Справа № 755/1677/24
№ 1-кп/755/356/25
"01" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105040002517 від 10.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з вищою освітою, пенсіонера, вдівця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого у силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним
Так, 09.12.2022 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 прийшов до магазину продуктів, що за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 17-Б, де зустрів раніше відомих йому осіб чоловічої статі, яких пропустив у черзі та вони вийшли з магазину, після цього, ОСОБА_5 вийшов з магазину та до нього підійшов один із вказаних чоловіків, а саме ОСОБА_7 та став перед ним. Після цього, ОСОБА_7 , тримаючи образу на ОСОБА_5 ще з 90-х років за прийняте щодо нього рішення про відсторонення від служби в Академії сухопутних військ, почав задавати останньому провокуючи запитання, а у свою чергу ОСОБА_5 , з метою уникнення конфлікту, почав обходити ОСОБА_7 , та в цей час, в останнього виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та штовхнув його обома руками в спину. Після цього, ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій і свідомо допускаючи настання тяжких наслідків, завдав декілька ударів кулаками в область обличчя потерпілого ОСОБА_5 , від чого останній втратив рівновагу та впав правим коліном на землю. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 наніс ще декілька ударів кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_5 , після чого, дії ОСОБА_7 були припинені продавцем магазину ОСОБА_8 , а потерпілого ОСОБА_5 з отриманими тілесними ушкодженнями було госпіталізовано до КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».
Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у ОСОБА_5 виявлено відкриту травму правого ока - рвана рана оболонок очного яблука з випадінням внутрішньоочного вмісту, тотальна гіфема, садно верхнього повіка та параорбітальна гематома, що за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_7 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе саме за ч. 1 ст. 121 КК України не визнав, зазначив, що його дії не були умисними та показав, що вони з потерпілим ОСОБА_5 у минулому проходили службу в Інституті сухопутних військ, при цьому, там працювали, та у 1994 році останній повів себе негарно, внаслідок чого, йому довелося написати заяву про звільнення та звільнитися, від чого, у нього залишилася на потерпілого образа. До події, він не знав, що ОСОБА_5 проживає у сусідньому під'їзді, але декілька разів останнього бачив на зупинці громадського транспорту ще раніше. 09 грудня 2022 року він побачив, коли знаходився на вулиці зі своїми знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , при цьому, у стані сп'яніння не перебував, як потерпілий зайшов до магазину та хотів з останнім поговорити, однак, продавець магазину попрохала їх вийти на вулицю, що вони й зробили, де він намагався із ОСОБА_5 знову ж таки поговорити, однак, той почав його ображати та штовхати, внаслідок чого, між ними відбулася бійка. Потерпілий перший почав його відштовхувати та махнув рукою, вдаривши в груди, на що він останнього декілька разів ударив долонею по обличчю, а саме щоках, спочатку однією, потім іншою, далі, вдарив по обличчю кулаком, вцілому, було приблизно 3-4 удари, та зачепив йому око, потерпілого не штовхав, після чого, підійшли сусіди та їх розборонили, а він пішов додому. Після нанесення ударів, чи була на потерпілому кров, не пам'ятає, однак, якби побачив кров, то останнього би більше не чіпав, а про те, що в потерпілого щось трапилося зі здоров'ям внаслідок даної події, він нічого не знав, цілий рік йому ніхто нічого не говорив і даний магазин він більше не відвідував, лише один раз, щоб вибачитися перед продавцем, яка йому повідомила, що в день події приїжджала швидка медична допомога та поліція, однак, чому це відбулося, сам не поцікавився, так як це йому було не цікаво. Зазначив, що визнає факт нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому, однак, це відбулося не навмисно, його спонукало до нанесення останньому ударів минула образа. Після вручення підозри вибачення у потерпілого він не просив, оскільки не вважав це за потрібне, так як думав про те, що коли вони зустрінуться один на один, от тоді й попросить у нього вибачення. Зазначив, що просить вибачення у потерпілого та на даний час, почав відшкодовувати останньому заподіяну ним шкоду, щомісяця перераховує йому деякі кошти, виходячи з можливостей його заробітної плати, заявлений цивільний позов, з урахування уточнень до нього, визнає в частині моральної шкоди.
Оцінка суду
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Враховуючи процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_7 щодо скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, його вина повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами, а також показаннями потерпілого та свідків, які попереджалися про кримінальну відповідальність, а саме:
- допитаний, у порядку ст. 353 КПК України, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що 09.12.2022 року він зайшов до магазину, слідом за ним зайшло троє чоловіків, один з яких був обвинувачений ОСОБА_7 , які сиділа на лавці перед першим під'їздом будинку АДРЕСА_2 , яких він пропустив у черзі, останні купили горілку та щось закусити і вийшли з магазину, оскільки останній виражався нецензурно і продавчиня попросила його вийти з магазину, а він, у свою чергу, купив цигарки і теж вийшов. Після чого, йому перегородив дорогу ОСОБА_7 та почав задавати йому образливі запитання про генерала ОСОБА_11 , на що він відповів, що це один з найкращих генералів, після чого, з метою уникнення конфлікту розвернувся, щоб іти до свого під'їзду, однак, обвинувачений почав йому чи то наносити удар у спину, чи то штовхати, від чого, він впав на одне коліно і коли схопився за дерево та почав підійматися, ОСОБА_7 ударив його в око, від чого, у нього почалася кровотеча і він вже майже нічого не бачив, після чого, останній знову почав наносити йому удари в область обличчя. Далі, майже нічого не бачачи, він почав іти до свого під'їзду та коли йшов, кровотеча не зупинялася, тому, сказав дружині, щоб та викликала швидку медичну допомогу, по приїзду якої, медичні працівники викликали працівників поліції, яким він надав показання та було зафіксовано, що травма не є побутовою. Після чого, його було доставлено до лікарні, та пізніше, лікарі повідомили, що вони зупинили кровотечу та зашили рану, а на наступний день повідомили, що оперувати око немає сенсу, оскільки його втрачено та відновити неможливо. На його думку, на момент події, ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки, перебуваючи ще в магазині, виражався нецензурною лайкою. Раніше з обвинуваченим вони знайомі не були, а вже після події пригадав, оскільки пройшло дуже багато років, що вони з останнім колись давно працювали в Інституті сухопутних війська, він працював на танковому факультеті, а обвинувачений - автомобільному факультеті, і про це вже з'ясувалося в ході досудового розслідування. Коли вони працювали, то була ситуація, коли ОСОБА_7 побив солдата і за це було прийнято рішення генералом ОСОБА_11 про його звільнення і більшістю голосів старших офіцерів це рішення було затверджено, після чого, обвинуваченому було запропоновано самостійно піти з Інституту за побиття солдата і той звільнився. Вважає, що ОСОБА_7 міг тримати образу на всіх, хто підтримав рішення генерала ОСОБА_11 , у тому числі, й на нього. Після події, він пропрацював ще місяців шість, однак, у нього погіршився стан здоров'я, він не міг користуватися комп'ютером, був у пригніченому стані. Того дня, він вживав алкогольні напої, але вже після події, коли прийшов додому. Зазначив, що на момент його допиту, отримав від обвинуваченого ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 32 000 гривень, цивільний позов підтримує, з урахуванням уточнень до нього;
- допитана у судовому засіданні, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_8 суду показала, що в день події вона перебувала на роботі в магазині, де краєм вуха почула, що між потерпілим та обвинуваченим у магазині виник діалог, який переріс у підвищення тону та вона звернула увагу, як обвинувачений ОСОБА_7 нецензурно висловлювався у бік потерпілого ОСОБА_5 , зокрема, обвинувачений був напідпитку та від нього був запах алкоголю, а від потерпілого такого запаху не було. Яка була причина конфлікту, не чула, тому, попросила останнього вийти з магазину, після чого, з магазину вийшов покупець, якого вона обслуговувала, а обвинувачений, який за ним стояв, підійшов до прилавку, купив пляшку горілки, об'ємом 0,5 г і також вийшов на вулицю, після чого, до прилавку підійшов потерпілий, купив продукти, вони з останнім трішки порозмовляли, приблизно 5-7 хвилин, і той також вийшов на вулицю. Через деякий час, вона почула на вулиці як хтось розмовляв на підвищених тонах, тому, вийшла з магазину, щоб подивитися, що сталося та побачила, як потерпілий стояв із кров'ю на обличчі та тримався за дерево, яке знаходиться приблизно 1-1,5 метри від магазину, а обвинувачений наносив останньому два удари чи то рукою, чи то долонею в обличчя, на око потерпілого уваги не звернула, вона до них підбігла та почала просити ОСОБА_7 , щоб той не бив ОСОБА_5 , який в цей час тримався за дерево, після чого, повернулася до магазину, а коли знову через декілька хвилин вийшла, то на вулиці вже нікого не було. Показала, що потерпілий обвинуваченому будь-яких ударів не наносив, ніяк не оборонявся, а навпаки, однією рукою тримався за дерево, а в іншій руці тримав пакет. Біля магазину знаходилися ще якісь особи, вона почала кричати та відтягувати обвинуваченого від потерпілого, однак, ОСОБА_7 відмахнув її руку та висловився у її бік нецензурною лайкою, вона трішки призупинила дії обвинуваченого і той потерпілому ударів більше не наносив, однак, агресія в останнього була однозначно. У день події з приводу бійки у неї з ОСОБА_7 розмови не було, останній прийшов вибачитися через деякий час, після того, як її колега на вулиці побачив обвинуваченого та попросив піти до неї вибачитися за нецензурну лайку в магазині. У подальшому, обвинувачений ще декілька разів заходив до неї в магазин за продуктами, зокрема, після проведення з нею слідчого експерименту, питав, що вона там наговорила і сказав, що вона нічого не бачила і не чула, на що вона заперечила, після чого, останній розвернувся та пішов і більше вона його не бачила;
