Іменем України
26 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/77/25
адміністративне провадження № П/990/77/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Стеценко С.Г., Чиркін С.М.,
секретар судового засідання - Іщук В.С.,
за участю представників позивача: Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В., представника відповідача: Предоляк Н.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу №990/77/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,
03.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) «Про розгляд питання щодо відповідності судді Сарненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 займаній посаді» № 12/ко-25 від 03.02.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючої судді Мартинюк Н.М., суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевську О.Р., Єресько Л.О.
Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
У зв'язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах, що унеможливлювало її участь у розгляді судових справ, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29.07.2025 №768/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Стародуб О.П., судді: Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Стеценко С.Г., Чиркін С.М.
Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2025 справу №990/77/25 прийнято до провадження, її розгляд ухвалено розпочати спочатку та призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою від 26.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
В ході розгляду справи судом встановлено, що Указом Президента України від 01.08.2016 №321/2016 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Сарненського районного суду Рівненської області строком на п'ять років.
Наказом голови Сарненського районного суду Рівненської області від 15.08.2016 № 9-К позивача зараховано до штату суду, присягу судді позивач склав 15.12.2016 після чого приступив до виконання повноважень.
Рішенням Комісії від 07.06.2018 №133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання, зокрема, для суддів місцевих судів (кримінальна спеціалізація), в т.ч. для позивача - 16.08.2018.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було припинено, що унеможливило завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, в т.ч. і позивача.
Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01.06.2023.
З метою вирішення питання продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), рішенням Комісії від 20.07.2023 № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, зокрема, п'ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 26.07.2023 доповідачем у справі визначено члена Комісії Кобецьку Н.Р.
Таким чином, кваліфікаційне оцінювання позивача продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
До Комісії 08.01.2024 надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) від 06.01.2023 про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Суддя скористався правом відповіді на висновок ГРД, надавши Комісії письмові пояснення.
15.01.2024 Комісією проведено співбесіду з позивачем в ході якої, досліджено матеріали суддівського досьє, висновок ГРД від 06.01.2023, письмові пояснення судді, подані документи, а також інші обставини і матеріали.
Рішенням Комісії в складі колегії від 15.01.2024 №5/ко-24 визначено, що позивач за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 674,125 бала та внесено на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо відповідності позивача займаній посаді.
18.03.2024 до Комісії надійшов висновок ГРД в новій редакції від 16.03.2024 про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
20.05.2024 до Комісії надійшов висновок ГРД в новій редакції від 19.05.2024 про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Рішенням Комісії у пленарному складі від 03.02.2025 №12/ко-25 позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді та вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання про його звільнення з посади судді Сарненського районного суду Рівненської області.
Не погоджуючись з вказаним вище рішенням Комісії від 03.02.2025 №12/ко-25, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Доводи позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки прийняте неповноважним складом Комісії. В контексті наведеного покликається на те, що:
- позивача обрано суддею до набрання чинності Законом №1401-VIII, а тому його оцінювання на відповідність займаній посаді, в тому числі з прийняттям рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді, мало бути здійснено Комісією у колегіальному складі;
- розпочате оцінювання, яке було перерване на тривалий час не з вини судді, а з вини держави (з 2018 року по 2023 рік) має бути завершене за правилами та з підстав, що існували на момент виникнення відносин з оцінювання, протилежне суперечить забороні зворотної дії в часі;
- помилка держави щодо власних процедур та складу Комісії не може бути усунута за рахунок права судді на завершення процедури оцінювання за тими правилами, які діяли на момент призначення оцінювання, на які він правомірно розраховував.
Також покликається на те, що оскаржуване рішення прийняте на підставі висновків ГРД, які подані за межами етапів оцінювання.
Також покликається на протиправність оскаржуваного рішення з огляду на те, що таке містить суперечливі відомості про голосування, оскільки в назві рішення та в порядку денному Комісії розглядалось саме питання відповідності судді, тому на голосування виносилось саме питання відповідності, де згідно з резолютивною частиною, рішення «ЗА» про відповідність проголосувало 10 членів ВККС, однак вказано, що суддя не відповідає займаній посаді, що свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам чіткості, зрозумілості та передбачуваності.
Також покликається на те, що Комісія допустила порушення під час оцінювання окремих критеріїв.
Також покликається на те, що здійснюючи оцінку постановленої позивачем ухвали від 30.08.2018 по справі №572/2528/18, фактично вийшла за межі наданих їй законом повноважень при здійсненні кваліфікаційного оцінювання, а її висновки про наявність негативного впливу позивача на авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду не були зафіксовані у визначеному законом порядку та уповноваженим органом, що свідчить про їхню безпідставність.
Доводи відповідача.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Покликається на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача була проведена в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства України, дії Комісії були повністю регламентовані нормами Закону та нормативних актів, прийнятих на основі положень Закону, будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача як учасника процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді відсутні, оскаржуване рішення Комісії містить правові підстави та мотиви його ухвалення.
Також покликається на те, що ні в положеннях Закону, ні в нормах Регламенту та Положення, прийнятих на його виконання, не передбачено право Комісії встановлювати порядок ухвалення або вимоги до змісту висновку чи інформації ГРД та не передбачено право Комісії не досліджувати відповідні документи.
Також покликається на безпідставність тверджень позивача щодо суперечливого порядку голосування членів Комісії під час ухвалення оскаржуваного рішень Комісії, оскільки таке не впливає на правомірність та зміст оскаржуваного рішення Комісії, ухваленого пленарним складом у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді за правилами, передбаченими статтею 88 Закону.
Крім того, покликаючись на вичерпність підстав оскарження рішення Комісії, ухваленого за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання (передбачених частиною 3 статті 88 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»), відповідач покликається на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження передбачених Законом підстав для оскарження та скасування рішення Комісії, а незгода з процедурою та її правовими наслідками, в свою чергу, не є підставою для скасування рішення Комісії.
Щодо повноважень пленарного складу
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (Закон №1401) Перехідні положення Конституції України, серед іншого, доповнено пунктом 16-1.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Також 02.06.2016 прийнято Закон України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (Закон №1402-VIII).
Відповідно до пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, в редакції станом на час прийняття цього Закону, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
В подальшому, Законом України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» (Закон № 3511-IX), серед іншого, пункт 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII викладено в новій редакції.
Так, відповідно до пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, в редакції Закону №3511-IX відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
Відповідно до частини 1 статті 98 Закону № 1402-VIII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до частини 1 статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.
Відповідно до частини 1 статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев'ятьма голосами.
1.
Спірні, у справі яка розглядається, правовідносини виникли у зв?язку з ухваленням відповідачем рішення №12/ко-25 від 03.02.2025, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді судді та вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя про його звільнення з посади судді.
Позивач, вважає, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв протиправно, оскільки його оцінювання на відповідність займаній посаді, в тому числі з прийняттям рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді судді, могла здійснити лише колегія ВККС, а не її пленарний склад.
Водночас, оскаржуване рішення ухвалене відповідачем на підставі частини 1 статті 88 та пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII (в редакції Закону № 3511-IX), якими передбачено, що за наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, рішення про відповідність судді займаній посаді ВККС ухвалює саме в пленарному складі.
За таких обставин доводи позивача щодо неповноважності складу ВКСС України, який ухвалив оскаржуване рішення та наявності передбачених пунктом 1 частини 3 статті 88 Закону №1402-VIII підстав для його скасування, є безпідставними.
Крім того, саме собою прийняття ВККС України оскаржуваного рішення пленарним складом не свідчить про те, що розпочате щодо позивача оцінювання було завершене за іншими правилами ніж ті, які існували на момент виникнення відносин з його оцінювання.
До того ж, можливість подолання негативного висновку Громадської ради доброчесності виключно пленарним складом ВККС України була передбачена також і тією редакцією статті 88 Закону № 1402-VIII, яка діяла на час початку оцінювання позивача.
Таким чином доводи позивача про те, що розпочате щодо нього оцінювання було завершене за іншими правилами ніж ті, які існували на момент його початку, також є безпідставними.
Крім того, з дослідженого під час розгляду справи витягу з протоколу засідання ВККС України у пленарному складі від 03.02.2025 №25 вбачається, що під час засідання було проголошено саме рішення про визнання позивача таким, що не відповідає займаній посаді і саме за таке рішення було проголосовано 10 «за» і 4 «проти».
За таких обставин покликання позивача в обґрунтування своїх доводів на суперечливі відомості про голосування та невідповідність оскаржуваного рішення вимогам чіткості, зрозумілості та передбачуваності також є безпідставним.
Оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави та мотиви його ухвалення, а доводи позивача свідчать про незгоду з ними.
Наявність щодо оскаржуваного рішення окремої думки одного з членів ВККС не впливає на висновки суду щодо змісту проголосованого рішення та повноважності складу ВККС, який його ухвалив.
2.
Свої доводи в частині повноважності складу ВККС України позивач також обґрунтовує висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20 (справа судді Усатого В.О.).
Водночас, предметом оскарження у справі №9901/198/20 було прийняте до набрання чинності Законом № 3511-ІХ рішення колегії ВККС України від 03.06.2019 № 356/ко-19, яким визначено порядок набрання ним чинності шляхом розгляду питання в пленарному складі ВККС України.
У справі ж, яка розглядається, рішення колегії ВККС України було прийняте 15.01.2024 №5/ко-24 - уже після набрання чинності Законом №3511-ІХ, цим рішенням питання відповідності позивача займаній посаді внесено на розгляд ВККС України у пленарному складі і таке рішення позивачем не оскаржувалось.
Натомість, у справі, яка розглядається, позивач оскаржує прийняте в пленарному складі рішення ВККС України від №12/ко-25 від 03.02.2025, після набрання чинності Законом № 3511-ІХ, яким змінено редакцію частини 1 статті 88 та пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
До ухвалення зазначеного рішення, жодних спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності відповідача, пов?язаних з проходженням позивачем відповідно до пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII оцінювання, не було.
Таким чином, предметом оскарження у справі, яка розглядається, та справі № 9901/198/20 є різні рішення, які ухвалені в рамках процедури оцінювання судді на предмет відповідності займаній посаді.
Крім того, пункт 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII в редакції до набрання чинності Законом №3511-ІХ дійсно передбачав, що відповідність судді займаній посаді оцінюється виключно колегіями ВККС України.
Головний висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/198/20 полягає в тому, що до набрання чинності Законом №3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС України.
Натомість, станом на час прийняття оскаржуваного у цій справі рішення, набрав чинності Закон №3511-ІХ, яким передбачено прийняття рішення за наслідками оцінювання судді на предмет відповідності займаній посаді також і пленарним складом Комісії.
Таким чином, висновки у справі №9901/198/20 Верховний Суд зробив щодо інших правовідносин, які мали місце за іншого правового регулювання, тому такі не можуть бути безумовно застосовані під час вирішення справи, яка розглядається.
3.
Відповідно до статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев'ятьма голосами.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Верховний Суд неодноразово вирішував питання можливості оскарження рішень ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді.
Так, у постанові від 23.10.2025 у справі № 990/36/25 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання, та внесення до ВРП подання про його звільнення із займаної посади, не може бути окремим (самостійним) предметом оспорення, допоки не отримає актуалізації (не буде переглянуте) з боку ВРП як конституційного органу, уповноваженого законом ухвалювати остаточні рішення за рекомендаціями ВККС, висновки якого можуть, зокрема, спричиняти настання правових наслідків для судді у вигляді його звільнення з посади.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила безвідносно до підстав оскарження рішення ВККС України, передбачених статтею 88 Закону № 1402-VIII.
Натомість, у постанові від 20.02.2025 у справі №990/62/24, підставами оскарження у якій, як і у справі яка розглядається, була неповноважність пленарного складу ВККС України, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
«Отже, Велика Палата Верховного Суду змушена констатувати той факт, що коли межі ініційованого оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, не торкаються питання надання оцінки мотивам ухваленого рішення, то ВРП позбавлена повноважень надавати оцінку таким підставам.
Аналіз наведених правових норм крізь призму сталої практики Верховного Суду щодо оскарження рішень ВККС, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням меж оскарження відповідного рішення, що є предметом розгляду в цій справі, дає підстави для висновку про можливість здійснення судового контролю щодо рішень ВККС за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання в частині перевірки цих рішень на наявність наведених в законі процесуальних порушень, перевірка яких не входить до повноважень ВРП.
Іншими словами, ВРП уповноважена оцінювати обґрунтованість рішення ВККС з відповідною рекомендацією для прийняття на її основі свого кінцевого рішення, однак не перевіряє дотримання ВККС процедури прийняття рішень. Отже, учасник кваліфікаційного оцінювання може оскаржити такі порушення в судовому порядку.».
У справі, яка розглядається, підстави позову пов'язані одночасно як з процедурними порушеннями щодо розгляду його питання та ухвалення рішення неповноважним складом ВККС України, так і безпосередньо з незгодою позивача з обґрунтуванням та мотивами оскаржуваного рішення (щодо можливості врахування висновків ГРД, щодо оцінювання відповідачем конкретних критеріїв та показників).
За таких обставин та сформованої практики Великої Палати Верховного Суду, доводи позивача, у справі, яка розглядається, в частині незгоди з обґрунтуванням та мотивами прийнятого рішення (щодо можливості врахування висновків ГРД, щодо оцінювання відповідачем конкретних критеріїв та показників) є передчасними, оскільки підлягають попередньому перегляду у встановленому законом порядку Вищою радою правосуддя.
Оцінку обґрунтуванням та мотивам оскаржуваного у цій справі рішення ВККС буде надано Вищою радою правосуддя під час розгляду подання, внесеного на його підставі, і в разі незгоди з рішенням Вищої ради правосуддя, таке може бути оскаржене до суду.
Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
О.П. Стародуб
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук
С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін