду від 20.10.2025, в поновлені строку на апеляційне оскарження цією постановою відмовлено. Разом з тим судом не враховано, що ОСОБА_1 участі у розгляді справи не приймала, не була ознайомлена з матеріалами справи, не розуміла мотиви суду та наслідки прийнятої постанови, оскільки не є юридично обізнаною особою. Постанова Габзовській Н.С. не вручена. 09.09.2025 вона звернулася за допомогою до адвоката, що підтверджено договором про надання правової допомоги (а.с.90-93). 15.09.2025 ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами справи та отримала копію постанови (а.с.28). Також захисник зазначила, що підпис у протоколі про адміністративне правопорушення та оплата штрафу не є доказом вини. Просила врахувати, що ОСОБА_1 не бездіяла, а збирала необхідні документи для звернення з апеляційною скаргою та звернулась за правовою допомогою.
Перевіривши доводи апелянта щодо поважності причин для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, що її подала з наступних підстав.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, якщо його було пропущено з поважних причин.
З урахуванням вимог ч.2 ст.294 КУпАП, останнім днем подання апеляційної скарги на постанову Андрушівського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2025 року, з урахуванням вихідних, було 01 вересня 2025 року.
Відповідно до вимог ст.129 Конституції України, ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у день ухвалення судового рішення 21.08.2025 участі у розгляді справи не приймала, хоча належним чином була повідомлена про час та місце її розгляду, що підтверджено її підписом у відповідній розписці (а.с.18). Крім того, 19.08.2025 вона подала суду першої інстанції заяву про розгляд справи за її відсутності, вину визнала просила суворо не карати (а.с.23). 15.09.2025 ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами справи та отримала копію постанови (а.с.28). Також в матеріалах справи міститься квитанція від 21.08.2025 про сплату останньою штрафу в розмірі 850 грн та судового збору в сумі 605,60 грн (а.с.25-26).
23.09.2025 адвокат Радченко О.Ю., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, яка постановою Житомирського апеляційного суду від 20.10.2025 повернута особі, яка її подала, а у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.
28.10.2025 захисник повторно звернулася з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом із тим, викладені у клопотанні причини пропуску строку є тотожними тим, що були у попередньому клопотанні від 23.09.2025, яке вже отримало правову оцінку суду апеляційної інстанції.
У своїй постанові від 20.10.2025 апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не виявила належної зацікавленості у розгляді справи, хоча мала можливість довідатись про результати судового розгляду та зміст судового рішення і реалізувати право на апеляційне оскарження без порушення встановленого законом строку.
Правова необізнаність, на яку послався захисник у повторному клопотанні, не може визнаватися поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки не є непереборною обставиною та долається через можливість отримання професійної правової допомоги. Обставини, які об'єктивно унеможливили своєчасну реалізацію права на захист та оскарження постанови у визначені законом строки, клопотання захисника не містить.
Звернення за правовою допомогою після закінчення строку на апеляційне оскарження не створює підстав для його поновлення, оскільки відбулося поза межами визначеного законом строку, а попереднім рішення апеляційного суду вже відмовлено у поновленні строку. Повторне клопотання не містить нових обставин, які б об'єктивно унеможливили своєчасне оскарження постанови, тому поновлення строку було б необґрунтованим і порушувало б принцип юридичної визначеності.
Поважними причинами слід вважати обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк.
Особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Подаючи апеляційну скаргу після пропуску строку на апеляційне оскарження, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений КУпАП строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд. що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Доводи захисника про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджені об'єктивними обставинами чи належними доказами. Клопотання не містить посилання на нові непереборні обставини, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Радченко Олени Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновленя строку на апеляційне оскарження постанови Андрушівського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2025 року та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич