26 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/77/25
адміністративне провадження №П/990/77/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Стеценко С.Г., Чиркін С.М.,
секретар судового засідання - Іщук В.С.
за участю представника:
позивача: Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В.
відповідача: Предоляк Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження у справі №990/77/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,
03.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України «Про розгляд питання щодо відповідності судді Сарненського районного суду Рівненської області Рижого Олексія Анатолійовича займаній посаді» №12/ко-25 від 03.02.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючої судді Мартинюк Н.М., суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевську О.Р., Єресько Л.О.
Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
У зв'язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах, що унеможливлювало її участь у розгляді судових справ, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29.07.2025 №768/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Стародуб О.П., судді: Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Стеценко С.Г., Чиркін С.М.
Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2025 справу №990/77/25 прийнято до провадження, її розгляд ухвалено розпочати спочатку та призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
24.11.2026 до Суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Покликаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.10.2025 у справі №990/36/25, зазначає, що рішення Комісії від 03.02.2025 №12/ко-25, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді, не може бути переглянуте без відповідного рішення Вищої ради правосуддя, яким розглянуто рішення Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання, тобто не може бути самостійним предметом судового розгляду, у зв'язку з чим, провадження в цій справі необхідно закрити.
26.11.2025 надійшла заява позивача, в якій останній, покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №990/51/24, згідно висновків якої, з 30.12.2023 змінились правові наслідки розгляду Вищою радою правосуддя рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про невідповідність судді займаній посаді з пропозицією звільнити його з цієї посади, зазначає про можливість оскарження рішення ВККС про непідтвердження судді здатності здійснювати правосуддя, просить у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовити.
В обґрунтування своїх заперечень також покликається на висновок Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2025 №990/62/24 у якому йдеться про те, що перевірка оспорюваного позивачем рішення Комісії на предмет дотримання принципів, наведених у частині 2 статті 2 КАС України, є гарантією досягнення мети адміністративного судочинства.
Спростовуючи покликання відповідача на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.10.2025 у справі №990/36/25, позивач звертає увагу на його нерелевантність до правовідносин у справі, що розглядається.
Вирішуючи клопотання про закриття провадження, Суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII (далі -Закон №1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок і вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Згідно зі статтею 131 Конституції України, у редакції Закону №1401-VIII, в Україні діє Вища рада правосуддя (далі - ВРП), яка, серед іншого, вносить подання про призначення судді на посаду та ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Пункт 20 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) в його первинній редакції визначав, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.
Відповідно до частини 2 статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі ВККС) щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
Згідно з частинами 7-8 статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Відповідно до абзацу 6 пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII) за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п'ять років до набрання чинності Законом №1401-VIII, повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Обґрунтовуючи наявність підстав для закриття провадження в цій справі, відповідач покликався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2025 у справі №990/36/25, відповідно до якого, рішення Комісії про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді та внесення до Вищої ради правосуддя подання про звільнення із займаної посади, не може бути самостійним предметом судового розгляду.
30.12.2023 набрав чинності Закон України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» (далі - Закон №3511-IX), яким, зокрема, доповнено розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII пунктом 20-1, згідно з яким, якщо ВРП відмовлено в задоволенні подання Комісії про звільнення судді у зв'язку з його невідповідністю займаній посаді, суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
У такому разі оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується Комісією в пленарному складі із стадії, що визначена ВРП у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді.
Якщо ВРП не визначено таку стадію, оцінювання продовжується із стадії, визначеної Комісією, з урахуванням мотивів рішення ВРП про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді, включаючи рішення, прийняті ВРП до набрання чинності Законом №3511-IX.
Отже, до набрання чинності Законом №3511-ІХ у випадках, коли ВРП ухвалювала рішення про відмову в задоволенні подання ВККС про звільнення судді з посади, то рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не мало юридичних наслідків.
Натомість після 30.12.2023 (дня, коли набрав чинності Закон № 3511-ІХ), якщо ВРП відмовлено в задоволенні подання Комісії про звільнення судді у зв'язку з його невідповідністю займаній посаді, то суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. У цьому випадку, оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується Комісією. При цьому ВРП у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення судді зобов'язана визначити стадію, з якої Комісія має продовжити його оцінювання, а якщо ВРП не визначено таку стадію, то Комісія самостійно визначає стадію, з якої вона продовжить оцінювання судді, з урахуванням мотивів рішення ВРП про відмову в задоволенні подання про його звільнення, включаючи рішення, прийняті ВРП до набрання чинності Законом № 3511-IX.
Іншими словами, законодавець врегулював, що у разі незгоди ВРП з пропозицією Комісії звільнити суддю із займаної посади, правовим наслідком такого рішення ВРП є продовження кваліфікаційного оцінювання такого судді з певної стадії, визначеної ВРП або Комісії. Тобто, навіть у разі якщо ВРП не погоджується з пропозицією Комісії звільнити суддю із займаної посади, у неї відсутні повноваження за наслідками розгляду подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення судді з посади визнати його таким, щодо якого кваліфікаційне оцінювання завершено та(або) таким, що відповідає займаній посаді.
Отже, з 30.12.2023 змінилися правові наслідки розгляду ВРП рішення ВККС про невідповідність судді займаній посаді з пропозицією звільнити його з цієї посади.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №990/51/24.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 88 Закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Відповідно до частини 7 статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підстави оскарження рішення ВККС України позивач пов'язує, серед іншого, з процедурними порушеннями розгляду питання його відповідності займаній посаді судді, які полягають в ухваленні рішення неповноважним складом ВККС України.
Такі підстави оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідають положенням частини 3 статті 88 та частини 7 статті 101 Закону № 1402-VIII.
За таких обставин підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Покликання відповідача в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.10.2025 у справі № 990/36/25 є безпідставним, оскільки такі зроблені безвідносно до підстав оскарження рішення ВККС України, передбачених статтею 88 Закону № 1402-VIII.
Натомість до спірних правовідносин застосуванню підлягають висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.02.2025 у справі № 990/62/24, підставами оскарження у якій, як і у справі яка розглядається, була неповноважність пленарного складу ВККС України.
Так, у постанові від 20.02.2025 у справі № 990/62/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
«Отже, Велика Палата Верховного Суду змушена констатувати той факт, що коли межі ініційованого оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, не торкаються питання надання оцінки мотивам ухваленого рішення, то ВРП позбавлена повноважень надавати оцінку таким підставам.
Аналіз наведених правових норм крізь призму сталої практики Верховного Суду щодо оскарження рішень ВККС, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням меж оскарження відповідного рішення, що є предметом розгляду в цій справі, дає підстави для висновку про можливість здійснення судового контролю щодо рішень ВККС за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання в частині перевірки цих рішень на наявність наведених в законі процесуальних порушень, перевірка яких не входить до повноважень ВРП.
Іншими словами, ВРП уповноважена оцінювати обґрунтованість рішення ВККС з відповідною рекомендацією для прийняття на її основі свого кінцевого рішення, однак не перевіряє дотримання ВККС процедури прийняття рішень. Отже, учасник кваліфікаційного оцінювання може оскаржити такі порушення в судовому порядку.».
Від таких висновків Велика Палата Верховного Суду не відступила.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України підстав для задоволення клопотання ВККС про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 2, 5, 166, 167, 238, 241, 242, 243, 262 КАС України,
У задоволенні клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження у справі №990/77/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не оскаржується.
Судді:
О.П. Стародуб
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук
С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін