СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/27629/25
пр. № 2-о/759/863/25
27 листопада 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Петренко Н.О. .
за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування термінового обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , посилаючись на те, що він систематично переслідує її та її матір, ОСОБА_3 / ОСОБА_4 , висловлює погрози вбивством через заборгованість по аліментах.
На підтвердження своїх слів заявниця надала скріншоти повідомлень у месенджерах, які, за її твердженням, фіксують прямі погрози вбивством від ОСОБА_2 .
Заявниця просить суд заборонити відповідачу наближатися до неї та її матері, контактувати будь-яким способом та відвідувати їх місце проживання.
Суд, проаналізувавши надані скріншоти повідомлень та доводи заяви, приходить до висновку про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів для застосування термінового обмежувального припису, з огляду на наступне.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у справі № 759/18440/15-ц (набрало законної сили 15.04.2016 р.), ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Цим же рішенням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини його заробітної плати (доходу) щомісячно, починаючи з 30.11.2015 року.
На підтвердження погроз ОСОБА_1 надала скріншоти повідомлень у месенджерах, стверджуючи, що вони фіксують прямі погрози вбивством від ОСОБА_2 .
Згідно з вимогами ст. 350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Відповідно до ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя.
Пункт 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає домашнім насильством діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа або її представник.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, якими ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає наступні: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно положень п. 7 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Таким чином, обмежувальний припис застосовується виключно відносно кривдника, тобто особи, яка вчинила домашнє насильство. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства встановлено у ст. 126-1 КК України, що передбачає відповідальність за умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
У свою чергу, у ст. 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого відповідальність.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом із тим, доказів притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення діянь, що мають ознаки домашнього насильства не надано і наведено не було, а відтак на сторін не можуть бути поширені права і обов'язки кривдника і постраждалої особи, визначені законодавством про захист від домашнього насильства. Відсутній головний доказ для такої категорії справ - вирок чи постанова (рішення) суду, яке набрало законної сили про те, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство і його вина в установленому законом порядку доведена у ході судового розгляду.
Стаття 16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає ведення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі (Реєстр), яким є автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі.
Згідно ч. 3 ст. 16 цього Закону до Реєстру вносяться відомості (окремо за кожним випадком насильства), зокрема, про постраждалу особу - за згодою, наданою у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті; кривдника та про характер відносин між кривдником і постраждалою особою, у тому числі відповідно до статті 3 цього Закону; випадок домашнього насильства, насильства за ознакою статі (дата вчинення; місце вчинення; форма домашнього насильства; вид шкоди чи страждань, завданих внаслідок насильства за ознакою статі; короткий опис).
Відомості про кривдника вносяться до Реєстру у разі наявності обґрунтованої підозри вчинення ним насильства, зокрема після підтвердження такого факту шляхом проведення перевірки відповідної інформації згідно з порядком взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, та/або порядком взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 26 наведеного Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Наявність чи відсутність ризиків у поєднанні з доведеним фактом вчинення особою домашнього насильства є основною і фактично єдиною підставою для застосування чи не застосування обмежувального припису.
«Оцінка ризиків» та «наявність ризиків» - є основними обставинами, які повинні бути встановленні судом для ухвалення законного та обґрунтованого рішення в справах про видачу обмежувального припису.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
З наданих скріншотів неможливо однозначно та безспірно ідентифікувати відправника та отримувача повідомлень. Хоча вгорі чату на сторінках 1, 2, та 3 зазначено ім'я " ОСОБА_6 ", у тексті повідомлень (як відправлених, так і отриманих) відсутні дані, які б безпосередньо пов'язували ці акаунти в месенджері саме з заявником ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .
У наданих матеріалах відсутні будь-які докази того, що заявниця чи її мати зверталися до органів поліції з приводу погроз вбивством або факту прибуття ОСОБА_2 за адресою проживання матері. Факт виклику поліції та його фіксація є важливим доказом, що підтверджує реальність та серйозність погроз та дій відповідача. Заявниця жодного разу не виклимкала поліцію (за наявними скріншотами та документами), що ставить під сумнів необхідність термінового обмеження прав відповідача.
Заявниця ОСОБА_1 наразі проживає в Румунії, що виключає існування безпосередньої загрози для її особистого життя та здоров'я на території України, де має діяти обмежувальний припис.
Обмежувальний припис, як захід, спрямований на захист від фізичного чи психологічного насильства, має чітку територіальну дію (заборона наближатися до місця проживання, роботи, навчання ). Оскільки заявник не перебуває за своєю адресою в м. Києві, частина вимог щодо особистого захисту від відповідача на території України є необґрунтованою у контексті термінового застосування.
Обмежувальний припис є винятковим та терміновим заходом, який вимагає наявності безпосередньої загрози життю чи здоров'ю. За відсутності належної ідентифікації сторін у чаті та фактів звернення до правоохоронних органів, надані скріншоти є недостатніми доказами для застосування такого радикального заходу, як обмеження конституційних прав особи (Відповідача) на свободу пересування та контактів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 350-5, 350-6 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О. Петренко