Справа № 755/2399/23
"01" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040000347 від 02.02.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 13 червня 2016 року вироком Тернівського районного суду м. Криворогу Рогу за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим слідством час та у невстановленому досудовим слідством місці, вступив у злочинну змову з ОСОБА_5 , щодо якого винесено вирок Дніпровським районним судом м. Києва від 18 вересня 2024 року та невстановленою особою, з метою особистого збагачення, шляхом вчинення умисних злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства.
У подальшому, вказана група осіб розробила злочинний план незаконного збагачення, шляхом повідомлення особам похилого віку завідомо неправдивої інформацію про те, що їх рідні потрапили до лікарні та необхідно сплати грошові коштів для проведення термінової операції.
Невстановлена досудовим слідством особа, будучи байдужою до наслідків вчинення злочинів, здатною чинити протиправні дії проти власності громадян, представившись працівником поліції, мав повідомити потерпілому, що нібито, член сім'ї потрапив у ДТП, та через довірену особу отримати від нього грошові кошти, а у подальшому, передати їх іншим співучасникам, шляхом переказу на надану банківську картку. Пошук потенційних потерпілих, безпосереднє спілкування по телефону, а також, координацію дій ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , взяла на себе невстановлена досудовим розслідуванням особа.
На виконання вказаного злочинного плану, невстановлена досудовим слідством особа чоловічої статі, 01.02.2022 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, зателефонувала на домашній телефон потерпілої ОСОБА_6 , представилась працівником поліції та повідомила, що нібито, її донька ОСОБА_7 потрапила у ДТП, знаходиться в лікарні та на проведення лікування потрібні значні грошові кошти, та сказала, що подальше спілкування буде проводити донька.
У подальшому, слухавку взяла невстановлена досудовим слідством особа жіночої статі, яка представилась донькою, яка повідомила потерпілій ОСОБА_6 завідомо неправдиву інформацію про те, що вона потрапила у ДТП та необхідна термінова медична допомога, вартість якої становить близько 20 000 гривень, які необхідно зібрати в найкоротший строк та передати довіреній особі працівника поліції, яка приїде за місцем проживання потерпілої.
Одночасно з цим, невстановлена досудовим слідством особа, яка вела спілкування з потерпілою, маючи на меті отримати повний контроль над її діями, не дати їй змоги скористатись можливістю зателефонувати доньці, попросила не класти слухавку. Не здогадуючись про злочинні наміри невстановлених осіб, ОСОБА_6 на це погодилась.
У подальшому, потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що вона має лише 7 000 гривень, які готова надати на лікування доньки.
ОСОБА_6 , перебуваючи у шоковому стані від отриманої інформації, будучи впевненою, що спілкується з працівником поліції, у силу свого віку та стану, сприйняла вказану інформацію як реальну, одночасно з цим, потерпіла повідомила невстановленій досудовим розслідуванням особі, що для отримання грошових коштів йому необхідно прийти до кв. АДРЕСА_3 , де вона отримає грошові кошти.
ОСОБА_5 , керуючись єдиним умислом на заволодіння грошовими коштами, що належать ОСОБА_6 , діючи за заздалегідь розробленим планом, виконуючи вказівки невстановленої досудовим слідством особи, розуміючи протиправність своїх дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисних мотивів, 01.02.2022 року, приблизно о 15 годині 10 хвилин, прийшов до кв. АДРЕСА_3 та представився перед ОСОБА_6 , що він є довіреною особою працівника поліції та прийшов задля отримання коштів.
Після чого, ОСОБА_6 передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 7 000 гривень, з якими останній покинув квартиру.
У цей час,ОСОБА_3 знаходився поряд з квартирою АДРЕСА_3 та спостерігав за навколишньою обстановкою, з метою, щоб їхні злочинні дії не були викриті сторонніми особами.
У подальшому, ОСОБА_5 , отримавши вищевказану суму грошових коштів, разом з ОСОБА_3 , з місця вчинення злочину зникли, а грошовими коштами розпорядились, згідно заздалегідь розробленого плану.
Протиправними діями групи осіб, до складу якої входив ОСОБА_5 . ОСОБА_3 , та невстановлена досудовим слідством особа, потерпілій ОСОБА_6 завдано матеріального збитку на загальну суму 7 000 гривень.
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю, надав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення. Пояснив, що 01 лютого 2025 року близько 15 год, знаходився біля квартири АДРЕСА_3 , та пильнував, щоб нікого не було, потім дочекавшись ОСОБА_5 розпорядились грошовими коштами на власний розсуд. Був обізнаний зі злочинним планом, щоб заволодівати коштами людей, шляхом шахрайства. Щиро кається, більше такого вчиняти не буде.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 190 КК України.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (кримінального проступку), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, те, що він є раніше судимим, думку прокурора, особу винуватого, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, у виді позбавлення волі, оскільки перевиховання та виправлення ОСОБА_3 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Крім того, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13.11.2025 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України, та у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один місяць).
Відповідно до положення частини четвертої статті 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
При цьому, при застосуванні положень статті 70 КК України враховано те, що законодавець чітко визначив момент у часі, що обумовлює слушність застосування правила визначеного статтею 70 КК України - це постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили, крім того, в постанові від 01 червня 2020 року в справі №766/39/17 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи при визначенні остаточного покарання та правил, на підставі яких воно має бути сформованим, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набранням ним законної сили.
Оскільки, вказане кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_3 у лютому 2022 року, тобто до ухвалення вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 13.11.2025 року, остаточне покарання ОСОБА_3 необхідно визначити за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.
Таке покарання, на переконання суду, є достатнім для виправлення ОСОБА_3 попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених даним вироком та вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13.11.2025 року, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 3 (три) місяці.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк покарання, період його попереднього ув'язнення з 02.02.2022 р. по 02.04.2022 року, з 02.04.2022 по 02.05.2022 року.
У вказаному провадженні запобіжний захід не обирався.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1