Справа № 758/9403/24
Категорія 52
18 листопада 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київпастранс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
В липні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 31 жовтня 2023 року о 12 годині 32 хвилини в м. Києві на перехресті вулиць Гната Хоткевича та Фінської третя особа - ОСОБА_3 керувала трамваєм НОМЕР_6, власником якого є КП «Київпастранс», не стежила за дорожньою обстановкою, завчасно не зреагувала на перешкоду, яка знаходилась попереду, внаслідок чого здійснила наїзд на транспортний засіб Dodge Journey, д.ч.3. НОМЕР_1 , що належить Позивачу, який в свою чергу здійснив зіткнення із автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 .
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Право власності Позивача на транспортний засіб Dodge Journey, д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
У позовній заяві позивач зазначив, що сума майнових збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження у ДТП належного йому транспортного засобу складає 332992,55 грн., що підтверджується Висновком №66/02-24 щодо вартості матеріального збитку від 28 лютого 2024 року. Зазначений розмір матеріального збитку визначений на рівні ринкової вартості транспортного засобу, так як відновлювальний ремонт значно перевищує ринкову вартість і складає 973647,34 грн.
Трамвай НОМЕР_6, яким під час ДТП керувала ОСОБА_2 , належить Відповідачу. Зазначена обставина підтверджується відповіддю на адвокатський запит за №053/01/46-542 від 03.05.2024 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги на підставі частини 1 статті 1172 ЦК України, відповідно до якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відтак, просив стягнути з відповідача 332992,55 грн. на відшкодування спричинених йому майнових збитків у зв'язку з повним знищенням його транспортного засобу.
У позовній заяві позивач також зазначив, що крім завданої внаслідок ДТП майнової шкоди, позивачу було завдано значної моральної шкоди. Причиною моральних страждань позивача стало пошкодження, а фактично знищення належного йому автомобіля. Позивач був позбавлений автомобіля, внаслідок чого він був позбавлений можливості вести звичний для себе спосіб життя. Без транспортного засобу позивач не може як це було до виникнення ДТП спілкуватися з родичами і друзями, що мешкають як в м. Києві, так і за його межами. Внаслідок втрати автомобіля позивач позбавлений можливості використовувати його для особистих та робочих питань, у зв'язку з чим вимушений користуватися громадським транспортом та витрачати значно більше часу для вирішення власних питань. Зайві витрати свого часу і душевних сил, позивач поніс та продовжує витрачати внаслідок необхідності оформлення та отримання різних документів, проведення автотоварознавчого дослідження, звернення до різних державних органів, необхідністю відновлення своїх порушених прав за рахунок звернення до суду. Тобто, наслідки події, що сталася і подальша ситуація, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу позивача та обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Моральні страждання позивача полягають у щоденних думках та спогадах про наслідки події, страх можливого повторення тих рокових подій, потребі в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; фіксованість уваги на проблемі відновлення своїх прав. Крім того, в момент виникнення ДТП Позивав переніс значний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями страху за своє життя, життя своєї дружини та неповнолітньої дитини, які знаходились в салоні автомобіля.
Всі зазначені моральні страждання підсилюються ще і тим фактором, що відповідач не виявляє жодної ініціативи, щодо добровільної компенсації завданої шкоди, повністю ігноруючи ситуацію яка виникла. Заподіяну позивачу моральну шкоду останній оцінює в розмірі 30000,00 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач також, окрім відшкодування майнової та моральної шкоди, просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу. Зазначив, що 06 листопада 2023 року між позивачем та адвокатом Шевченко О.Б. було укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до умов зазначеного договору розмір гонорару за надання правничої допомоги складає 35000.00 грн. Факт оплати послуг за надання професійної правничої допомоги підтверджується копією квитанції №12AP-4Р1K-А675-A8X від 23 квітня 2024 року.
Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на його користь завдану майнову шкоду в розмірі 337992,55 грн., завдану моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн., стягнути 35000,00 грн. витрат на правову допомогу та 4591,12 грн. судового збору.
