01 грудня 2025 року
м. Київ
справа №380/15625/24
адміністративне провадження № К/990/45380/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі № 380/15625/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
05.11.2025 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом розгляду в якій було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.06.2024 № 2107825-2412-1323-UA46060390000035967.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2025, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить із такого.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 цитує підпункт «а» (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики) і наводить перелік постанов Великої Палати Верховного Суду у справах, предметом спору у яких було дослідження питання чинності договору оренди землі та можливість державної реєстрації права оренди на підставі укладених договорів.
Суд звертає увагу скаржника, що під час вирішення справи суди зазначили, що позивач жодним чином не спростовує факт користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, власником якого він був.
Суди попередніх інстанцій відзначили, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» № 1878-VI від 01.01.2013 із Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 були виключені статті 18 та 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Тому після 01.01.2013 державній реєстрації підлягав не договір оренди землі, а право оренди за таким договором. Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право оренди земельної ділянки, виходячи із положень п.288.1 ст.288 ПК України та принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати орендної плати за землю виник у позивача з дати укладення договору оренди.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову є податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб. У цій справі спірним є момент виникнення права користування земельною ділянкою, з якого мала бути сплачена плата за землю як складова податку на майно.
Суди дійшли до висновку, що не є можливим застосування норм матеріального права цивільного законодавства, оскільки цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин.
Оцінивши такі доводи, колегія суддів вважає, що вони мають загальний характер, притаманні кожній аналогічній справі, а тому не можуть сприйматись як виключний випадок. Касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи. У чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржник не обґрунтував.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі № 380/15625/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева М.М. Гімон