Справа №760/9009/25
3/760/3531/25
27 листопада 2025 року Cуддя Солом'янського районного суду міста Києва Кравченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
14.03.2025 о 21 год 30 хв у м. Київ, вул. Кавказька (Липківського), 27/5, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 та здійснив зіткнення з мопедом «Honda», д.н.з. НОМЕР_3 , в ході розмови з водієм ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, після чого огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «ДРАГЕР» на місці. Результат підтверджується тестом 2307, результат огляду становить 1,08 %.
Отже, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 130 КУпАП.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надіслав.
З урахуванням участі в розгляді справи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Папенка Р.С., його думки стосовно можливості проведення судового розгляду за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та положень ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього, в присутності його захисника на підставі наявних матеріалів справи.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Папенко Р.С. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення та підтримав вказане клопотання у судовому засіданні. Клопотання обґрунтоване тим, що з письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що саме він перебував за кермом автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , однак після наїзду зник з місця пригоди, бо перебував у розшуку. Зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, з наданих суду матеріалів не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було перевіряти, у зв'язку з чим, всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Свідок ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, однак адвокат Папенко Р.С. до клопотання про закриття провадження по справі долучив письмові пояснення свідка ОСОБА_2 відповідно до яких, 14.03.2025 він на прохання ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись від вул. Генерала Шаповала в напрямку вул. М.В. Липківського. При цьому, зазначає, що він перебував за кермом транспортного засобу, а ОСОБА_1 знаходився на пасажирському сидінні. Під'їжджаючи до перехрестя вул. М.В. Липківського та вул. Кавказька, через неуважність здійснив наїзд на мопед. ОСОБА_1 підійшов до водія мопеда та поцікавився чи потрібна допомога, на що останній повідомив про те, що буде викликати поліцію. Оскільки в нього на той час не було військово-облікових документів та він перебував у розшуку за ТЦК, в той момент він злякався та вирішив залишити місце події. Спочатку він пересів на пасажирське сидіння, а потім вийшов через задні двері автомобіля та пішов додому. На даний час він мобілізований та перебуває в лавах ЗСУ, тому не має змоги особисто прибути до суду для надання пояснень.
У судовому засіданні, призначеному на 06.08.2025, за клопотанням захисника, допитано свідка ОСОБА_3 , який являється поліцейським УПП у м. Києві ДПП. Даний свідок повідомив, що під час чергування на службовий планшет надійшов виклик про те, що по вул. Кавказька (Липківського) виникла дорожньо-транспортна пригода з потерпілим. Прибувши на виклик на місці події він побачив ОСОБА_1 та іншого учасника ДТП, який стверджував, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Вказаний факт зафіксовано на службову нагрудну бодікамеру, відеозапис з якої долучено до матеріалів справи. У зв'язку з тим, що у потерпілого були наявні пошкодження, було прийнято рішення на місце ДТП викликати швидку медичну допомогу. Лікарі 127 БШМД, які прибули на виклик, зафіксували відсутність тілесних ушкоджень у потерпілого та останній відмовився від госпіталізації. Зазначає, що ними не складався протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП та не відбирались пояснення, оскільки учасники дорожньо-транспортної пригоди на місці домовились про відшкодування збитків. При цьому, усні пояснення, які надавались учасниками дорожньо-транспортної пригоди зафіксовані на відеозаписі. Зазначає, що по вказаній ситуації складався тільки електронний рапорт, який в подальшому був переданий до чергової частини та вищого керівництва. Підстав для з'ясування додаткових доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 не було, оскільки на місці ДТП учасники пригоди підтвердили даний факт.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши картку обліку адміністративного правопорушення (а.с.1); протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №271604 від 14.03.2025 року (а.с.2);результат приладу «Alkotest 6820», прилад «ARJL-0299» (а.с.4); акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних записів (а.с.5); розписку ОСОБА_4 від 14.03.2025 (а.с.6); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкоголю, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.03.2025 (а.с.7), витяг з підсистеми «Армор» щодо ОСОБА_1 (а.с.8), реєстраційну картку транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.9), відеозаписи з нагрудних БК 473413, 470197, клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Папенко Р.С. про закриття провадження, суд дійшов наступних висновків.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно з статтею 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до вимог ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п. 2.9 (а) ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає в тому числі у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Судом встановлено, що 14.03.2025 о 21 год 30 хв у м. Київ, вул. Кавказька (Липківського), 27/5, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 та здійснив зіткнення з мопедом «Honda», д.н.з. НОМЕР_3 , в ході розмови з водієм ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, після чого огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «ДРАГЕР» на місці. Результат підтверджується тестом 2307, результат огляду становить 1,08 %, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР.
Обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП настали в момент його керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується змістом досліджених у судовому засіданні наступних доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №271604 від 14.03.2025 року (а.с.2);
- результатом приладу «Alkotest 6820», прилад «ARJL-0299» (а.с.4);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних записів (а.с.5);
- розпискою ОСОБА_4 від 14.03.2025 (а.с.6);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкоголю, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.03.2025 (а.с.7),
- витягом з підсистеми «Армор» щодо ОСОБА_1 (а.с.8),
- реєстраційною карткою транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.9),
- відеозаписом з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 14.03.2025, використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції №100 від 03.02.2016.
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.
Надані суду відеозаписи від 14.03.2025 фіксують прибуття працівників патрульної поліції на місце дорожньо-транспортної пригоди. На відео зафіксовано, що водій ОСОБА_1 висловлює готовність компенсувати завдані збитки. Патрульні перевіряють документи водіїв - учасників ДТП. Надалі зафіксовано приїзд бригади швидкої медичної допомоги, яка надає медичну допомогу постраждалому, котрий повідомляє, що керований ОСОБА_1 автомобіль здійснив наїзд ззаду на його мопед. Також зафіксовано, як ОСОБА_1 пояснює, що викликав поліцію через відсутність досвіду у подібних ситуаціях, при цьому сторони обговорюють можливість вирішення питання на місці, й потерпілий зазначає, що не має до ОСОБА_1 жодних претензій. О 21:40 працівники поліції встановлюють у водія ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, у зв'язку з чим пропонують йому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Alkotest Drager» або у медичному закладі. ОСОБА_1 заперечує вживання алкогольних напоїв, пояснюючи свій стан хвилюванням через ДТП, однак після повторної пропозиції о 21:42 погоджується на огляд. Працівник поліції перевіряє мундштук на герметичність та надає прилад для продування, однак перша спроба не дає результату. О 21:44 мундштук замінюють, о 21:45 проводиться повторне продування, результат також відсутній. О 21:46 під час третьої спроби прилад «Alkotest Drager» фіксує показник 1,08 проміле, з яким водій погоджується. Після цього патрульні фіксують результат, відстороняють ОСОБА_5 від керування транспортним засобом. Водій телефонує іншій осоіб, яка може бути водієм його автомобіля. Патрульні роз'яснюють йому його права та складають протокол про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи доводи захисника Папенка Р.С. про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, суд враховує, що відповідно до п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Посилання захисника ОСОБА_1 - адвоката Папенка Р.С. - на письмові пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких за кермом транспортного засобу перебував саме він, суд вважає такими, що не можуть бути враховані як достовірний доказ, з огляду на наступне.
Із долучених до матеріалів справи відеозаписів нагрудних камер працівників патрульної поліції встановлено, що 14 березня 2025 року поліцейські прибули за викликом щодо дорожньо-транспортної пригоди, під час якої водій автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з мопедом «Honda», д.н.з. НОМЕР_3 . На відеозаписах зафіксовано, що біля автомобіля перебуває чоловік, який спілкується з поліцейськими, визнає факт керування транспортним засобом та погоджується пройти огляд на стан сп'яніння.
Саме ОСОБА_1 пред'явив працівникам поліції водійське посвідчення, надавав пояснення як водій та у присутності патрульних поліцейських і потерпілого не заперечував факту керування автомобілем. Потерпілий також чітко вказував на ОСОБА_1 як водія транспортного засобу, що підтверджується дослідженим відеозаписом.
Крім того, допитаний у судовому засіданні патрульний поліцейський зазначив, що інших осіб у салоні автомобіля на момент приїзду поліцейських не було. Суд також бере до уваги, що ключі від автомобіля знаходилися у ОСОБА_1 .
Таким чином, з урахуванням того, що інших осіб біля автомобіля на місці події не встановлено, ОСОБА_1 особисто повідомляв про керування транспортним засобом, його статус водія підтверджений зафіксованими в своїй сукупності обставинами на відеозаписі з БК, суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент виникнення ДТП є доведеним під час судового розгляду. Жодних об'єктивних даних, які б підтверджували перебування за кермом іншої особи, матеріали справи не містять.
Отже, доводи захисника щодо відсутності підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд оцінює критично та відхиляє як необґрунтовані, а долучені до справи письмові пояснення ОСОБА_2 суд сприймає такими, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 , відповідальності за вчинене правопорушення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 порушивши вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, зокрема матеріали справи не містять відомостей про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення інших правопорушень, відтак суд визнає останнього таким, що раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, є особою середнього віку, не є інвалідом.
Обставин, що згідно ст.ст. 34-35 КУпАП, пом'якшують та обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, дотримуючись принципу індивідуалізації стягнення, закріпленого у ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім, з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до Правил дорожнього руху, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст.33, 34,35, 40-1, 130, 283-285, 287, КУпАП, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд м. Києва.
Суддя Я.В. Кравченко