Ухвалою судді Подільського району суду міста Києва від 2 вересня 2024р. було відкрито провадження у даній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
30 вересня 2024р. від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідач заперечував проти стягнення з нього заявленої суми матеріального збитку. Посилався на те, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003р., якщо транспортний засіб є фізично знищеним, визначається вартість його утилізації, що обчислюється як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися. Виходячи з даної Методики та статті 30.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (відповідно до якої: якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовуються різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди) твердження позивача щодо відшкодування йому матеріального збитку в сумі 332992,55 грн., що дорівнює сумі ринкової вартості пошкодженого автомобіля до моменту ДТП є недоцільним та необґрунтованим, оскільки позивач фактично отримає в сукупності ринкову вартість транспортного засобу та вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, що призведе до безпідставного збагачення позивача.
У даному випадку ремонт пошкодженого автомобіля вважається економічно недоцільним, тому на підставі п.30.2 ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю зазначеного транспортного засобу до моменту ДТП і його вартістю після ДТП.
У Відзиві відповідач також заперечував щодо відшкодування 5000 грн. витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку, посилаючись на те, що такі витрати не є збитками. Крім того, квитанція про понесення витрат на проведення оцінки є неналежним доказом, адже не містить призначення платежу та інформації про одержувача.
Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідач звертав увагу суду на те, що позивач не надав будь-яких доказів понесення душевних страждань, відтак, визначений позивачем розмір моральної шкоди 30 000 грн. базується на припущеннях.
30 вересня 2024р. відповідач також подав Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Заперечуючи проти стягнення 35 000 грн. витрат на правничу допомогу, відповідач стверджував, що такі витрати не відповідають критерію реальності. До заяви про відшкодування витрат на правову допомогу позивач не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Враховуючи обставини справи та той факт, що для підготовки позовної заяви не виникла необхідність збирати додаткові докази, проводити експертизи, складати та відправляти будь-які запити, викликати свідків тощо, дана справа не може відноситися до категорії складних. Посилаючись на ч.5 ст.137 ЦПК України відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до розміру одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн.
30 вересня 2024р. відповідач також подав Клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання про визначення утилізаційної вартості автомобіля Dodge Journey, д.н.з. НОМЕР_1 , яка складається з ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 р. у справі було призначено автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлене питання про вартість автомобіля Dodge Journey, д.н.з. НОМЕР_1 , в пошкодженому вигляді після ДТП, яка мала місце 31.10.2023р. (утилізаційна вартість), станом на 26 лютого 2024 р.
18 вересня 2025 р. до суду надійшов Висновок експерта від 11.07.2025 за результатом проведення транспортно-товарознавчої експертизи, яким встановлена ринкова вартість автомобіля в пошкодженому стані після ДТП у розмірі 93 944,60 грн..
07 листопада 2025 р. від відповідача надійшли Письмові пояснення. Виходячи з того, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля становить 93944,60 грн., відповідач вважав за можливе відшкодування у розмірі 239 047,95 грн., що складає різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП. Відповідач також зазначив, що за проведення експертизи сплатив 17038,80 грн., відтак, просив компенсувати за рахунок позивача 28,21% вартості проведеної експертизи, виходячи з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню на 71,79%.
12.11.2025 р. від представника позивача надійшла Заява про розгляд справи без його участі та пояснення по справі, згідно яких позивач підтримує позовні вимоги у первісній редакції, просить стягнути 332 992,55 грн. суми майнових збитків, 5000 грн. витрат на послуги оцінювача, 30 000 грн. на відшкодування моральної школи, 35 000 грн. витрат на правову допомогу та 4691,12 грн. судового збору.
18 листопада 2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника КП «Київпастранс».
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2023 року о 12 годині 32 хвилини в м. Києві на перехресті вулиць Гната Хоткевича та Фінської третя особа - ОСОБА_3 керувала трамваєм НОМЕР_6, власником якого є КП «Київпастранс», не стежила за дорожньою обстановкою, завчасно не зреагувала на перешкоду, яка знаходилась попереду, внаслідок чого здійснила наїзд на транспортний засіб Dodge Journey, д.ч.3. НОМЕР_1 , що належить Позивачу, який в свою чергу здійснив зіткнення із автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 .
