Справа № 161/2889/25 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.
Провадження № 22-ц/802/1223/25 Доповідач: Осіпук В. В.
28 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2025 року,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом.
Покликалась на те, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2023 року шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано.
Під час спільного проживання у шлюбі у них народилося четверо дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того позивач вказувала, що після розірвання шлюбу з відповідачем вони проживають окремо, неповнолітні діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні.
Також зазначала, що відповідач добровільно їй матеріальну допомогу на дітей не надає, інших осіб на його утриманні немає.
Просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дітей, в розмірі 18000 грн щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2025 року позов задоволено частково. Ухвалено стягувати щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 грн, але не менше ніж по 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2025 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду змінити та стягувати із її довірителя на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 9000 грн.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу позивач не подавала.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню, суд першої інстанції вважав, що такий розмір аліментів є достатнім для забезпечення розвитку дітей та відповідає встановленим обставинам, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
Встановлено, що сторони у справі позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2023 року, і мають неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають з матір'ю та знаходяться на її утриманні (а.с. 22-29).
З письмових доказів наявних у матеріалах справи слідує, що на час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 перебував на військовій службі за призовом та отримував виплату військовослужбовця, а саме за травень 2025 року йому було виплачено 6861 грн 70 коп.; за червень 2025 року 20585 грн 10 коп. та 10896 грн; за липень 2025 року 10978 грн 72 коп. та 49610 грн 84 коп. (а.с. 32, 76).
Наказом від 06 серпня 2025 року № 58-РС ОСОБА_2 звільнений з військової служби у запас (а.с. 86, 87-89).
Крім того, з приєднаних до матеріалів справи копій платіжних інструкцій встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у 2024 та 2025 році добровільно перераховував грошові кошти на рахунок позивача ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) на утримання дітей та згідний сплачувати аліменти на їх утримання в сумі 9000 грн щомісячно (а.с. 61-64, 68-75).
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.
З урахуванням вимог ст. ст. 182, 184 СК України суд дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі та що розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Разом із тим, визначаючи розмір аліментів 15000 грн, які підлягають стягненню щомісячно та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, суд першої інстанції не урахував, що позивач на обґрунтування розміру аліментів, які просила стягнути з відповідача, не надала будь-яких розрахунків про щомісячні потреби дітей та доказів щодо свого матеріального стану як працюючої особи.
Разом з цим відповідач не заперечував, що є працездатною особою, однак доказів про місце своєї роботи, розмір отриманих доходів, крім тих які були у нього під час перебування на військовій службі, не надав, як і не надав жодних доказів на підтвердження тих фактів, що на його утриманні перебувають батьки.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дітей, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Ураховуючи наведені вище обставини, а також те, що обов'язок утримувати дітей є спільним обов'язком батьків, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність визначення для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 12000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, що буде відповідати засадам законності та справедливості. Цей розмір, з урахуванням обов'язку щодо утримання дитини обома батьками, є наближеним до встановленого сімейним законодавством мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо визначення розміру аліментів, на думку колегії суддів, зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду у цій частині.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2025 року в частині визначення розміру аліментів змінити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 12000 грн (дванадцять тисяч гривень) щомісячно, але не менше ніж по 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженою в касаційному порядку, не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді