01 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 320/16030/23
адміністративне провадження № К/990/6181/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 (головуючий суддя Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 (головуючий суддя Оксененко О.М., судді Василенко Я.М., Штульман І.В.)
у справі № 320/16030/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД (далі - позивач, ТОВ ВКФ «Сервісшина» ЛТД) з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), у якому просило суд:
1) визнати протиправними та скасувати пункт 1 та абзац перший пункт 5 «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний №15 від 11.01.2023, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.01.2023 №15;
2) зобов'язати відповідача внести зміни до Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний №15 від 11.01.2023, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.01.2023 №15, шляхом викладення пункту 1 (Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) розділу «Містобудівні умови та обмеження» в наступній редакції: «Гранично допустима висота об'єкта проектування h=82,6 м (відповідно до містобудівної документації, заяв ТОВ ВКФ «Сервісшина» ЛТД від 30.11.2021 №61, від 31.01.2023 №31-01/02-23, від 08.03.2023 №03-01 та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/22 про визнання протиправним та скасування рішення за зобов'язання вчинити певні дії. Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»)»;
3) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке затверджене наказом від 01.03.2023 №116 про відмову позивачу у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень;
4) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке затверджене наказом від 22.03.2023 №164 про відмову позивачу внесенні змін до містобудівних умов та обмежень.
1.1. На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржувані положення Містобудівних умов та обмежень та дії відповідача є протиправними та безпідставно обмежують позивача в його праві на реалізацію намірів забудови з допустимо визначеною діючим законодавством висотою майбутнього об'єкту. Позивач вважає, що пункт 1 та абзац перший пункту 5 Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку. Так само є протиправними і дії відповідача, які виразились у відмові внести зміни до містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 на підставі обґрунтованого клопотання позивача.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва, реєстраційний номер СДЕССБ MU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний номер 15 від 11.01.2023, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.01.2023 № 15, де зазначено наступне:
« 1. 44.9 м (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 р. № 1427 Питання використання приаеродромної території", заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма «СЕРВІСШИНА» ЛТД від 30.11.2021 р. № 61 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 р. у справі № 640/4933/22 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Остаточно висоти визначити проектною документацією, розробленою відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В. 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги», з урахуванням наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 р. № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», із дотриманням нормативних побутових і протипожежних розривів, забезпеченням нормативної інсоляції та освітленості приміщень об'єкта та суміжної забудови, висновку щодо несучої здатності конструкцій та їх експлуатаційної придатності.)»;
Визнано протиправним та скасовано абзац перший пункт 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний номер 15 від 11.01.2023, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.01.2023 № 15, де зазначено наступне:
«- межі історичних ареалів - Об'єкт проектування знаходиться в межах центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 370/1804, та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 р. № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»). Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 р. № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва». У разі необхідності отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно законодавства. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;
Зобов'язано Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ - 26345558, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32) внести зміни до Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний номер 15 від 11.01.2023, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.01.2023 № 15, шляхом викладення пункту 1 (Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) розділу «Містобудівні умови та обмеження» в наступній редакції:
« 1. «Гранично допустима висота об'єкта проектування h = 82,6 м (відповідно до містобудівної документації, заяв Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма "СЕРВІСШИНА" ЛТД від 30.11.2021 р. № 61, від 31.01.2023 р. № 31-01/02-23, від 08.03.2023 р. № 03-01 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 р. у справі №640/4933/22 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В. 1.1.7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»)».
Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджене наказом від 01.03.2023 №116, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «СЕРВІСШИНА» ЛТД (код ЄДРПОУ - 21584985, 3035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 14-А ) у внесені змін до містобудівних умов та обмежень;
Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджене наказом від 22.03.2023 № 164, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «СЕРВІСШИНА» ЛТД (код ЄДРПОУ - 21584985,3035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 14-А ) у внесені змін до містобудівних умов та обмежень.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
3.1. 18.03.2004 Київською міською радою було затверджено рішення №125/1335 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею (далі рішення Київської міської ради від 18.03.2004 №125/1335). Пунктом 41 цього рішення затверджено проект відведення земельної ділянки позивачу для реконструкції існуючої станції технічного обслуговування під торгівельні та складські будівля і споруди з подальшою експлуатацією та обслуговуванням за адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі м. Києва. А частиною 2 пункту 41 вказаного рішення визначено передати позивачу за умови виконання пункту 41.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,39 га для реконструкції існуючої станції технічного обслуговування під торгівельні та складські будівлі і споруди з подальшою експлуатацією та обслуговуванням по вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.
3.2. 01.07.2004 між позивачем та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі п.41 рішення Київської міської ради від 18.03.2004 №125/1335 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,3874 га за адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням для реконструкції існуючої станції технічного обслуговування під торгівельні та складські будівлі і споруди з подальшою експлуатацією та обслуговуванням строком на 10 років. Зазначений вище договір було посвідчено державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. 01.07.2004 та зареєстровано в реєстрі за №2-1666 і зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 15.04.2004 за №72-6-00175.
3.3. 05.04.2016 між Київською міською радою та позивачем було укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, згідно з яким договір оренди земельної ділянки від 01.07.2004 було поновлено на 10 років. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, - право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:143:0003 було зареєстровано за позивачем 05.04.2016. За час користування земельною ділянкою за адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі м. Києва позивач набув право власності на нерухоме майно на цій же земельній ділянці на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.03.2014 у справі №755/3623/14-ц.
3.4. Маючи намір здійснити реконструкцію об'єкту нерухомого майна позивач звернувся 30.11.2021 до відповідача із заявою №61, в якій просив надати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва: «Реконструкція нежитлових будівель літ. А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі м. Києва», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:143:0003 та визначити у містобудівних умовах та обмеженнях граничну висоту будівлі відповідно до затвердженої містобудівної документації.
3.5. У зв'язку з відмовою відповідача у видачі вказаних вище містобудівних умов та обмежень позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва. За наслідками розгляду цього позову Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив рішення від 02.06.2022 у справі №640/4933/23, яке набрало законної сили 20.11.2022 і яким було задоволено позов ТОВ ВКФ «Сервісшина» ЛТД, а саме: визнано протиправним рішення відповідача та зобов'язано його надати позивачу містобудівні умови та обмеження на підставі заявки від 30.11.2021 №61 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва: «Реконструкція нежитлових будівель літ. А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі м. Києва», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:143:0003 з визначенням у містобудівних умовах та обмеженнях граничної висоти будівлі відповідно до затвердженої містобудівної документації.
3.6. На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/23 та заяви позивача від 30.11.2021 №61 відповідачем було видано містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва: реконструкція нежитлових будівель літ. А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі м. Києва», які затверджені наказом відповідача від 11.01.2023 №15, реєстраційний № ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357 (далі Містобудівні умови та обмеження від 11.01.2023).
3.7. Пункт 1 Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 (гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) містить наступний зміст: « 44.9 м (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 р. № 1427 "Питання використання приаеродромної території", заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма "СЕРВІСШИНА" ЛТД від 30.11.2021 № 61 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 у справі N 640/4933/22 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Остаточно висоту визначити проектною документацією, розробленою відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки Основні положення», ДБН В. 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги», з урахуванням наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 р. № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», із дотриманням нормативних побутових і протипожежних розривів забезпеченням нормативної інсоляції та освітленості приміщень об'єкта та суміжної забудови висновку щодо несучої здатності конструкцій та їх експлуатаційної придатності.)».
Абзац перший пункту 5 розділу «Містобудівні умов та обмеження» визначає наступне: «межі історичних ареалів - об'єкт проектування знаходиться в межах центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»). Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва». У разі необхідності отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно законодавства. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
3.8. Позивач листом від 31.01.2023 № 31-01/02-23 (реєстраційний номер Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ZM01:7850:5361:8864:3034 від 31.01.2023) звернувся до відповідача з проханням внести зміни до п. 1 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 в частині зміни гранично допустимої висоти об'єкта будівництва до 82,60 метрів.
3.9. 01.03.2023 Департамент містобудування та архітектури наказом від 01.03.2023 №116 затвердив відмову ТОВ ВКФ «Сервісшина» ЛТД у внесені змін до містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції нежитлових будівель літ. А, Б,В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту від 11.01.2023 № 15, реєстраційний номер ЄДЕССБМU01:4683-8214-1828-4357, з обґрунтуванням підстав, які зазначені у листі. У вказаному листі зазначено, що відмова у видачі містобудівних умов та обмежень будови земельної ділянки здійснена відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, що Департамент відмовляє у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень у зв'язку з відсутністю зазначених намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень з урахуванням пам'ятко охоронного законодавства. При цьому відповідач послався, як на правову підставу, на наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», вказавши, що земельна ділянка потрапляє до території Центрального історичного ареалу та розташована поза межами зон охорони пам'яток.
3.11. Позивач отримав від Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Київ» (Жуляни), який територіально знаходиться найближче до вказаного об'єкту будівництва, Оцінку експлуатанта аеродрому «Київ» (Жуляни) від 07.02.2023 № 7.4.1-24-8. У даному документі визначено, що об'єкт з абсолютною відміткою верху 221,40 метрів та з абсолютною відміткою крану 223,90 метрів не порушує критеріїв першої групи. Об'єкт не впливатиме на засоби зв'язку, навігації та спостереження (як експлуатанта аеродрому державної авіації). Враховуючи викладене, позивач 08.03.2023 повторно подав заяву № 03-01 реєстраційний номер Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва -_М01:4675:5007:8704:1762 від 09.03.2023) про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 із вказаним вище обґрунтуванням та копією вказаної Оцінки експлуатанта аеродрому.
3.12. 22.03.2023 відповідач наказом від 22.03.2023 №164 повторно затвердив відмову позивачу у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції нежитлових будівель А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вулиця Кудряшова, 14-А, затверджених наказом Департаменту від 11.01.2023 № 15, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:4683--8214-1828-4357, з обґрунтуванням підстав, зазначених у листі. Підстави повторної відмови відповідача є аналогічні з підставами відмови вказані в листі відповідача від 01.03.2023.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що чинний Генеральний план міста Києва містить обмеження щодо граничної висотності будинків на належній позивачу земельній ділянці. Оскільки позивачем під час звернення до відповідача було чітко зазначено наміри забудови, які необхідні для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, а також для внесення змін до вже виданих містобудівних умов та обмежень, та надано всі необхідні документи, визначенні чинним законодавством, а відповідачем двічі протиправно відмовлено у внесенні змін до виданих 11.01.2023 містобудівних умов та обмежень на підставі правомірної вимоги позивача, зобов'язання відповідача внести зміни до містобудівних умов та обмежень, в частині визначення граничної висотності об'єкту забудови, не є втручанням у дискреційні повноваження Департаменту містобудування та архітектури та відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування підстав звернення до суду із касаційною скаргою вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України). Стверджує, що судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №640/8728/21, а також в постановах Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №640/24975/21, від 21.03.2023 у справі №640/16819/21, від 16.04.2024 у справі №640/30349/21, від 07.11.2024 у справі №640/31187/21 щодо застосування норм статей 5 і 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) та статей 6 і 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-ІІІ).
5.2. Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги знаходження земельної ділянки по вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі м. Києва, щодо забудови якої видавалися оскаржені містобудівні умови та обмеження, в межах зони історичного ареалу міста Києва. Відповідні відомості підтверджені Довідкою (витягом) з містобудівного кадастру від 01.08.2023. Відтак забудова такої земельної ділянки має обмеження, зокрема і щодо висотності запланованого будівництва, а також потребує погодження забудови Міністерством культури України.
5.3. При цьому, наголошує, що під час розгляду справи судами також не враховано приписи наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва» та планувальні обмеження щодо граничної висотності будівництва, визначені чинним Генеральним планом м. Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.
5.4. Зазначає особа, яка подала касаційну скаргу, і про помилкове посилання судів попередніх інстанцій у судових рішеннях на видані іншим суб'єктам містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження на забудову, оскільки такі видавались на забудову іншого кадастрового кварталу, у визначених детальним планом території межах. При цьому вони містили вимоги до забудовників дотримуватись законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема і щодо отримання погоджень проектної документації з відповідними органами охорони культурної спадщини та отримання їх дозволу на виконання будівельних робіт.
5.5. Відтак скаржник вважає, що видані за заявою позивача містобудівні умови та обмеження повністю відповідають містобудівній документації на місцевому рівні і підстав вносити до них зміни немає.
5.6. Крім того, відповідач зазначає про порушення норм процесуального права, що спричинило не повне з'ясування обставин справи. Зокрема вказує про безпідставний розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без участі представників сторін.
6. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, де просить відмовити у її задоволенні, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 залишити без змін. Мотивами відзиву вказує відповідність висновків судів попередніх інстанцій зазначеним у них висновках Верховного Суду та правильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Спірні правовідносини виникли у зв'язку із незгодою позивача з виданими йому містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки (далі - МУО).
9. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані окремі положення містобудівних умов та обмежень не відповідають чинному законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам, діючому містобудівному законодавству, обмежують права позивача та третіх осіб та встановлюють дискримінаційні вимоги. Як зазначив позивач, при видачі оскаржуваних містобудівним умов та обмежень відповідач незаконно та безпідставно обмежив його в праві на реалізацію намірів забудови.
10. Надаючи оцінку спірним правовідносинам у межах доводів касаційної скарги, Суд виходить з такого.
11. Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон № 3038-VI.
12. За визначеннями, що містяться в пунктах 4, 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI, замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
13. Згідно з частиною 2 статті 5 Закону №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
14. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій, про що зазначено у частині 1 статті 25 Закону №3038-VI.
15. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина 1 статті 16 Закону №3038-VI).
16. Пунктами 2, 3, 9 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
17. Згідно з частинами 1-2 статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Обов'язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.
18. Забудова територій врегульована статтею 26 Закону №3038-VI, згідно якої суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів (частина 2 цієї статті).
19. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації частина 4 статті 26 Закону №3038-VI).
20. За правилами частини 5 статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об'єктів власниками або користувачами земельних ділянок розпочинається з отримання замовником або проектувальником вихідних даних.
21. Основними складовими вихідних даних, відповідно до частини 1 статті 29 Закону №3038-VI, є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
22. Згідно з частинами 2-5 статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Містобудівні умови та обмеження містять:
1) назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта; 1-1) ідентифікатор об'єкта будівництва або закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор об'єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації); 9) охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
Перелік зазначених умов є вичерпним.
23. Зміст наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності. Такі обмеження також стосуються встановлення додаткових вимог та обмежень для об'єктів будівництва в охоронних зонах пам'яток культурної спадщини та межах історичних ареалів населених місць.
24. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі № 809/721/18, від 10.10.2019 у справі № 260/1499/18, від 20.02.2020 у справі № 813/52/13-а, від 14.02.2023 у справі № 640/24975/21.
25. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що саме у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки спеціально уповноважений суб'єкт владних повноважень має викласти свої вимоги до планування майбутнього будівництва на відповідних земельних ділянках. Тобто, орган, який видає містобудівні умови та обмеження, безпосередньо у самому документі визначає всі планувальні обмеження.
26. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об'єкту.
27. Варто відзначити, що у МУО повинен відображатися намір, який має замовник щодо забудови земельної ділянки. Відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є однією із ключових умов для отримання містобудівних умов та обмежень, яка перевіряється на стадії їх надання або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Недотримання замовником цієї умови є самостійною та достатньою підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. Відтак, отриманню містобудівних умов та обмежень передує визначення (встановлення) відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
28. Разом з цим, Законом №3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду (частина 8 статті 29 цього Закону).
29. Закон №3038-VI визначає умови внесення змін до містобудівних умов та обмежень, однак правові підстави для внесення змін до МУО не конкретизує. Проте з аналізу його положень слідує, що правовою підставою внесення змін до МУО може бути, зокрема, зміна намірів забудови, однак якщо ці зміни не суперечать вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Як вбачається з висновків, зроблених судом вище, оцінка відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації належить відповідним уповноваженим органами містобудування та архітектури.
30. Відтак, норму частини 8 статті 29 Закону №3038-VI слід розуміти так, що зміни до МУО вносяться за заявою замовника органом, що надав МУО, а у разі видачі МУО, які не відповідають поданій заяві про їх видачу, та/або законодавству у сфері містобудування - за рішенням суду.
31. Водночас, намір забудови визначається винятково замовником і такий намір у МУО може бути змінено виключно за його заявою. Уповноважений орган містобудування та архітектури не уповноважений самостійно визначати намір забудови. У разі видачі МУО, які не відповідають містобудівному законодавству, замовник вправі звернутись до суду з метою визнання їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, та внесення відповідних змін. Так само у разі видачі МУО, які не відповідають намірам забудови, замовник може звернутись до суду.
32. Тому у справі, що розглядається, судам належало встановити дійсні наміри забудови ТОВ «Сервісшина» ЛТД і відповідність таких намірів містобудівній документації на місцевому рівні.
33. З цього приводу висновки судів попередніх інстанцій, враховуючи встановлені цими судами обставини, зводяться до того, що:
33.1. На підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/23 та заяви позивача від 30.11.2021 №61 відповідачем було видано містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва: Реконструкція нежитлових будівель літ.А, Б, В під житловий комплекс з паркінгом за адресою: м.Київ вул. Кудряшова, 14-А, які затверджені наказом відповідача від 11.01.2023 №15, реєстраційний № ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, пункт 1 яких (гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) містить наступний зміст: « 44.9 м (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1427 «Питання використання приаеродромної території», заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД від 30.11.2021 №61; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/22 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Остаточно висоту визначити проектною документацією, розробленою відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки Основні положення», ДБН В. 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги», з урахуванням наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», із дотриманням нормативних побутових і протипожежних розривів забезпеченням нормативної інсоляції та освітленості приміщень об'єкта та суміжної забудови висновку щодо несучої здатності конструкцій та їх експлуатаційної придатності)».
У той же час у кадастровому кварталі, де позивач планує здійснити будівництво об'єкту, іншим забудовникам вже видані містобудівні умови та обмеження із зазначенням допустимої граничної висотності будинків у Балтійській системі висот h-223,90 метрів. Зокрема, містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва від 24.09.019 №1184, видані ТОВ «Смарт-Девелопмент» для будівництва об'єкту по вул. Генерала Шаповалова, 1-3 у Солом'янському районі м. Києва, та в п.1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» визначають граничну висоту h=223,9 м у Балтійській системі висот. Додатково зазначено, що в разі проектування об'єкту вище 50 метрів, слід узгодити проектні рішення в частині визначення максимальної відмітки висоти об'єкта з КП МА Київ (Жуляни), Украерорухом та Державіаслужбою України. Також, містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва від 11.08.2019 №479 видані Національній академії внутрішніх справ для реконструкції гуртожитку по вул. Кудряшова, 8-10 у Солом'янському районі м. Києва і визначено граничну висоту за Містобудівними умовами та обмеженнями 73,5 >h > 26,5 м.
Також згідно розділу 5 «Функціонально-планувальна організація» Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, функціонально-планувальна організація столиці в проектних межах передбачає формування компактних сельбищних і житлових районів, збалансованих за розселенням, місцями праці, обслуговування і рекреацією. Утворення сельбищно-виробничих планувальних зон передбачає організацію взаємозумовлених угрупувань житлових, виробничих і ландшафтно-рекреаційних районів. На проектний період визначено 8 планувальних зон, зокрема: Центральна планувальна зона. Тільки у цій зоні задля відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту обмежується висота будівель, що споруджуються згідно спеціальних обґрунтувань, але не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі. Інші ж положення Генерального плану не містять обмежень щодо верхньої межі гранично-допустимої висоти забудови на території міста.
З огляду на намір позивача здійснювати за адресою: місто Київ, вулиця Кудряшова, будинок 14-А будівництво саме житлового комплексу з паркінгом, суди вважали за необхідне керуватися приписами ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги».
ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» поширюється на проектування нових і реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення житлових будинків з умовною висотою до 73,5 м включно: одноквартирні та багатоквартирні, у тому числі спеціалізовані квартирні житлові будинки для осіб літнього віку і осіб з інвалідністю та гуртожитки.
Згідно ж до п. 3.10 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги» умовна висота будинку - це висота, яка визначається різницею позначок найнижчого рівня проїзду (встановлення) пожежних авто драбин (автопідйомників) і підлоги верхнього поверху без урахування верхніх технічних поверхів, якщо на технічних поверхах розміщено лише інженерні обладнання та комунікації будинку (крім випадків, обумовлених у НД).
Відтак суди попередніх інстанцій прийшли до переконання, що гранично допустима висотність відповідно до ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» має бути до 73,5 м включно. При цьому, враховуючи п. 3.10, 4.9 ДБН В.1.1-7:2016, з огляду на планування розташування на верхніх 25-26 поверхах об'єкту будівництва позивача квартир у два рівні, тобто умовна позначка 73,5 м = гранична допустима висота 82,6 м, що слідує з графічного зображення проекту висотності об'єкту будівництва.
Крім того, ці суди вказали, що КП Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни), який територіально знаходиться найближче до об'єкту будівництва, надав Оцінку експлуатанта аеродрому «Київ» (Жуляни) від 07.02.2023 № 7.4.1-24-8, відповідно до якої об'єкт будівництва з абсолютною відміткою верху 221,40 метрів та з абсолютною відміткою крану 223,90 метрів не порушує критеріїв першої групи. Об'єкт не впиватиме на засоби зв'язку, навігації та спостереження (як експлуатанта аеродрому державної авіації). Отже, з врахуванням безпеки польотів, відсутні нормативно-правові обмеження гранично-допустимої висотності забудови до висоти 223,90 м. А відповідно до висновку Державіаслужби України щодо граничної висоти об'єктів на приаеродромній території (реєстраційний номер в ЄДЕССБ М Н01:4310-7105-6684-7575), житловий комплекс з паркінгом за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Кудряшова, буд. 14-А з абсолютною відміткою поверхні землі на ділянці будівництва в балтійській системі висот 138,8 метрів; абсолютною відміткою найвищої точки об'єкта в балтійській системі висот Н=221,4 метрів за відповідними географічними координатами (WGS-84) не впливатиме на безпеку польотів повітряних суден за першою та/або другою групою критеріїв. Гранична висота об'єкта Н=82,6 метрів. Об'єкт підлягає денному маркуванню/світлоогородженню.
З огляду на вказані обставини та норми права суди прийшли до висновку, що визначення відповідачем у Містобудівних умовах та обмеженнях від 11.01.2023 верхньої межі гранично допустимої висоти забудови 44,9 м. є неправомірним і свідчить про наявність підстав для скасування пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень, затвердженого Наказом №15 від 11.01.2023, де відповідачем було визначено гранично допустиму висоту об'єкта 44,9 м.
Як наслідок, суди вважали за необхідне зобов'язати відповідача внести зміни до Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 шляхом доповнення їх пунктом 3 (Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) розділу «Містобудівні умови та обмеження» в наступній редакції: «Гранично допустима висота об'єкта проектування Н = 82,6 м (відповідно до містобудівної документації, заяв Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД від 30.11.2021 № 61, від 31.01.2023 № 31-01/02-23, від 08.03.2023 № 03-01 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/22 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Остаточну висоту- визначити проектною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН 8.2.2-15:2019 -Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва».
33.2. Відповідно до першого абзацу п. 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» оскаржених містобудівних умов та обмежень - об'єкт проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»). Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва».
Суди попередніх інстанцій під час ухвалення рішень щодо оцінки вказаного пункту Містобудівних умов та обмежень виходили з того, що на момент їх видачі був відсутній діючий нормативно-правовий акт, яким належним чином затверджені межі історичного ареалу міста Києва, як історичного населеного місця України, відповідно до положень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пунктів 1, 4, 5, 10, 12 Порядку №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та частин третьої і четвертої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Обґрунтовуючи свій висновок, суди вказали, що нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є Закон України «Про охорону культурної спадщини», згідно статті 1 якого історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Згідно з частиною 3 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць, вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.
На виконання Закону України «Про охорону культурної спадщини» постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок №318).
Відповідно до пункту 4 Порядку №318 відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
Пунктом 5 Порядку № 318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів них населених місць.
Пунктом 10 Порядку № 318 закріплено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування.
Суди попередніх інстанцій констатували, що відносно земельної ділянки (м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 14-А, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:72:143:0003), як об'єкта цивільних прав та обов'язків (з дати присвоєння кадастрового номеру), до відомостей Державного земельного кадастру не внесено жодних обтяжень, а також будь-яких відомостей щодо перебування згаданих територій в історичному ареалі, що підтверджується витягами з ДЗК НВ-991727727202.3 від 05.04.2023. Відтак виснували, що відсутність нормативно-правових актів, прийнятих в установленому законом порядку, підтверджується відсутністю відповідних відомостей щодо обтяжень/обмежень у Державному земельному кадастрі.
Далі суди вказали, що згідно частин першої та чотирнадцятої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
Відтак виснували, що Генеральний план міста Києва є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318.
Як наслідок, межі та режими використання історичного ареалу міста Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.
При цьому, на момент видання Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оскаржених містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини не було затверджено науково-проектну документацію щодо меж та режимів використання історичних ареалів м. Києва. На підтвердження своїх висновків суди послалися на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.02.2019 у справі № 826/5755/17, від 03.04.2020 у справі № 640/21505/18, від 14.08.2020 у справі № 640/13331/19 та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.06.2019 у справі №813/4993/15.
При цьому суди відхилили як не релевантні посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову та у доводах апеляційної скарги на постанову Верховного Суду від 31.01.2023 справі №640/8728/21, в якій Верховний Суд вирішив відступити від висновків, викладених у постановах від 27.02.2019 у справі № 826/5755/17, від 03.04.2020 у справі №640/21505/18.
За відсутності доказів того, що науково-проектна документація щодо меж та режимів використання історичних ареалів населеного місяця затверджена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність підстав вважати, що об'єкт будівництва знаходиться в межах історичного ареалу м. Києва.
При цьому суди не застосували під час вирішення вказаного спору норми наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва» з огляду на те, що вказаний наказ стосується необмеженого кола осіб, а саме: органів державної влада та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, та такий Наказ має необмежений термін дії, що вказує на можливість його віднесення до нормативно-правових актів. Втім, на час ухвалення судових рішень Наказ від 02.08.2021 №599 не зареєстрований як нормативно-правовий акт та не опублікований у відповідному офіційному виданні.
На думку судів попередніх інстанцій, оскільки наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 станом на момент видання оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023 до Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (https://mvw.reestmpa.gov.ua), не занесений, всупереч нормам чинного законодавства як нормативно-правовий акт не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, суди вважали його таким, що не набув чинності і не підлягав застосуванню.
На переконання судів попередніх інстанцій зазначений наказ за своєю суттю не може також вважатися містобудівною документацією на місцевому рівні та слугувати визначеною статтею 29 Закону України «Про охорону культурної спадщини» підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.
Крім того, не заперечуючи можливості знаходження земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 14-А кадастровий номер: 8000000000:72:143:0003 у межах історичного ареалу міста Києва відповідно до Генерального плану, суди констатували, що ця земельна ділянка не перебуває у межах І-ІІІ зон регулювання забудови, а тому відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що чинний Генеральний план міста Києва містить обмеження щодо граничної висотності будівництва будинків на зазначеній земельній ділянці.
З огляду на вказані обставини справи суди попередніх інстанцій вважали, що відсутні правові підстави вважати, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 14-А, на якій планується будівництво житлового комплексу з паркінгом, знаходиться в межах історичного ареалу м. Києва. Вказане свідчить про протиправність пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023.
33.3. Крім того, за висновками судів попередніх інстанцій вимога відповідача щодо погодження в органах охорони культурної спадщини проектної документації на будівництво об'єктів згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та необхідність врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» не узгоджується з чинними законодавчими приписами.
При цьому суди вказали, що згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником. Згідно із положеннями частини 6 цієї статті проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. А відповідно до частини 3 статті 7 даного Закону проектна документація на будівництво об'єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.
Пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, зокрема, належить погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.
Згідно з підпунктом 5.18 пункту 5 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2018 № 381, завданнями Департаменту є погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація або виконання яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони у порядку, встановленому законодавством.
Відтак, на переконання судів попередніх інстанцій, вказані норми свідчать про те, що до повноважень Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, але не проектної документації на будівництво об'єктів.
До правовідносин у цій частині суди попередніх інстанцій застосували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2021 у справі №640/3418/20 щодо повноважень Міністерства культури України в частині погодження саме програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, а не проектної документації на будівництво об'єктів.
34. Однак колегія суддів касаційного суду вважає вказані вище висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки судами не повно встановлені обставини справи, що унеможливлює формування судом касаційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального права, які регулюють правовідносини, відносно яких виник спір у цій справі з огляду на таке.
Щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що: на час видачі оскаржених Містобудівних умов та обмежень був відсутній діючий нормативно-правовий акт, яким належним чином затверджені межі історичного ареалу міста Києва, як історичного населеного місця України, відповідно до положень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пунктів 1, 4, 5, 10, 12 Порядку №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та частин третьої і четвертої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; вимога відповідача щодо погодження в органах охорони культурної спадщини проектної документації на будівництво об'єктів згідно з пунктом 9 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», необхідність врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та необхідність застосувати до спірних правовідносин приписи наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва») - не узгоджуються з чинними законодавчими приписами.
35. Верховним Судом з приводу застосування положень статті 54 Конституції України, статей 1, 2, 5, 6, 32 та 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також Порядку № 318 вже висловлювалась правова позиція, зокрема і у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21. Зокрема Верховний Суд виснував, що: «… положення статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у сукупності з положеннями Порядку № 318 у контексті виникнення спірних правовідносин у цій справі необхідно розуміти так:
- обов'язковість виконання вимог генерального плану населеного пункту, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу цього населеного пункту, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження;
- незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не зумовлює автоматично нечинності Генерального плану або його скасування, не нівелює вимоги законодавства стосовно обов'язковості цього документа і врахування його вимог під час провадження містобудівної діяльності;
- незатвердження науково-проектної документації із визначенням меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не можуть скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об'єкта культурної спадщини, виводити її з під державної охорони (охорони законом) й порушувати баланс інтересів, досягнутий при затвердженні Генерального плану міста Києва, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є чинним і обов'язковим до виконання, надавати необґрунтовану перевагу приватним інтересам над громадським інтересом територіальної громади міста Києва до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, який визнається Україною згідно з домовленостями Сторін, досягнутими у Рамковій конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства;
- оскільки на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення у справі Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацію про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, а також враховуючи, що станом на час прийняття Генерального плану міста Києва, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, який визначає процедуру розробки та затвердження зон охорони і меж історичного ареалу, не набув чинності, визначені у Генеральному плані міста Києва зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб'єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності;
- відповідно до імперативних вимог пункту 17 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.».
