Справа № 761/34110/25
Провадження № 2/761/9802/2025
(Заочне)
17 листопада 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП, -
У серпні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гафич І.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП у розмірі 58124,93 грн., моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги мотивують тим, що 12.02.2024р. об 11:50 год. у м. Київ по вул. Салютна, 3, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом М 21412, номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді з прилеглої території, не надав перевагу в русі транспортному засобу Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по вул. Салютна, та скоїв з ним зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, та завдано матеріальні збитки, чим порушив п. 10.2 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу МОСКВИЧ M21412, д.н.з. НОМЕР_1 застрахована у ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214050485. ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» здійснено страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 49 000,00 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 329/04-24 від 23 квітня 2024 р., Вартість відновлювального ремонту КТЗ Toyota Prius V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей становить 109 600,40 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 є особою, винною у дорожньо-транспортній пригоді, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з останнього різницю між фактичним розміром шкоди та здійсненою страховою виплатою у розмірі 58 124,93 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєвої Ю.О. від 02 вересня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від представника позивача - адвоката Гафич І.І. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги позивач підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив не подав, причини неявки суду невідомі.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що за змістом постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року у справі № 761/6829/24 12.02.2024 об 11:50 год. у м. Київ по вул. Салютна, 3, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом М 21412, номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді з прилеглої території, не надав перевагу в русі транспортному засобу Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по вул. Салютна, та скоїв з ним зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, та завдано матеріальні збитки, чим порушив п. 10.2 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Вищевказаною постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року у справі № 761/6829/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначити йому стягнення у виді штрафу п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян 850 гривень на користь держави.
Згідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу TOYOTA PRIUS V, д.н.з. НОМЕР_2 .
Станом на час дорожньо-транспортної пригоди, 12 лютого 2024 року, цивільно-правова відповідальність транспортного засобу МОСКВИЧ M21412, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214050485, про що свідчать наявні в матеріалах справи відомості про перевірку чинності полісу внутрішнього страхування.
Відповідно до Довідки АТ «КБ «ПриватБанк», 25.07.2024 ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» перерахувало на рахунок потерпілої особи - ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 49 000,00 грн.
Разом з цим, згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 885/08-24, складеного 26 серпня 2024 року СОД ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту КТЗ Toyota Prius V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей становить 109 600,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п.п. ст. 33 33.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18.
Позивачем заявлені вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила, так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Позивачем надано докази на підтвердження завданих збитків, у вигляді витрат, які він повинен був зробити, для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту).
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц.
Таким чином, різниця між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача ОСОБА_1 становить 58 124,93 грн. (109 600,40 грн. - 49 000,00 грн.).
Отже, оцінивши наявні у матеріалах докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 є винною особою у вчиненні ДТП, що сталася 12 лютого 2024 року, позивач ОСОБА_1 має право стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 58 124,93 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд дійшов таких висновків
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд керується тим, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Стаття 1167 ЦК України, передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до положень ст. 23, ст. 280, ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, в зв'язку з чим суд виходить з того, що задоволення позовних вимог повинно відповідати як заподіяній моральній шкоді, так і критерію справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Судом установлено, що протиправними діями з боку відповідача позивачу завдано моральної шкоди, що полягала у душевних переживаннях стосовно пошкодження майна позивача, що призвело до порушення звичного способу його життя та докладанню зусиль для його організації.
Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті протиправних дій відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги у частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., що на думку суду є достатнім та таким, що відповідає моральним стражданням, перенесеним позивачем.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 58 124,93 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Суд зазначає, що при подачі позовної заяви до суду позивачем були понесені витрати на збір доказів, а саме за оцінку матеріального збитку транспортного засобу, що складає 7 500, 00 грн. Так понесені витрати підтверджуються Платіжною інструкцією від 22.04.2024.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1194 ЦК України, ст. ст. 141, 274, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 58 124 (п'ятдесят вісім тисяч сто двадцять чотири) гривень 93 копійки, та моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на збір доказів 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
17 листопада 2025 року