Справа №760/29253/25
3/760/8062/25
27 листопада 2025 року Cуддя Солом'янського районного суду міста Києва Кравченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
12.10.2025 о 23 год 05 хв в м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 21, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія проводився із застосуванням газоаналізатору «Drager Alcotest 6820», ARHK-0555, що зафіксовано на БК470646. Результат огляду - 2,46 проміле.
Отже, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав факт уживання слабоалкогольного напою у день події, проте свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав частково, посилаючись на незгоду з результатами огляду із застосуванням газоаналізатора. У зв'язку з цим просив провадження у справі закрити. Водночас, у разі ухвалення рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, просив не застосовувати до нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він займається волонтерською діяльністю та має постійну потребу у виїздах за межі міста.
У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Клопенко О.О. просив суд закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП України за відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки працівник поліції не вручив останньому направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направив водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, зазначив, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 проходження медичного огляду в медичному закладі у лікаря-нарколога. Також зазначив, що до протоколу про адміністративне правопорушення додано результат проведеного тесту за допомогою приладу "Alcotest Drager 6820", результат 2,46 проміле, але роздруківка вказаного тесту не містить жодного інформації про прилад «Драгер», яким проводився вищезазначений тест. Також відсутня інформація, коли проводилось останнє калібрування та чи взагалі проводилось. Додатково зазначив, що ОСОБА_1 є волонтером та просив не позбавляти права керування останнього, оскільки його родичі, яким він допомагає, проживають у селі до якого не ходять жодні транспортні засоби.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомила, що є дружиною ОСОБА_1 та може надати йому позитивну характеристику, оскільки він завжди допомагає людям та раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. Пояснила, що 12 жовтня 2025 року чоловік керував транспортним засобом після вживання лише одного келиха пива. Також зазначила, що ОСОБА_1 постійно змушений користуватися власним автомобілем для поїздок до сестри, яка проживає у сільській місцевості, де відсутній громадський транспорт. Стосовно виявленого тремтіння пальців рук пояснила, що це зумовлено наслідками перенесеного в минулому перелому шийки стегна, у зв'язку з чим у нього і досі спостерігається тремтіння.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №481611 від 12.10.2025 року (а.с.1); результат приладу «Alkotest 6820», прилад «ARHJ-0258» (а.с.2); картку обліку адміністративного правопорушення (а.с.4), акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних записів (а.с.5); рапорт старшого лейтенанта поліції Павлюкова В. від 12.10.2025 (а.с.6); постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5922967 від 12.10.2025 (а.с.7), витяг з підсистеми «Армор» щодо ОСОБА_1 (а.с.8), реєстраційну картку транспортного засобу «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.9), відеозаписи з нагрудних БК 470646, 473405, суд дійшов наступних висновків.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно з статтею 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до вимог ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п. 2.9 (а) ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає в тому числі у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.10.2025 о 23 год 05 хв в м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 21, керував транспортним засобом «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія проводився із застосуванням газоаналізатору «Drager Alcotest 6820», ARHK-0555, що зафіксовано на БК470646. Результат огляду - 2,46 проміле, чим останній порушив п. 2.9 (а) ПДР.
Обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП настали в момент його керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується змістом досліджених у судовому засіданні наступних доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №481611 від 12.10.2025 року (а.с.1);
-результатом приладу «Alkotest 6820», прилад «ARHJ-0258» (а.с.2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних записів (а.с.5);
- рапортом старшого лейтенанта поліції Павлюкова В. від 12.10.2025 (а.с.6);
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5922967 від 12.10.2025 (а.с.7),
- витягом з підсистеми «Армор» щодо ОСОБА_1 (а.с.8),
- реєстраційною карткою транспортного засобу «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.9),
- відеозаписом з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 12.10.2025, використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції №100 від 03.02.2016.
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.
Надані суду відеозаписи від 12.10.2025 містять фіксацію обставин зупинки працівниками поліції 12.10.2025 о 23 год 05 хв в м. Києві, по вул. Святослава Хороброго, 21, транспортного засобу «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час розмови патрульні поліцейські оголосили водієві про причину його зупинки (вимкнені фари та пробите колесо) та перевірили документи. Далі, патрульні поліцейські провели огляд водія транспортного засобу та виявивши ознак сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів) о 23 год 12 хв запропонували водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатору «Drager Alcotest 6820», на що водій погодився. Далі працівники поліції роз'яснюють особі процедуру проходження тесту, водій проходить процедури огляду та о 23 год 15 хв поліцейські фіксують результат тесту газоаналізатору, який складає 2,46 %. Після чого патрульні складають протокол про адміністративне правопорушення, який в подальшому зачитують ОСОБА_1 та останній ставить свій підпис на вказаному документі. Далі, поліцейські для підпису надають ОСОБА_1 чек газоаналізатору та водій також засвідчує вказаний документ своїм особистим підписом.
У судовому засіданні захисник наполягав на тому, що ОСОБА_1 не вручили направлення на огляд до медичного закладу, що є порушенням вимог Інструкції. Однак, суд вважає ці доводи необґрунтованими, оскільки відповідно до п.12 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не оспорював результати огляду на місці зупинки транспортного засобу та не виявляв бажання пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
У судовому засіданні адвокат Клопенко О.О. зауважив на порушенні працівниками поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки йому не було запропоновано пройти медичний огляд у медичному закладі охорони здоров'я.
Суд не погоджується з доводами захисту в цій частині та зазначає, що відповідно до відеозапису, який міститься в матеріалах справи, водій погодився та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат якого був позитивний.
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5) вбачається, що ОСОБА_1 з результатом згоден, що підтверджується підписом останнього. Також підпис ОСОБА_1 міститься в результаті тесту газоаналізатора «Драгер» № 4635 від 12.10.2025, вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 з результатом тесту погодився.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не висловив працівникам поліції прямої незгоди із результатами огляду, засвідчив акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та результаті тесту газоаналізатора «Драгер» № 4635 своїм особистим підписом, підстав для роз'яснення його права на проходження огляду у медичному закладі не було.
Також суд вважає необґрунтованими доводи адвоката щодо проведення огляду на пристрою, який не пройшов калібрування у передбачений інструкцією термін, що на його думку, ставить під сумнів результати тесту.
З матеріалів справи вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 працівниками поліції проводився на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», ARHK-0555, останнє калібрування проводилось 05 листопада 2024 року.
Частиною 1 ст.1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" дано визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.
Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.
Оскільки останнє калібрування даного приладу «Drager Alcotest 6820», ARHK-0555 було проведено 05 листопада 2024 року, то станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння з його використанням, інтервал калібрування даного приладу не закінчився.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 порушивши вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, зокрема матеріали справи не містять відомостей про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення інших правопорушень, відтак суд визнає останнього таким, що раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, є особою середнього віку, не є інвалідом.
Обставин, що згідно ст.ст. 34-35 КУпАП, пом'якшують та обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, дотримуючись принципу індивідуалізації стягнення, закріпленого у ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім, з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до Правил дорожнього руху, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У судовому засіданні ОСОБА_1 просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, однак відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Між тим, за змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу вищевказаної норми закону убачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки.
У даному випадку, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, також вважаю за потрібне звернути увагу на наступне рішення.
Так, по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Позитивні відомості ОСОБА_1 , який займається волонтерською діяльністю та раніше до адміністративної відповідності не притягався, не можуть слугувати підставою для задоволення вимог останнього з урахуванням встановленої законодавцем санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст.33, 34,35, 40-1, 130, 283-285, 287, КУпАП, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд м. Києва.
Суддя Я.В. Кравченко