- допитаний у судовому засіданні, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_12 суду показав, що до події він знав обвинуваченого як сусіда, з потерпілим знайомий не був. У день події він побачив, що біля магазину по вул. Ентузіастів, 17-Б знаходилася невелика компанія, серед яких знаходився його сусід ОСОБА_13 , з яким вони трішки випили, після чого, до них підійшов обвинувачений ОСОБА_7 , який також купив їм пляшку горілки, однак, сам вжити не встиг, оскільки, повз них проходив потерпілий ОСОБА_5 , та як він зрозумів, обвинувачений був із ним знайомий і потерпілий, начебто, останньому щось сказав і вони відійшли в сторону, а він із ОСОБА_14 залишився та спілкувалися далі, після чого, побачив, що обвинувачений з потерпілим сваряться, зокрема, останній був на підпитку та штовхнув ОСОБА_7 , на що той штовхнув потерпілого, після чого, він підійшов до останніх та запитав, що ті тут влаштували, однак, вони на нього не звертали увагу, оскільки перебували на емоціях, і він пішов додому. У подальшому дізнався, що відбулася бійка, момент якої він не бачив, лише те, як обвинувачений з потерпілим сварилися та штовхалися. Показав, що він побачив ОСОБА_5 на вулиці, однак, звідки останній з'явився, не бачив, можливо, йшов до магазину, та чи хтось заходив до магазину, увагу не звернув, ОСОБА_7 від них не відходив та перебував біля них недовго. На його думку, конфлікт між обвинуваченим та потерпілим тривав декілька хвилин, він останніх намагався заспокоїти, ті з'ясовували свої старі відносини, це були розмови, потерпілий штовхав обвинуваченого, і навпаки, останній - потерпілого, хто з них більше конфліктував, не пам'ятає.
Зокрема, допитаний у судовому засіданні, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_15 суду показав, що до події він у жодних відносинах а ні з обвинуваченим, а ні з потерпілим не перебував, однак, потерпілого знає як сусіда. У день події, точної дати не пам'ятає, він пішов до магазину за продуктами харчування, було вже темно, на зустріч йому йшов потерпілий ОСОБА_5 зі свого під'їзду і вони з останнім зустрілися біля входу до магазину, зайшли до нього, де він скупився та пішов додому і дорогою нікого не зустрічав, а про саму подію йому нічого відомо не було, дізнався, коли його допитував слідчий, конфлікту між обвинуваченим та потерпілим не бачив, оскільки вийшов з магазину, а ОСОБА_5 ще там залишився. У магазині все було спокійно, ніякої бійки не було, обвинуваченого там не бачив, можливо, до магазину хтось і заходив, однак, не звернув на це увагу.
Крім того, за клопотанням представника потерпілого в частині заявленого цивільного позову в інтересах потерпілого та як характеристики останнього було допитано свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
Так, допитаний у судовому засіданні, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_16 , суду показав, що з потерпілим ОСОБА_5 знайомий давно, оскільки той був його науковим консультантом під час написання дисертації. Про подію він дізнався на початку грудня 2022 року з телефонного дзвінка дружини потерпілого, яка повідомила, що останній перебуває у поганому стані внаслідок травми, яку отримав на вулиці після побиття. Наступного ранку, він прийшов до потерпілого додому та побачив, що в останнього біля ока все синє, шрам було заклеєно пластиром, координація рухів було порушена, без сторонньої допомоги останній не міг пересуватися, йому постійно необхідна була допомога, а до події, ОСОБА_5 був життєрадісний, однак, того дня він побачив пригнічену людину, яка втратила інтерес до життя, останній нікого не хотів бачити за винятком близьких людей, а він, у свою чергу, погодився йому допомогти, возив декілька разів до лікарні та для проведення експертизи. Зазначив, що ОСОБА_5 був і є висококваліфікованим фахівцем у галузі озброєння та військової техніки, однак, внаслідок отримання травми, втратив можливість працювати. Коли він у потерпілого запитав про те, що сталося і хто його побив, він відповів, що це був колишній військовослужбовець танкового училища і є його сусідом та повідомив, що вони з обвинуваченим зустрілися біля магазину і після короткої бесіди почали розмовляти про звільнення обвинуваченого, який був військовослужбовцем, після зборів офіцерів, які очолював генерал ОСОБА_11 , та ОСОБА_5 також перебував у складі цих зборів, після чого, обвинувачений поставив йому провокаційне запитання щодо генерала ОСОБА_11 , на що потерпілий відповів, що поважає дану людину і тому, обвинувачений наніс йому удар. Зазначив, що потерпілий ОСОБА_5 ще міг би тривалий час працювати, якби не дана подія, праці потерпілого залишаються затребуваними і останній міг би ще принести багато користі державі у наш час та зберегти життя бійців, які її боронять;
- допитаний у судовому засіданні, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_17 , суду показав, що знайомий з потерпілим ОСОБА_5 , який після події став засмучений, морально пригнічений та слабий фізично, стан здоров'я значно погіршився, він схуднув, на даний час, моральний його стан таким і залишився. Декілька разів він приїжджав до потерпілого додому та відвозив у лікарню до лікаря-офтальмолога, допомагав пересуватися, оскільки потерпілий це робити сам не міг, останній розповідав йому про те, що отримав травму і це для нього було несподівано. До події, потерпілий був активний, ходив на роботу, займався науковою діяльністю, є заслуженим діячем, однак, на даний час, через отриману травму йому довелося звільнитися та припинити наукову діяльність. Про подію потерпілий не дуже хотів розповідати, розповідав лише, що в нього відбувся конфлікт з людиною, з якою раніше проходив службу та не розуміє, чому так сталося;
- допитана у судовому засіданні, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_18 суду показала, що вона є співмешканкою потерпілого ОСОБА_5 09 грудня 2022 року вона ходила у власних справах, а коли повернулася додому, то на кухні побачила потерпілого, в якого було розбите обличчя і текла з ока кров, останній сидів розгублений і вона викликала швидку медичну допомогу та останнього відвезли до лікарні, оскільки з ока витікала очна рідина, де йому наклали шви, однак, у проведенні операції було відмовлено через те, що око вже не можливо було врятувати, зокрема, у потерпілого була розсічена брова, травмовані зуби, садна на ногах, у квартирі пересувався за допомогою ходунків, оскільки втрачав свідомість. Ними було відвідано безліч лікарів, якими призначалося багато ліків, витрачалося багато коштів, потерпілий втратив сенс життя, не хотів нікого бачити, не міг спати, схуднув, став роздратований, згасав на очах, хоча до події, був енергійний, комунікабельний, сильний. На даний час, потерпілий залежний від сторонньої допомоги, його постійно всюди необхідно супроводжувати, оскільки бачить на одне око, зокрема, через отриману травму, сильно комплексує, навіть вдома. Крім того, також довелося протезувати потерпілому зуби. До події потерпілий багато працював, оскільки є доктором технічних наук, професором, ним написано більше 200 статей, готував людей до захисту дисертацій, їздив у відрядження, у вільний час вони з ним подорожували, ходив на риболовлю та полювання, наразі, потерпілий нікуди не ходить, не може фізично займатися роботою у тому об'ємі, в якому міг займатися раніше, не може займатися науковою роботою, оскільки швидко втомлюється, від чого сильно дратується і йому довелося звільнитися з роботи. Зазначила, що потерпілий був принижений ситуацією, яка склалася, не міг зрозуміти, чому так сталося, для нього це було незрозумілим, оскільки він неконфліктна людина і гарно знаходить спільну мову з іншими людьми, тобто, не вирішує питання за допомогою сили, для нього це був сильний моральний удар. Вони з потерпілим аналізували подію і останній зазначав про те, що коли обвинувачений його бив, то нецензурно висловлювався у бік генерала ОСОБА_11 , говорив, що офіцери зіпсували йому життя, говорив, що вб'є потерпілого, тобто, згадав події, які мали місце 30 років, адже 09.12.2022 року звернувся спочатку до потерпілого з питанням про генерала ОСОБА_11 та після того, як купив у магазині продукти, додому не пішов, а чекав потерпілого, тобто, обвинувачений тримав у собі злість. Зокрема, додала, що після того, як потерпілому було нанесено тілесні ушкодження, працівники поліції довгий час не хотіли займатися справою і тільки після того, як вони звернулися за допомого до адвоката, яка самостійно намагалася зібрати інформацію, вдалося все таки знайти винного. Крім того, пояснила, що всі їх сусіди говорили про цю подію і з розповіді останніх стало відомо, що чотири роки назад обвинувачений стріляв у людину та поранив його, був засуджений, тому, вони останнього боялися та боялися з ним зв'язуватися і щось говорити;
- допитаний у судовому засіданні, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_19 суду показав, що з потерпілим ОСОБА_5 він знайомий ще з 1995 року, з моменту, коли почали з ним працювати в одній установі. До моменту події, потерпілий був дуже спокійний, ніколи не провокував конфлікти та завжди їх уникав, був життєрадісний, однак, після події, перестав виходити на зв'язок та не хотів ні з ким спілкуватися, втратив інтерес до всього і всі сподівалися, що потерпілий повернеться на роботу, але останній звільнився і їх установа втратила фахівця у напрямку військової політики України, адже ОСОБА_5 був науковим керівником і виростив докторів та кандидатів наук, його учні займають високі посади у державних органах, серед його учнів є Герой України, потерпілий приймав участь у розвитку певних зразків та систем озброєння, за що йому вручено державну нагороду за особливі заслуги перед державою, випустив десятки монографій, а сотні наукових статей є опублікованими.
Суд, оцінює показання потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , як належними та достовірними, у розумінні ст. ст. 94-96 КПК України, тому не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими доказами в їх сукупності.
Щодо показань свідка ОСОБА_15 , то суд не бере їх до уваги, оскільки як показав останній, про саму подію йому нічого відомо не було, дізнався лише, коли його допитував слідчий, конфлікту між обвинуваченим та потерпілим він не бачив.
Так, зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України доводиться процесуальними джерелами доказів, а саме:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.12.2022 року (заявник ОСОБА_5 ), з якої вбачається, що 09.12.2022 року, близько 16 години 30 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 , біля будинку, наглядно знайомий на ім'я ОСОБА_20 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 (т. 1 а.п. 190-191);
- висновком експерта № 042-1845-2023 від 29.11.2023 року, з якого вбачається, що дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням даних, викладених у «Висновку експертного дослідження № 041-1810-2022 від 22.12.2022 року, свідчать про те, що під час звернення за медичною допомогою 09.12.2022 о 17:38, у нього мали місце тілесні ушкодження: а) відкрита травма правого ока - рвана рана оболонок очного яблука з випадінням внутрішньоочного вмісту (рана рогівки з переходом на склеральну частину), тотальна гіфема, садно верхнього повіка та параорбітальна гематома; б) синець на передній поверхні лівого колінного суглобу. Відповідно п. п. 2.1.1 г/ та 4.6 «Правил», вказане тілесне ушкодження у п. а) даних Підсумків, за ступенем тяжкості, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Відповідно п. п. 4.6. та 2.3.5. «Правил», вищевказане тілесне ушкодження у п. б) даних Підсумків, за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Виявлені ушкодження не мають ознак небезпеки для життя. Характер та морфологія виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворились внаслідок не менше двох травматичних дій тупого(их) предмета(ів), характерні властивості якого(их) в ушкодженнях не відобразились. Часові дані, наведені в медичній документації, свідчать про те, що тілесні ушкодження, були спричинені до 17:38 09.12.2022 року (т. 1 а.п. 194-200);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.12.2023 року, з відеозаписом, який було переглянуто у судовому засіданні, проведеного за участю свідка ОСОБА_8 , біля магазину продуктів за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 17-Б, з якого вбачається, що свідок 09.12.2022 року знаходилась в приміщенні вищевказаного магазину та в цей момент, зайшли двоє чоловіків (місцеві мешканці), які сперечались між собою та нецензурно висловлювалися, на що свідок попросила їх покинути магазин. Приблизно через декілька хвилин, вона почула голос на вулиці, вийшла та побачила, що особа № 1 тримається за дерево, а особа № 2 завдає при свідкові 1-2 удари кулаками правої руки особі № 1 в область обличчя. Після цього, свідок почала смикати особу № 2 за руку та кричати, при цьому, була присутня ще одна особа, однак, вона її не запам'ятала, яка також допомагала їй відтягнути особу № 2. Зокрема, коли свідок вийшла з магазину, то на обличчі в особи № 1 вже була присутня кров. Після цього, свідок зайшла до магазину, а коли приблизно через 10 хвилин вийшла на вулицю, то там вже нікого не було (т.1 а.п. 201-204);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.12.2023 року за участю свідка ОСОБА_8 , з якого вбачається, що остання повідомила, що впізнає особу, зображену на фото № 2, як ту, яка 09.12.2022 року біля магазину за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 17-Б, наносила тілесні ушкодження особі чоловічої статі та на фотознімку під № 2 зображений ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 205-207);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.12.2023 року за участю потерпілого ОСОБА_5 , з якого вбачається, що останній повідомив, що впізнає особу, зображену на фото № 4, як ту, яка 09.12.2022 року біля житлового будинку АДРЕСА_3 наносила йому тілесні ушкодження та на фотознімку під № 4 зображений ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 208-210);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.12.2023 року, з відеозаписом, який було переглянуто у судовому засіданні, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_5 , біля магазину продуктів за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 17-Б, з якого вбачається, що 09.12.2022 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин - 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 прийшов до вищевказаного магазину, за ним зайшло троє осіб чоловічої статі, яких він пропустив. Після того, як потерпілий вийшов з магазину, йому дорогу перегородив один з чоловіків та почав звертатись до потерпілого з образливою фразою щодо генерала ОСОБА_11 , на що потерпілий відповів, що на його думку, це один із найкращих генералів. Після цього, потерпілий пішов у іншу сторону та відчув поштовх у спину, а коли повернувся лицем до вищевказаного чоловіка, то останній починав наносити удари у кількості двох-трьох йому в обличчя, від чого він впав на коліно, а коли підійнявся, то звернувся до чоловіка. Після цього, потерпілий починає триматися за дерево, а з магазину вийшла продавець ОСОБА_21 , та в цей час, чоловік наніс ще декілька ударів в область обличчя. При цьому, потерпілий зазначив, що в ході ударів, чоловік виставляв палець з кулака та нігтями хапав йому око. Зазначив, що він обличчям об інші поверхні не вдарявся, тілесні ушкодження спричинені лише внаслідок ударів. Після нанесення останніх ударів, вищевказаного чоловіка відтягнула продавець, після чого, потерпілий пішов додому (т.1 а.п. 211-215);
