"01" грудня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/22984/25
провадження № 2/755/16173/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., перевіривши додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, по позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Копію ухвали негайно було надіслано на електронну адресу позивача, зазначену у позовній заяві.
Зазначену ухвалу суду отримано позивачем 26 листопада 2025 року, про що свідчить Інформаційна довідка про доставку електронного листа, що автоматично сформована Автоматизованою системою бази документообігу суду. Довідку долучено до матеріалів справи.
28.11.2025 року від імені позивача Поляковим О.В. подано заяву на усунення недоліків (вх. № 72537 від 01.12.2025 р.), в якій зазначено про дотримання позивачем норм закону при оформленні платіжної інструкції при зверненні з позовом до суду.
Разом з тим, згідно положення ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Із позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно ст. 3 вказаного закону судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частини першої статті 6 згаданого Закону).
Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу», який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.
Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 березня 2018 у справі №914/1542/17, від 16 січня 2019 у справі №905/1057/18, від 10 травня 2018 року у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2018 у справі № 907/892/15, від 16 квітня 2018 року у справі № 922/3137/17, від 20 квітня 2018 року у справі № 910/12031/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/8880/18, від 13 лютого 2020 року № 910/4557/18.
Разом з тим, долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція № 28500 від 17.10.2025 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана платіжна інструкція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_1 .
При цьому інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідачем за якою є ОСОБА_1 позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даною позовною заявою.
Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 755/3288/20, Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20, Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 755/9632/24, яку підтримано ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року, постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 755/17965/24, постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2024 року у справі № 755/9825/24, постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у справі № 755/17827/24, постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 755/20926/24, постановою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 755/6628/25.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що суд не піддає сумніву зарахування коштів судового збору за платіжною інструкцією від 13.10.2025 року до бюджету Держави. Однак матеріали позовної заяви, а також копія платіжного документу не містять жодних даних про те, що такі кошти зараховано саме за позовом до ОСОБА_1 , а не в тому числі і за іншими позовами Товариства, поданими до суду.
При цьому, як суд так і учасники процесу зобов'язані керуватися нормами Закону, а не даними інтернет-сайтів, на що судом вказано в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року, однак проігноровано представником позивача.
Таким чином, суд зобов'язаний попереджати зловживання правом з боку учасників процесу, контролювати надходження коштів до Державного бюджету України, - що не є надмірним формалізмом.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та у рішенні від 30 травня 2013 року «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Разом з тим, у встановлений судом строк позивач не виконав вимоги ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, не усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач у встановлений судом строк не виконає всі перелічені в статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Разом з тим, позивача не позбавлено права повернення неналежно оформленої суми судового збору на підставі відповідної заяви у порядку Закону України «Про судовий збір», а також позивач має право повторного звернення із позовною заявою до суду, сплативши судовий збір у відповідності до Закону.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган