про залишення позовної заяви без руху
01 грудня 2025 року
м. Київ
справа №990/570/25
адміністративне провадження №П/990/570/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
26 листопада 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Президента України (далі також - відповідач), в якому позивач просить:
(1) визнати порушення відповідачем встановленого Законом України «Про звернення громадян» порядку розгляду звернення позивача від 09 серпня 2025 року протиправною бездіяльністю;
(2) стягнути з відповідача на користь позивача 120 000 000 доларів США в якості відшкодування позивачеві матеріальних збитків, в результаті порушення відповідачем встановленого Законом України «Про звернення громадян» порядку розгляду звернення позивача від 09 серпня 2025 року;
(3) зобов'язати відповідача виконати своє передвиборче зобов'язання перед позивачем з деолігархізації України, та вжити заходів щодо відшкодування ОСОБА_2 компенсації позивачеві моральної шкоди у розмірі 120 000 000 доларів США.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі згідно зі статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 , є достатні підстави вважати, що вона подана з порушенням вимог КАС України, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету
У порушення пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України позивачем у позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності) або номер і серію його паспорта. Крім того, позивачем також не зазначено жодних відомостей про наявність або відсутність у нього та відповідача електронного кабінету.
На необхідності безумовного дотримання вимог пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України, висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 9901/129/19, ухвалах від 28 лютого 2020 року у справі № 9901/121/19, від 31 серпня 2020 року у справі № 9901/238/20, від 2 жовтня 2020 року у справі № 9901/84/19 та в ухвалах Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 990/290/23, від 01 грудня 2023 року у справі № 990/320/23, від 11 грудня 2023 року у справі № 990/325/23 та від 03 вересня 2024 року у справі №990/281/24.
Крім того, відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16 лютого 2022 року у справі № 9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19,від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, від 06 травня 2020 року у справі № 9901/42/20, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/41/21 та від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/380/21 також вказано, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
У разі пред'явлення вимоги про відшкодування шкоди/збитків позивач зобов'язаний надати обґрунтований розрахунок заявленої суми та докази, які підтверджують наявність реальних збитків, їх конкретний розмір і причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та завданою шкодою.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач заявляє вимогу майнового характеру про стягнення 120 000 000 доларів США, однак позовна заява не містить жодного розрахунку цієї суми, не визначає підстав та критеріїв її обчислення, позивач не надає доказів на підтвердження існування збитків у такому розмірі та не доводить причинно-наслідкового зв'язку між оскаржуваною бездіяльністю і заявленою сумою.
Позивач не зазначає, яким способом визначав розмір заподіяних збитків та чому оцінює їх саме у 120 мільйонів доларів США. Таким чином, відповідна вимога не відповідає положенням пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Крім того, частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Звертаючись із позовною заявою, позивач зазначає, що має статус учасника бойових дій, і, на його думку, це є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI). На підтвердження вказаного надає копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , що підтверджує відповідний статус.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У пункті 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд вважає за необхідне зазначити, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Узгоджену правову позицію щодо порядку застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, від 20 січня 2021 року у справі № 9901/258/20, від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23, а також в ухвалі від 28 серпня 2025 року у справі № 990/334/25.
У цих рішеннях Велика Палата послідовно наголошує, що застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI є похідним від змісту статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, які визначають перелік пільг та гарантій учасників бойових дій і передбачають їх звільнення від судових витрат лише у справах, безпосередньо пов'язаних із захистом їхніх прав як ветеранів війни або членів їхніх сімей.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551-XII. А стаття 22 цього ж Закону передбачає, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону № 3551-XII.
Суд зауважує, що у справі № 990/570/25 предметом позову є оскарження позивачем порядку розгляду його звернення Президентом України та вимоги про стягнення з відповідача значної суми матеріальних збитків і зобов'язання виконати передвиборчі зобов'язання. Зміст заявлених вимог свідчить, що спір не стосується реалізації чи захисту прав позивача саме як учасника бойових дій, не має будь-якого відношення до гарантій соціального захисту ветеранів війни, визначених статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, і не пов'язаний із порушенням його прав у цьому статусі.
Відтак, позивач звертається за захистом права, яке не випливає зі статті 12 Закону № 3551-XII, не зачіпає обсяг передбачених цим Законом соціальних гарантій і жодним чином не стосується соціального чи правового захисту ветеранів війни. За таких обставин суд констатує, що спір не належить до категорії «справ, пов'язаних із порушенням прав учасника бойових дій» у розумінні пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Отже, позивач, попри наявність статусу учасника бойових дій, не звільняється від сплати судового збору у цій справі, а відсутність документа про його сплату свідчить про недотримання вимог частини третьої статті 161 КАС України.
