СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/118/25
ун. № 759/1382/19
01 грудня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді - Журибеди О.М.,
при секретарі - Шило М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду зі скаргою в якій просить: - дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Ю.М. - визнати протиправними; - постанову головного державного виконавця Святошинського відділу виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Киї) Личика Ю.М. про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 визнати неправомірною та сакасувати.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Ю.М. від 03.10.2025 року було відкладено виконавчі дії в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1. Скаржник вважає, що вище зазначена постанова винесена неправомірно та підлягає скасуванню. З огляду на зазначене, скаржник звернулася до суду із вказаною скаргою.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав свою скаргу, з підстав зазначених у ній, просив задовольнити.
Заітенересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги, оскільки постанова втратила свою чинність та відсутній предмет спору.
Представник Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Барановського Б.В. в судовому засіданні вказав, що буде виконувати рішення суду згідно чинного законодавства.
Суд, вислухавши учасників процесу, перевіряючи матеріали скарги на предмет обґрунтованості, дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені ЗУ «Про виконавче провадження».
Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно частини першої статті 18 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно приписів статті 32 ЗУ "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Статтею 7 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону, відповідно до якої за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій є правом державного виконавця та в межах його повноважень і обумовлюється наданою йому законом дискрецією у прийнятті рішень, виходячи з фактичних обставин, що встановлені у кожному конкретному випадку при здійсненні примусових виконавчих дій.
Як встановлено при розгляді скарги, 25.10.2021 року Святошинським районним судом м.Києва видано виконавчий лист у справі № 759/1386/19.
Відповідно до відповіді ОСОБА_2 від 01.10.2025 року на вимогу №136761 від 01.10.2025 року та клопотання про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02.06.2025 року у з'язку із наявністю поважних причин, вбачається, що остання повідомляє про поважність причини, які унеможливлюють проведення виконавчих дій, запланованих на 04.10.2025 року, а саме хвороба дитини.
В додатках до вказаної відповіді долучено консультативне заключення лікаря від 29.09.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_3 отримує лікування, у зв'язку із діагнозом ГРЗ, гострий риносинусит, гострий трахеїт.
Постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личиком Ю.М. від 03.10.2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 відкладено проведення виконавчих дій, в частині зустрічей стягувача з дитиною за місцем проживання дитини з матір'ю з примусового виконання виконавчого листа (дублікат) №759/1383/19 виданого 28.05.2025 року до 17.10.2025 року на підставі ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до акта державного виконавця від 04.10.2025 року складеного о 11 год. 11 хв. встановлено, що 04.10.2025 рок уо 11 год. 00 хв. державним виконавцем здійснено перевірку виконання ухвали суду від 09.09.2025 року. Державним виконавцем створено спільну групу з боржником та стягувачем у застосунку «Вотс Ап», спілкування відбулось по відеозв'язку. Під час відеозв'язку зі сторонами виконавчого провадження дитина ОСОБА_3 спав, що було продемонстровано боржником під час відеодзвінка. У зв'язку із вищевикладеним, було прийнято рішення про відкладення перевірки виконання узвали суду до часу, коли дитина прокинеться. Державним виконавцем в усній формі, зобов'язано боржника повідомити державного виконавця про час прокидання дитини для подальшого проведення перевірки виконання ухвали суду. Також, стороні виконавчого провадження повідомлено, що у разі не повідомлення боржником часу прокидання дитини, державним виконавцем о 14 год. 00 хв. 04.10.2025 року буде повторно створена спільна група у застосунку «Вотс АП» для здійснення перевірки виконання ухвали суду.
Як вбачається з акту деражвного виконавця від 04.10.2025 року о 14 год. 40 хв., державним виконавцем повторно здійснено перевірку виконання ухвали суду від 09.09.2025 року, де створено спільну групу у застосунку «Вотс Ап». Під час відеозв'язку зі сторонами виконавчого провадження дитини ОСОБА_3 продовжувала спати, що було продемонстровано боржником на відеозв'язку. Оскільки об 11 год. 00 хв. та о 14 год. 10 хв. державному виконавцю не вдалося перевірити виконання боржником виконавчого документа у зв'язку із сном дитини, державним виконавцем в усній формі зобов'язано боржника повідомити державного виконавця про час прокидання дитини у строк до 21 год. 00 хв. 04.10.2025 року для подальшого проведення перевірки виконання ухвали суду.
Відповідно до акту від 04.10.2025 року о 21 год. 30 хв., актом державного виконавця від 04.10.2025 року о 14 год. 40 хв. державним виконавцем зобов'язано боржника, ОСОБА_2 повідомити державного виконавця про час прокидання дитини у строк до 21 год. 00 хв. 04.10.2025 року. Станом на 21 год. 30 хв. жодних повідомлень, клопотань та дзвінків від боржника ОСОБА_2 державному виконавцю не надходило. У зв'язку із вищевикладеним, ухвалу суду від 09.09.2025 року не виконано. Документів, що підтверджують поважність підстав невиконання виконавчого документта боржником не надано.
У постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 910/6104/21 викладений правовий висновок щодо застосування статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», який відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд має врахувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин:«8.37.Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову. 8.38. Аналіз положень наведеної норми дає підстави дійти висновку, що: по-перше, застосування цієї норми пов'язане з наявністю певних обставин та умов; по-друге, установлення та оцінювання таких обставин належить до повноважень державного виконавця і, які суд касаційної інстанції не може перебирати на себе».
Змістом скарги та її матеріалами не доведено, що користуючись наділеними повноваженнями та правами, державний виконавець діяв з недотриманням законодавства та поза межами наданих йому повноважень і без врахування інтересів в першу чергу малолітньої дитини.
Адже, згідно з частиною першою статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає визначення найкращих інтересів дитини та передбачає, що зв'язки дитини з сім'єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров'ю та розвитку (рішення у справі «А. В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року).
Також, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі від 07.12.2006 та від 27.02.1992 зазначається, що між інтересами (правами) дитини повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю повинні переважати над інтересами батьків.
Така обставина, як хвороба дитини ОСОБА_4 перешкоджала проведенню виконавчих дій за місцем вчинення виконавчих дій та є підставою для відкладення проведення виконавчих дій, що прямо передбачено ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження».
Отже, суд вважає, що постанова про відкладення проведення виконавчих дій винесена з дотриманням встановленого законом порядку, що дає суду підстави дійти висновку щодо законності та підставності дій державного виконавця у відповідності з чинним законодавством України.
Окрім того, як вбачається з наданих скаржником ОСОБА_1 копій актів державного виконавця від 04.10.2025 року, останнім здійснюються всі можливі заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Пр виконавче провадження».
Щодо зобов'язання визнати неправомірною та скасувати оскаржувану постанову про відкладення проведення виконавчих дій, як встановлено судом, постанова від 03.10.2025 року винесена державним виконавцем в межах його повноважень відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а отже підстави для зобов'язання її скасувати відсутні.
Частиною 3 статті 451 ЦПК України зазначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що скаржником не доведено неправомірність дій головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Ю.М. по виконавчому провадженню НОМЕР_2, та беручи до уваги, що постанова про відкладення виконавчих дій від 03.10.2025 року в рамках вказаного виконавчого провадження, винесена правомірно, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Журибеда