- висновком експерта № 042-2127-2023 від 20.12.2023 року, з якого вбачається, що враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, дані протоколів проведення слідчих експериментів за участю потерпілого від 16.12.2023 року та свідка ОСОБА_8 від 13.12.2023 року, можна заключити, що виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли утворитись при умовах та у спосіб, на які вони вказують при проведенні слідчих експериментів. Характер та морфологія виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворились внаслідок не менше двох травматичних дій (удар/тиснення) тупого (их) предмета(ів), характерні властивості якого (их) в ушкодженнях не відобразились (т. 1 а.п. 217-224);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.01.2024 року, з відеозаписом, який було переглянуто у судовому засіданні, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_7 , на території Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. В.Черчилля, 2, з якого вбачається, що 09.12.2022 року ОСОБА_7 прийшов до магазину продуктів, що за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 17-Б та біля вказаного магазину зустрів знайомих ОСОБА_22 та ОСОБА_9 з якими вирішили випити горілки. Далі, до них підійшов ОСОБА_10 , який теж з ними випив. Через деякий час, до магазину підійшов раніше знайомий ОСОБА_23 , з яким вони разом проходили службу в Інституті сухопутних військ у 90-х роках, на якого він тримав образу через те, що ОСОБА_23 перебував у складі комісії з прийняття рішення щодо його звільнення. Тоді, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_23 та в них почався словесний конфлікт, вони зайшли до магазину, однак, їх вигнала продавець ОСОБА_21 та сказала, щоб стосунки в магазині не з'ясовували. Перебуваючи на вулиці біля магазину, конфлікт продовжився і ОСОБА_7 схопив ОСОБА_23 за куртку руками та завдав декілька ударів долонею по обличчю, потерпілий теж відмахувався руками. Після цього, ОСОБА_7 завдав декілька ударів кулаком в область обличчя, але куди саме, не пам'ятає. Після цього, їх розборонили та ОСОБА_7 пішов додому. Крім цього, ОСОБА_7 вказав, що не пам'ятає, щоб при цьому, потерпілий падав чи вдарявся об щось обличчям (т. 1 а.п. 242-246).
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Суд, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв'язку, вважає, що у провадженні існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому діянні та повністю підтверджують дані про місце, час, спосіб, мотив та обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зокрема, суд розцінює твердження сторони захисту про не вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення саме за ч. 1 ст. 121 КК України та невизнання останнім своєї вини за цією статтею, як спосіб захисту обвинуваченого, спрямований на уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, оскільки, будучи вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, останніми не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів.
Зокрема, що стосується показань обвинуваченого ОСОБА_7 , що саме потерпілим спровоковано бійку і той першим наніс йому тілесні ушкодження, то суд вважає, що вони не відповідають встановленим обставинам, оскільки спростовуються показаннями як потерпілого, які у суду не викликають сумніву, а також, показаннями свідка ОСОБА_8 та іншими доказами, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, що узгоджуються між собою і не викликають сумнівів, тому, не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 128 КК України, як це стверджує сторона захисту.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами у кримінальному провадженні «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст. 94 КПК України, які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Тому, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у тому, що він своїми умисними діями вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, є доведеною і тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 121 КК України.
Позиція сторін щодо призначення покарання
Прокурор просив визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Цивільний позов задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_4 зазначила, що, на думку потерпілої сторони, обвинувачений ніяким чином не розкаявся, вину не визнав, а тільки формально визнав цивільний позов та частково відшкодовував шкоду для пом'якшення покарання, пояснивши, що хоч і раніше, але однак, обвинувачений засуджувався за постріл у людину, хоч це були і гумові кулі і засуджувався за ч. 4 ст. 296 КК України, але це вказує на його агресивну поведінку, на злість і навіть та давня його образа на потерпілого, також була пов'язана з побиттям військового, що вказує на те, що обвинувачений ніяким чином не робить для себе висновки, а навпаки, продовжує свою протиправну поведінку, яка призвела до тяжких насідків та втрати ока потерпілим, який був вимушений звільнитися з роботи і отримав ще й душевну травму назавжди. Прохала прийняти справедливе рішення та задовільнити цивільний позов повністю з урахуванням уточнень, у тому числі, що стосується витрат на правову допомогу, зазначивши, що саме у зв'язку з процесуальною позицією обвинуваченого відбулася така кількість судових засідань, у зв'язку з чим, потерпілою стороною вже понесені витрати на правову допомогу.
Захисник ОСОБА_6 зазначив, що як у ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, не знайшла своє підтвердження кваліфікація за ст. 121 КК України, вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 були неумисними, тому, прохав перекваліфікувати дії останнього за ст. 128 КК України та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі та звільнити останнього від відбування покарання з іспитовим строком, відповідно до ст. 75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що вину визнає частково, умислу щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому у нього не було, цивільний позов у частині моральної шкоди визнає, а щодо витрат на правову допомогу, то погоджується частково.
Позиція суду щодо призначення покарання
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено обставини, яка б пом'якшувала вину обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме щире каяття, не позиціє щодо часткового відшкодування шкоди, з огляду дивлячись на його на наступне.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к, щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчинення інших дій, спрямованих на розкриття злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди… Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, щире каяття повинно мати не формальний характер, оскільки воно само собою не є підставою для звільнення від відбування покарання, а лише характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину. Це ставлення виявляється в тому, що винний визнає свою вину, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого (постанова Верховного Суду від 14.08.2024 року у справі № 499/511/19).
Наведене вище, також відображено у постановах Верховного Суду, а саме: від 22.03.2018 року в справі № 759/7784/15; від 24.04.2024 року в справі № 133/3123/20).
Крім того, у своїй постанові від 25.09.2019 року (справа № 509/4910/17, провадження № 51-3360 км 19) Верховний Суд зазначає про те, що: «Враховуючи як обставину, що пом'якшує покарання, щире каяття ОСОБА_7, апеляційний суд не врахував, що саме по собі визнання засудженим своєї провини під час апеляційного провадження не вказує, що його зізнання стало результатом тривалого роздуму й затятої внутрішньої боротьби та свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб'єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність. Визнання ОСОБА_7 своєї вини лише під час апеляційного розгляду, вибачення не перед потерпілим, а перед його представником, в апеляційному провадженні через шістнадцять місяців після вчинення ДТП, свідчить про відсутність у нього щирого жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття».
У зв'язку з викладеним вище, суд не приходить до висновку про визнання пом'якшуючої обставини - щире каяття, однак, поруч з цим, визнає пом'якшуючою обставиною часткове відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Так, суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відношення обвинуваченого до вчиненого (вину не визнав, не розкаявся у вчиненому); поведінку під час вчинення злочинних діянь, внаслідок яких наступили непоправні тяжкі наслідки у виді втрати потерпілим ока, медичну допомогу потерпілому не надав, з місця вчинення злочину зник.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, конкретних обставин кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до скоєного суд вважає, що його перевиховання й виправлення не можливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, однак, поряд з цим, суд бере до уваги пом'якшуючу обставину, тому вважає за необхідне призначити покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням, що може бути призначене особам. Це покарання має застосовуватися до таких осіб тільки тоді, коли у суду є переконання, що застосування більш м'якого покарання не сприятиме виправленню засудженого.
Саме таке покарання буде доцільне для профілактики вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення, зазначене випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції. Також такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Вирішуючи питання цивільного позову, з урахувань уточнень до нього, представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 в інтересах останнього щодо відшкодування моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Так, у даному кримінальному провадженні представником потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 в інтересах останнього заявлено цивільний позов, з урахуванням уточнень до нього, до обвинуваченого ОСОБА_7 на суму 245 тисяч гривень моральної шкоди та 113 тисяч гривень витрат на правову допомогу.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині моральної шкоди представник потерпілого зазначає, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину відносно потерпілого ОСОБА_5 , останньому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних та психологічних стражданнях, занепокоєнні, роздратованості, соромі, приниженні, постійних переживаннях, пригніченості, перебуванні у депресії, стресовому стані, страху та відчаю, істотних вимушених змінах у житті у зв'язку з повною втратою зору на праве око та іншими тілесними ушкодженнями, тривалим лікуванням та надією, що зір хоча б частково відновиться, спотворенням обличчя у результаті відсутності значної тканини ока, подіями, які відбулися на очах сусідів, (образами у бік потерпілого та нанесенні йому тілесних ушкоджень), вимушеним прийняттям потерпілим рішення щодо звільнення з роботи, тривалістю досудового розслідування та побоюванням потерпілого, що особа, яка позбавила його зору на праве око, не понесе покарання та може ще спричинити шкоду його дружині та близьким, необхідністю надання потерпілим показань під час допитів в органах досудового розслідування та суді, які спонукали його хвилюватися знову та страждати. Отже, після вчинення обвинуваченим злочину потерпілому протягом тривалого часу довелося проходити тривале лікування, перенести хірургічне втручання на око, отримувати неприємне