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Право власності Позивача на транспортний засіб Dodge Journey, д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Трамвай НОМЕР_6, яким під час ДТП керувала ОСОБА_2 , належить Відповідачу. Зазначена обставина підтверджується відповіддю на адвокатський запит за №053/01/46-542 від 03.05.2024 року.
ОСОБА_2 на момент ДТП керувала трамваєм НОМЕР_6 як працівник Відповідача. Зазначена обставина підтверджується копією шляхового листа №033667; копією наказу №122 К-1 від 19 серпня 2021 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 ; копією наказу №218 K-2 від 31 жовтня 2023 року про припинення трудового договору з ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У висновку, викладеному у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 р. «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках» зазначено, що згідно з роз'ясненнями п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за статтею 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених статтею 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія ОСОБА_2 , яка на відповідній правовій підставі керувала трамваєм, який перебуває у володінні роботодавця КП «Київпастранс», відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Відтак, у КП «Київпастранс» виникло зобов'язання перед позивачем про відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу.
Вирішуючи питання про розмір спричинених збитків, суд виходить з такого.
Відповідно до Звіту №066/02-24 про оцінку вартості матеріального збитку від 28 лютого 2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Dodge Journey, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження у ДТП 31.10.2023 р., складає 332 992,55 грн.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля Dodge Journey, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 973 647,34 грн.
Ринкова вартість автомобіля Dodge Journey, д.н.з. НОМЕР_1 , до моменту ДТП становить 332 992,55 грн. (а.с.29-38).
На підставі даного Звіту зроблено висновок про недоцільність відновлювального ремонту транспортного засобу (повне знищення автомобіля), адже вартість його відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу, у зв'язку з чим розмір матеріального збитку визначено на рівні ринкової вартості транспортного засобу до моменту його пошкодження в ДТП - 332 992,55 грн. Саме таку суму позивач просив стягнути з відповідача у даній позовній заяві.
Вирішуючи питання про неможливість стягнення саме цієї суми 332 992,55 грн., суд враховує, що залишки пошкодженого транспортного засобу залишилися у володінні позивача та мають певну вартість.
Так, відповідно до Висновку експерта №12543/24-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 11 липня 2025р., ринкова вартість автомобіля Dodge Journey, д.н.з. НОМЕР_1 , в пошкодженому стані після ДТП, яка мала місце 31 жовтня 2023р., станом на 26 лютого 2024р. складала 93944,60 грн. (а.с.133-146).
Відтак, даним Висновком зафіксована вартість пошкодженого транспортного засобу (залишків) станом на 26 лютого 2024р., тобто станом на дату, коли проводилася оцінка ринкової вартості автомобіля до моменту ДТП згідно Звіту №066/02-24 від 28.02.2024.
Завдяки отриманим вартостям транспортного засобу Dodge Journey, д.н.з. НОМЕР_1 , до та після ДТП, суд може встановити розмір збитків позивача, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, з урахуванням того, що пошкоджений транспортний засіб залишився у володінні позивача.
Зважаючи на те, що ремонт пошкодженого автомобіля вважається економічно недоцільним, тому на підставі пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю зазначеного транспортного засобу до моменту ДТП і його вартістю після ДТП. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №205/7747/18, від 25.11.2021 у справі №204/5314/18.
Отже, фактичними збитками, які спричинені позивачу у зв'язку з ДТП, є збитки, розмір яких становить різницю між вартістю зазначеного транспортного засобу до моменту ДТП і його вартістю після ДТП, а саме 239 047,95 грн. (332992,55 грн.-93944,60 грн.)
Позивач також просив стягнути з відповідача 5000 грн. за складання Звіту про оцінку вартості матеріального збитку. Проти стягнення цієї суми заперечував відповідач, зазначаючи про відсутність належних доказів здійснення сплати цієї суми.
Суд, дослідивши квитанцію на суму 5000 грн. встановив, що квитанція №9ХВ8-6ВНР-С7К2-16ЕМ від 26.02.2024 свідчить про здійснення переказу коштів ОСОБА_4 26.02.2024 зі свого рахунку в АТ «Універсал Банк» на картковий рахунок НОМЕР_4 , емітентом якого є Монобанк без зазначення отримувача (а.с.62). При цьому, у Договорі на проведення оцінки від 20.02.2024 №066/24 передбачена оплата на банківський рахунок АТ «Приватбанк» (а.с. 60-61).
Зважаючи на встановлені обставини, копія квитанції про здійснення переказу коштів у розмірі 5000 грн. на якийсь картковий рахунок ОСОБА_4 , не може вважатися доказом здійснення оплати за складання Звіту про оцінку вартості матеріального збитку.
Попри це, суд робить висновок про необхідність стягнення з відповідача 5000 грн. на користь позивача, адже саме така сума визначена у Договорі на проведення оцінки №066/24 від 20.02.2024 як вартість робіт щодо складання Звіту. Зважаючи на те, що Звіт було складено та він наявний в матеріалах справи, суд не може дійти протилежного висновку про те, що позивач не поніс витрати на складання такого Звіту, та не може ставити під сумнів розмір вартості складання такого Звіту.
Висновок суду про необхідність стягнення з відповідача 5000грн. за складання Звіту не спростовується твердженням відповідача про те, що такі витрати не є збитками, спричиненими в результаті ДТП та не підлягають відшкодуванню, адже відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є витрати, які особа повинна понести для відновлення свого права.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що автомобіль позивача в результаті ДТП став непридатним для відновлення та використання за призначенням. Сама по собі така обставина є безумовною причиною моральних страждань позивача, які слід компенсувати за рахунок винуватої сторони.
Справедливим та співмірним розміром відшкодування суд вважає розмір моральної шкоди 15 000 грн.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати на проведення експертизи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано Договір про надання правничої допомоги від 06.11.2023 року та копію квитанції про здійснення оплати вартості правової допомоги у розмірі 35000 грн. (а.с.63). Суд вважає розумними та такими, що пов'язані з предметом позову витрати у розмірі 20000 грн. Втім, такі витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно частці задоволених позовних вимог.
Суд також враховує, що відповідач ініціював питання про проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, за результатом якої було складено Висновок експерта №12543/24-54 від 11 липня 2025р., за проведення якої відповідачем сплачено 17038,80 грн. Такі витрати на проведення експертизи підлягають компенсації відповідачу в частці, пропорційно тій, у задоволенні якої позивачу буде відмовлено у позові.
Позивачем було заявлено майнових вимог на суму 332992,55 грн. збитків, 5000 грн. вартості оцінки, 30 000 грн. моральної шкоди, а всього на суму 367 992,55 грн.
Суд дійшов висновку про доведеність позовних вимоги на суму 239 047,95 грн. збитків, 5000 грн. вартості оцінки, 15 000 грн. моральної шкоди, а всього на суму 259 047,95 грн., тобто задовольнив позовні вимоги на 77,79 %.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 4591,12 грн., тоді як потрібно було 3679,93 грн. Із урахуванням наведеного, у зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково - на 77,79%, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2862,62 грн. (77,79% від суми 3679,93 грн.) та 15558,00 грн. витрат на правову допомогу (77,79% від суми 20 000 грн.).
В свою чергу, позивач повинен компенсувати відповідачу 22,21% вартості судової експертизи, тобто 3784,14 грн. (22,21% від суми 17038,80 грн.)
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст. ст. 4, 76, 77, 80, 81, 141, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київпастранс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь ОСОБА_1 239 047,95 грн. на відшкодування майнової шкоди, 5000 грн. вартості оцінки, 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 2862,62 грн. судового збору та 15558,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнути 277 468.57 грн. (двісті сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 57 коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Київпастранс" 3784,14 грн. витрат на оплату судової експертизи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасники справи:
Комунальне підприємство "Київпастранс", код ЄДРПОУ 31725604, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .
Суддя Т.В.Войтенко