27 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/159/25
адміністративне провадження №П/990/159/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М. В., Єресько Л.О., Уханенка С.А., Соколова В.М.,
при секретарі судового засідання Рейтаровської О.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3
представника відповідача - Леошка Т.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження питання щодо витребування доказів у справі №990/159/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Верховного Суду як суду першої інстанції знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Під час розгляду цієї справи, Суд установив, що однією з підстав позову ОСОБА_1 є те, що у період з 05 березня 2025 року по 11 березня 2025 року член Комісії ОСОБА_2 перебував на лікарняному (тобто перевірка і оцінювання практичного завдання ним здійснювалося у стані тимчасової непрацездатності). ОСОБА_1 наголошує, що зазначені обставини, в разі їх підтвердження належними доказами, свідчать про порушення процедури прийняття рішення та належної оцінки роботи в колегіальному складі та взагалі відсутності фізичної можливості здійснити перевірку такої кількості практичних завдань.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників присутніх учасників справи, з'ясувавши предмет та підстави позову, Суд уважає за доцільне зазначити таке.
Докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.
Особливістю національного адміністративного процесу є те, що доказування в адміністративній справі «урівноважене» дією двох принципів адміністративного судочинства (ст. ст. 2, 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України):
1) змагальність сторін ? розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України);
2) офіційне з'ясування всіх обставин у справі - адміністративний суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 КАС України).
З наведеного слідує, що приписи ч. 4 ст. 9 КАС України уповноважують адміністративний суд на доказування в адміністративній справі, наділяють його повноваженнями на збирання доказів в адміністративній справі.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі передбачає, що адміністративний суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 9 КАС України)
Частина перша статті 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (приписи статті 90 цього Кодексу).
Відповідно до приписів статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Аналізуючи вищенаведені норми, убачається, що кодексом розподілено обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачає активну роль суду в процесі збору доказів.
Вищенаведені статті спрямовані на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.
У свою чергу, суд не є пасивним спостерігачем за тим, що подають особи, які беруть участь у справі, на обґрунтування своїх позицій.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (частина третя статті 80 КАС України).
Слід звернути увагу на те, що частина шоста статті 80 КАС України зобов'язує будь-яку особу, у якої знаходиться доказ, видати його на вимогу суду.
Поряд з цим, Суд наголошує, що доказування в адміністративному судочинстві є чинником, який здатний забезпечити поєднання високої ефективності правозастосування із неухильним додержанням прав і свобод приватної особи під час вирішення публічно-правового спору.
Метою доказування в адміністративному судочинстві є встановлення істини у справі.
Для доказування характерна внутрішня структура, складовою якої є суб'єкти доказування, об'єкт доказування та етапи доказування.
Суб'єктами доказування в адміністративному судочинстві є суд та учасники розгляду справи. При цьому, суд як суб'єкт доказування відіграє активну роль, зважаючи на те, що бере активну участь у збиранні, дослідженні та оцінці доказів.
Об'єктом доказування є певні обставини справи або, іншими словами, доказова інформація. Під доказовою інформацією розуміють будь-які відомості, на основі яких суд у порядку, встановленому КАС України, встановлює наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для вирішення адміністративної справи. При цьому, функція доказів полягає у забезпеченні безпомилковості, незаперечності й повноти інформації.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Належність характеризується наявністю об'єктивного зв'язку між відомостями, які в них містяться, та фактами, що підлягають встановленню у справі.
Допустимим є доказ, який отриманий відповідно до встановленого законом порядку (стаття 74 КАС України). Допустимість характеризується через законність джерела отримання доказів, тобто суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Поряд з цим, колегія суддів ураховує, що за змістом пункту 3 розділу І Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 01 червня 2021 року № 1066, убачається, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи.
Таким чином, Верховний Суд уважає, що для правильного вирішення цього спору суду слід з'ясувати чи дійсно перебував ОСОБА_2 на лікуванні в Клінічній лікарні «Феофанія» Державного управління справами у період з 05 березня 2025 року по 11 березня 2025 року, яка форма лікування (стаціонарне чи амбулаторне) та чи було допущено ОСОБА_2 порушення режиму лікування.
На переконання Суду, указані обставини мають істотне значення, а тому встановлення їх достовірності (спростування) є суттєвим для вирішення спору по суті.
Зважаючи на викладені вище норми законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування доказів за власною ініціативою, а саме: витребувати у Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами інформацію щодо перебування ОСОБА_2 на лікуванні у період з 05 березня 2025 року по 11 березня 2025 року (включно), зокрема, режим лікування (стаціонарне, амбулаторне), а також його дотримання/порушення. Водночас, з огляду на положення законодавства України про інформацію та доступ до неї, витребувану інформацію слід надати без розголошення відомостей, які містять конфіденційні дані щодо особи, якої стосується така інформація.
Керуючись статтями 80, 241-246, 262, 266, 295 КАС України, Суд
Витребувати у Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами (код ЄДРПОУ 05415792, адреса: вул. Академіка Заболотного, 21, м. Київ, 03143) інформацію щодо перебування ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на лікуванні у період з 05 березня 2025 року по 11 березня 2025 року (включно); зокрема, режим лікування (стаціонар, амбулаторно, а також його дотримання/порушення).
Установити строк виконання до 16 грудня 2025 року.
Документи надати безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У разі неможливості виконання вимог ухвали у встановлений строк, необхідно повідомити Суд про причини невиконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 01 грудня 2025 року.
Головуючий суддя В.Е. Мацедонська
Судді М.В. Білак
Л.О. Єресько.
С.А. Уханенко
В.М. Соколов