медикаментозне лікування з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, потреба у догляді) та увесь цей час переживати за майбутній стан свого здоров'я. Все це супроводжувалось постійною напруженістю, дратівливістю, що заважає сну, у потерпілого з'явились швидка стомлюваність, слабкість, зниження концентрації уваги, швидкості мислення та пам'яті, істотно знизилася працездатність. Також, внаслідок гематом обличчя та спотворення ока потерпілий тривалий час відчував та до цих пір відчуває незручність та сором при спілкуванні з дружиною, знайомими, колегами, друзями та сторонніми особами. Незважаючи на те, що відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР були внесені ще 10.12.2022 року, протягом тривалого часу (близько 10 місяців) досудове розслідування на належному рівні не проводилось, у зв'язку з чим, потерпілий протягом всього цього часу перебував у тривожно-депресивному стані, підвищеному занепокоєнні. Зокрема, моральні страждання потерпілого пов'язані ще й з тим, що після отриманої травми йому необхідно прилаштуватися до орієнтації у просторі, оскільки втрата зору на одне око значно зменшує звичну картинку простору та вимагає додаткової концентрації уваги при виконанні будь-якої побутової роботи, при пересуванні на вулиці, користуванні транспортом тощо, та потребує носіння у громадських місцях пов'язки, яка закриває око, що викликає незручне відчуття на обличчі, оскільки вигляд ока приваблює нездоровий інтерес у більшості людей, що негативно впливає на його психічний стан. Також, слід зазначити, що потерпілий до події працював у Центральному науково-дослідному інституті озброєння та військової техніки Збройних Сил України на посаді провідного наукового співробітника науково-дослідного відділу розвитку озброєння та військової техніки загального призначення та його фізичний стан (до подій 09.12.2022 року), значний досвід та знання надавали можливість потерпілому ще роки працювати науковцем, але у зв'язку із травмою ока, морального та фізичного стану (загострились інші захворювання), останнім 26.05.2023 року було прийняте дуже тяжке для нього рішення щодо звільнення з роботи. За таких обставин, внаслідок вчинення злочину були порушені нормальні життєві зв'язки потерпілого через неможливість продовження активного громадського життя, порушені контакти з колегами, актуальні життєві плани, реалізація нових життєвих перспектив, наукових та трудових планів, нової продуктивної самореалізації, втрачена працездатність та робота. При цьому, обвинувачений навіть після направлення обвинувального акта до суду не попросив пробачення, що могло б знизити рівень напруженості та страху, що обвинувачений не завдасть нової шкоди потерпілому та його близьким, не намагався дізнатись, який стан здоров'я в останнього, лише тільки після вручення обвинуваченому підозри, він вирішив надіслати потерпілому грошові перекази.
Так, частинами 1, 2, 3 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 щодо відшкодування потерпілому моральної школи в сумі 245 000 гривень підлягає задоволенню, оскільки визнаний останнім у повному обсязі та сума якого знайшла своє підтвердження у ході розгляду провадження.
Що стосується питання витрат на правову допомогу, то суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Представник потерпілого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 в інтересах останнього звернулася до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_7 понесені потерпілим витрати на правову допомогу у розмірі 113 000 гривень. Зазначила, що відповідно до прейскуранту цін на адвокатські послуги (додаток до договору № 29/12/2022 від 29.12.2022 року), потерпілим ОСОБА_5 на час подання цивільного позову до суду були понесені витрати на правничу допомогу під час здійснення досудового розслідування у сумі 61 000 гривень. Зокрема, вона здійснювала представництво інтересів потерпілого у підготовчому судовому засіданні та під час розгляду кримінального провадження по суті. Відповідно до додатку до вказаного договору, вартість участі адвоката у судовому засіданні становить 4 000 гривень, а таких судових засідань було проведено тринадцять, тобто загальна сума участі в судових засіданнях складає 52 000 гривень.
Відповідно до Постанови від 17.09.2020 року у справі № 735/845/17 (провадження № 51-8746км18), Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).
Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як було зазначено вище, між потерпілим ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_4 було укладено Договір № 30/12/22 від 30.12.2022 року про надання правової допомоги.
Відповідно до Актів виконаних робіт за вказаним вище договором, а також, прейскуранту цін на адвокатські послуги (додаток до договору № 29/12/22 від 29.12.2022 року) за періоди: за 2024 рік; з 01.01.2025 року до 30.06.2025 року; 01.07.2025 року до 04.11.2025 року, з урахування судового засідання за 27.11.2025 року, вартість участі адвоката у судових засіданнях складає 52 000 гривень.
Зокрема, відповідно до вказаного вище прейскуранту, потерпілим ОСОБА_5 на час подання цивільного позову до суду були понесені витрати на правничу допомогу під час здійснення досудового розслідування у сумі 61 000 гривень.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_5 понесені витрати на правову допомогу, що підтверджені письмовими доказами.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 120, 124, 127-128, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання.
Цивільний позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 245 000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 113 тисяч гривень.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-медичних експертиз: № 042-1845-2023 від 29.11.2023 року в розмірі 1 998 гривень та № 042-2127-2023 від 20.12.2023 року в розмірі 1 998 гривень, а всього на загальну суму в розмірі 3 996 гривень.
Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_7 , захиснику, потерпілому, представнику потерпілого та прокурору.
Головуючий суддя