36. Відтак, для формування висновку щодо правильного застосування судами попередніх інстанцій вказаних норм права ключовим є необхідність достовірно встановити, чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:143:0003 та адресою: вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі м. Києва - у межах історичного ареалу м. Києва, чи за його межами.
37. Натомість суди попередніх інстанцій у своїх судових рішеннях з цього приводу вказали суперечливі відомості та виходили з припущень. Зокрема цими судами зазначено, що:
«… на момент видання Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оскаржених містобудівних умов та обмежень від 11.01.2023, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини не було затверджено науково-проектну документацію щодо меж та режимів використання історичних ареалів м. Києва.
На даний час, у чинному Генеральному плані м. Києва відсутні чіткі описові межі історичного ареалу м. Києва з вказівками по конкретним вулицях та певних точках, оскільки існують лише графічні зображення Історико-архітектурного опорного плану та Історико-містобудівного опорного плану міста Києва, що є невід'ємною частиною Генерального плану.
При цьому, на підставі ретельного огляду Історико-містобудівельного опорного плану міста Києва можна припустити входження земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 14-А кадастровий номер: 8000000000:72:143:0003 до межі історичних ареалів міста.».
38. Проте такі висновки судів суперечать приписам статей 242, 246 КАС України щодо законності та обґрунтованості судових рішень та щодо змісту їх мотивувальної частини. При цьому, за умови встановлення входження земельної ділянки, щодо забудови якої виник спір, до меж історичного ареалу м. Києва, судам належало враховувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21 щодо застосування норм статті 54 Конституції України, статей 1, 2, 5, 6, 32 та 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також Порядку № 318.
39. Зазначені висновки судами попередніх інстанцій не враховані помилково як не релевантні до обставин цієї справи, хоч такі обставини достовірно не були встановлені. Крім того, у разі встановлення факту знаходження зазначеної вище земельної ділянки у межах історичного ареалу м. Києва, необхідно враховувати, що як у справі, яка розглядається, так і у справі № 640/8728/21 суть спору зводиться до наявності або відсутності повноважень у центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, надавати дозволи на виконання будівельних робіт у межах історичного ареалу м. Києва.
40. Відтак, лише після встановлення фактичного розташування земельної ділянки по вул. Кудряшова, 14-а у м. Києві відносно історичного ареалу м. Києва суди зможуть надати оцінку оскарженим містобудівним умовам та обмеженням на предмет приписів щодо погодження виконання будівельних робіт з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»).
Щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що визначення відповідачем у Містобудівних умовах та обмеженнях від 11.01.2023 верхньої межі гранично допустимої висоти забудови 44,9 м. є неправомірним і свідчить про наявність підстав для скасування пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень, затверджених Наказом №15 від 11.01.2023.
41. Як зазначалось Судом вище, МУО видаються виключно на підставі містобудівного законодавства. Встановлюючи висотність об'єкта проектування на рівні 82,6 м суди не врахували актуальні на час видачі оскаржених МУО вимоги містобудівного законодавства на місцевому рівні.
42. Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні. Згідно з частиною 1 статті 16 цього Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Також відповідно до частини 1 статті 17 зазначеного Закону Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
43. За обставинами цієї справи відповідно до рішення Київської міської ради від 24.09.2015 № 46/1949 було затверджено Детальний план території, до меж якої входила і земельна ділянка, належна позивачу. Однак за його позовом вказане рішення було оскаржено до суду і постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2021 у справі № 640/28978/20 скасоване в частині затвердженого Детального плану території по вул. Кудряшова, 14-а у м. Києві. Рішення суду набрало законної сили.
44. Відтак щодо земельної ділянки, на забудову якої були видані оскаржені МУО, містобудівною документацією на місцевому рівні був Генеральний план міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804. За цим планом земельна ділянка по вул. Кудряшова, 14-а у Солом'янському районі міста Києва кадастровий номер 8000000000:72:143:0003 за функціональним призначенням переважно віднесена до територій комунально-складських, а частково - до території житлової багатоповерхової забудови, що встановлено судовим рішенням у справі № 640/28978/20.
45. Відповідно до пункту 3.3 «Житлове будівництво, трансформація існуючого житлового фонду» розділу 3 Основних положень зазначеного Генерального плану визначена така структура житлового будівництва: садибна та котеджна (1-3 поверхи); малоповерхова та блокована (1-3 поверхи); середньоповерхова (4-8 поверхи); багатоповерхова (9 поверхів та вище).
46. При цьому слід враховувати, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 визначено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури та території м. Києва. Цим же розпорядженням визначені зони регулювання забудови.
47. Відтак, у разі встановлення факту знаходження земельної ділянки по вул. Кудряшова, 14-а у межах історичного ареалу м. Києва судам слід встановити віднесення її чи ні до визначених зон регулювання забудови, оскільки знаходження бажаного місця забудови в їх межах впливає на обмеження будівництва, зокрема і щодо висотності.
48. Крім того, чинні на час видачі містобудівних вимог та обмежень від 11.01.2023 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», затверджені наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України № 87 від 26.03.2019, визначають, що вони поширюються на проектування нових і реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення житлових будинків з умовною висотою до 73,5 м включно: одноквартирні та багатоквартирні, у тому числі спеціалізовані квартирні житлові будинки для осіб літнього віку і осіб з інвалідністю та гуртожитки.
49. Саме цими ДБН керувалися суди під час ухвалення рішення. При цьому без вказання на правове обґрунтування зобов'язали відповідача видати містобудівні умови та обмеження, які дозволяють будівництво житлового будинку висотою 82,6 м понад встановлену ДБН В.2.2.-15:2019 до 73,5 м. При цьому матеріали справи містять заяву позивача про видачу містобудівних умов та обмежень ( т. 1 а. с. 97-98), у якій зазначено про визначення відповідачем граничної висоти будівлі відповідно до затвердженої містобудівної документації, а не у метричних її вимірах.
50. За наведених обставин справи та їх правового регулювання колегія суддів касаційного суду відзначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 3 статті 242 КАС України).
51. Суд зазначає, що вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) зобов'язують суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальний виклад кожного аргументу. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, пов'язані з законодавством, традиціями, юридичними висновками, формулюванням рішень, що існують у державах-учасницях. Таким чином, питання про те, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що вбачається зі ст. 6 Конвенції, може бути з'ясовано тільки з огляду на конкретні обставини справи.
52. У рішеннях у справах «Богатова проти України» (5231/04, п.18, 21.02.2011), «Проніна проти України» (N 63566/00, п. 25, 18.07.2006) та «Петриченко проти України» (№ 2586/07, п. 13, 12.07.2016) та інших Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що, цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов'язання за п. 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04, п. 58,10.05.2011) ЄСПЛ зазначав, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
53. Таким чином, належна мотивація судових рішень є важливою складовою права на справедливий суд.
54. Колегія Верховного Суду наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
55. Відповідно до частини 9 статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
56. Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
57. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої рішення мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
58. З урахуванням неповного з'ясування судом першої та апеляційної інстанцій всіх обставин у справі, що призвело до передчасних висновків судів щодо наявності підстав для задоволення позову, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
59. Таким чином, для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності з доводами учасників справи, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
60. Згідно зі статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, відтак не може самостійно досліджувати докази або встановлювати обставини справи.
61. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
62. Крім того, суд вважає частково обґрунтованими доводи касаційної скарги з приводу порушення судом першої інстанції інших норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
63. Що стосується доводів про помилкове віднесення цієї справи до справ незначної складності, то вони не підтверджені матеріалами справи. Зокрема під час відкриття провадження у справі в ухвалі від 24 травня 2023 року ( т. 1 а. с. 198-199) суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, для чого призначив її у підготовче судове засідання на 26 червня 2023 року з викликом учасників справи і не відносив цю справу до справ незначної складності.
64. Проте у подальшому цей суд через відпустку судді-доповідача 26.06.2023 судове засідання не провів, а призначив справу до розгляду на 31.07.2023, про що повідомив учасників справи повістками ( т. 1 а. с. 246-251). Однак матеріали справи не містять будь-яких відомостей про проведення судового засідання у підготовчому провадженні 31.07.2023.
65. Натомість у справі є протокол судового засідання від 01.08.2023 (т. 2 а. с. 30), з якого вбачається, що цього дня о 11:00 суд оголосив відкритим судове засідання без здійснення його фіксування звукозаписувальними технічними засобами та ухвалив закрити підготовче провадження. Призначив справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.
66. При цьому матеріали справи не містять судових викликів (повісток) про розгляд справи 01 серпня 2023 року, не містять доказів повідомлення учасників справи будь якими іншими засобами про дату, час та місце розгляду справи судом.
67. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що у справах, які розглядаються за правилами загального позовного провадження проведення підготовчого судового засідання відіграє важливу роль для повного, всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи з огляду на мету підготовчого провадження. Зокрема, згідно частини 2 статті 173 КАС України завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
68. Відтак належне проведення підготовчого судового засідання, з повідомленням учасників справи про час і місце його проведення, є запорукою виконання завдань підготовчого провадження та об'єктивного розгляду справи судом. Вказане дає змогу суду, зокрема: заслухати уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглянути відповідні заяви; роз'яснити учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясувати, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясувати, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; запропонувати учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішити, за потреби, питання про витребування додаткових доказів. Заключним етапом підготовчого засідання є закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункт 3 частини 2 статті 183 КАС України).
69. У зв'язку з порушенням норм статей 173, 180, 183 КАС України суд першої інстанції зазначених дій не вчинив, розгляд справи після підготовчого судового засідання в судове засідання не призначив. При цьому всупереч приписам частини 3 статті 194 КАС України, за відсутності клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності, ухвалив здійснювати в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
70. На переконання колегії суддів зазначені вище порушення норм процесуального права у своїй сукупності свідчать, що судом першої інстанції не дотримано норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Судом апеляційної інстанції вказані порушення не оцінені і не усунуті.
71. За таких обставин порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд (пункт 2 частини 2 статті 353 КАС України).
72. Враховуючи те, що вказані порушення допущено судом першої інстанції, справу слід направити на новий розгляд до цього суду.
73. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі № 320/16030/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. М. Шарапа
Судді Я. О. Берназюк
С. М. Чиркін