Суд також вважає за необхідне підкреслити, що сам факт наявності статусу учасника бойових дій не трансформує будь-який публічно-правовий спір у категорію спорів, пов'язаних із соціальним захистом ветеранів війни. Юрисдикційне значення має саме зміст заявлених вимог та характер порушеного права.
Оскільки предмет цього позову не стосується реалізації пільг чи гарантій, визначених статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, статус позивача як УБД не впливає на обсяг процесуальних обов'язків і не звільняє його від дотримання вимог до форми та змісту позовної заяви.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 гривень.
З цією позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду у листопаді 2025 року та заявив три позовні вимоги: одну майнову у розмірі 120 000 000 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день постановлення цієї ухвали становить еквівалент 5 063 136 000 грн) та 2 позовні вимоги немайнового характеру.
Таким чином, з огляду на положення підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 та підпункту 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, розмір судового збору за подання позивачем трьох позовних вимог становить: за майнову вимогу ціною 5 063 136 000 грн - 1 відсоток ціни позову, але не більше п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15 140 грн; за дві вимоги немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну вимогу, що становить 2 (0,4 Ч 3028) = 2 422,40 грн.
Отже, загальна сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даної позовної заяви, становить 17 562,40 грн (15 140 + 2 422,40).
Також суд встановив, що у позовній заяві позивач визначив третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме:
- на стороні позивача - Міністерство у справах ветеранів України, Громадську організацію «Асоціація учасників та інвалідів АТО», військового омбудсмана;
- на стороні відповідача - ОСОБА_3 .
Однак, позивачем не подано до суду заяви про залучення третіх осіб, а саме Міністерства у справах ветеранів України, Громадської організації «Асоціація учасників та інвалідів АТО», військового омбудсмана, ОСОБА_3 .
Так, частиною другою статті 49 КАС України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Таким чином, позивачу необхідно подати заяву про залучення третіх осіб - Міністерства у справах ветеранів України, Громадської організації «Асоціація учасників та інвалідів АТО», військового омбудсмана, ОСОБА_3 . У вказаній заяві необхідно зазначити об'єктивні обставини на обґрунтування необхідності залучення третіх осіб, а саме вказати, яким чином та на які права чи обов'язки таких суб'єктів може вплинути рішення суду у цій справі.
Позиція Верховного Суду щодо необхідності належного обґрунтування заявниками залучення третіх осіб висловлена, зокрема, в ухвалах від 15 лютого 2021 року у справі №9901/33/21, від 16 лютого 2021 року у справі №9901/34/21, від 16 квітня 2021 року у справі №9901/109/21 та від 24 травня 2021 року у справі №9901/164/21, від 20 липня 2021 року у справі №9901/281/21, від 16 січня 2023 року у справі № 990/4/23 та від 01 травня 2025 року у справі №990/186/25.
Суд наголошує, що інститут залишення позовної заяви без руху спрямований на забезпечення ефективного доступу до правосуддя шляхом надання позивачеві можливості усунути недоліки поданої заяви.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме:
- зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності) або номер і серію його паспорта, а також надати відомості про наявність або відсутність у нього та відповідача електронного кабінету, у відповідності до вимог статті 160 КАС України;
-навести об'єктивні обставини на обґрунтування необхідності залучення третіх осіб, а саме, вказати, яким чином та на які права чи обов'язки таких осіб може вплинути рішення суду у справі, з долученням відповідних доказів;
- обґрунтувати зміст позовних вимог та викласти обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що стосуються відшкодування матеріальних збитків;
- подати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 17 562,40 грн.
Судовий збір за подання позовної заяви до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд також звертає увагу позивача, що заявлена ним вимога про зобов'язання Президента України виконати передвиборче зобов'язання та вжити заходів щодо відшкодування моральної шкоди не відповідає змісту статей 2 і 19 КАС України. Така вимога не стосується захисту прав у сфері публічно-правових відносин, не випливає з владно-управлінських функцій суб'єкта владних повноважень та не утворює предмету адміністративного позову в розумінні наведених норм. У зв'язку з цим вона не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд додатково звертає увагу, що передвиборчі обіцянки та програми кандидатів у Президенти України, як правило, мають політичний, а не юридичний характер і не створюють конкретних публічно-правових зобов'язань, які можуть бути предметом судового контролю.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
4. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: А.Ю. Бучик
В.М. Кравчук
А.І. Рибачук
О.П. Стародуб